“Про що слід пам’ятати: Пророки і пророцтво”, За Мною йдіть—для окремих осіб і сімей. Старий Завіт. 2022 (2021)
“Про що слід пам’ятати: Пророки і пророцтво”, За Мною йдіть—для окремих осіб і сімей. 2022
Про що слід пам’ятати
Пророки і пророцтво
У традиційній християнській класифікації книг Старого Завіту остання частина (від Ісаї до Малахії) називається “Пророки”1. Ця частина, яка складає приблизно одну четверту Старого Завіту, містить слова уповноважених слуг Бога, які говорили з Господом, а потім промовляли від Його імені, ділячись Його посланням з людьми десь між 900 і 500 роками до н. е.2.
Пророки і пророцтва відіграють важливу роль в усьому Старому Завіті. Патріархи Авраам, Ісак та Яків бачили видіння і розмовляли з небесними посланцями. Мойсей розмовляв з Богом лицем до лиця і повідомляв Його волю дітям Ізраїля. У першій та другій книгах Царів описуються незабутні труди і послання пророків Іллі та Єлисея. У Старому Завіті також говориться про пророчиць, наприклад, Маріям (див. Вихід 15:20) та Девору (див. Суддів 4), а також інших жінок, благословенних духом пророцтва, таких як Ревека (див. Буття 25:21–23) та Анна (див. 1 Самуїлова 1:20–2:10). І хоча Псалми не були написані офіційно визнаними пророками, вони теж сповнені духом пророцтва, особливо в місцях, де в них висловлено палку надію на очікуваний прихід Месії.
Усе це не дивно для святих останніх днів. Дійсно, відновлена євангелія Ісуса Христа навчає нас, що пророки це не просто учасники цікавих історичних подій, але невід’ємна складова плану Бога. Хоча дехто може розглядати пророків, як унікальне явище старозавітних часів, ми дивимося на них як на те спільне, що поєднує нас із періодом Старого Завіту.
Та все ж можна відчути різницю, коли читаєш книги Ісаї чи Єзекіїля і послання сучасного Президента Церкви, виголошене на генеральній конференції. Іноді буває важко побачити те корисне, що можуть сказати нам давні пророки. Зрештою, сучасний світ дуже відрізняється від того, в якому проповідували і пророкували вони. І той факт, що у нас дійсно є сучасний пророк, може викликати запитання: чому нам варто докладати зусилля—а це таки вимагає зусиль—щоб читати слова давніх пророків?
Їм дійсно є що нам сказати
В основному сучасні люди не є основною аудиторією, до якої промовляли старозавітні пророки. У тих пророків були нагальні занепокоєння, про які вони говорили у свій час і у своєму місці—так само, як наші пророки останніх днів говорять про нагальні питання сьогодення.
І в той же час пророки можуть також дивитися за межі нагальних проблем. По-перше, вони навчають вічних істин, які є актуальними у всі часи. І маючи благословення одкровення, вони бачать загальну картину, мають ширше бачення роботи Бога. Наприклад, Ісая міг не лише застерігати людей свого часу про їхні гріхи, він також міг писати про звільнення ізраїльтян, які житимуть через 200 років, одночасно навчаючи про звільнення, якого прагнуть усі Божі люди. Крім цього він міг писати пророцтва, які навіть сьогодні ще остаточно не виповнилися, як от: обіцяння про “землю нову” (Iсая 65:17), яка буде “повна пізнання Господнього” (Iсая 11:9), де будуть зібрані загублені коліна Ізраїлеві і де “народи” “більше не будуть навчатись війні” (Iсая 2:4). Частково радість і натхнення, які викликає читання слів таких пророків Старого Завіту, як Ісая, приходять від усвідомлення, що ми теж відіграємо свою роль у побаченому ними славетному дні3.
Тому, читаючи давні пророцтва, корисно дізнаватися про контекст, в якому вони були написані. Але ви також маєте бачити в них себе, або, як сказав Нефій, “застосову[вати] їх до себе” (див. 1 Нефій 19:23–24). Іноді ми робимо це, коли вбачаємо у Вавилоні символ суєтності і гордині, а не просто давнє місто. Або розуміємо, що Ізраїль—це Божий народ у будь-який історичний період, а Сіон—це справа, в якій задіяні святі останніх днів, а не просто ще одна назва Єрусалиму.
Ми можемо застосовувати Писання до себе, оскільки розуміємо, що пророцтво може здійснитися багатьма способами4. Хорошим прикладом цього є пророцтво в Iсая 40:3: “Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню”. Для юдеїв у Вавилонському полоні це могло означати, що Господь підготує шлях виходу з полону і повернення в Єрусалим. Для Матвія, Марка і Луки це пророцтво здійснилося через Івана Христителя, який підготував шлях для земного служіння Спасителя5. А Джозеф Сміт отримав одкровення, що це пророцтво досі виповнюється в останні дні, коли йде підготовка до тисячолітнього священнослужіння Христа6. Давні пророки дійсно говорили з нами такими способами, які ми досі ще намагаємось зрозуміти. І вони навчали багатьом цінним вічним істинам, які так само стосуються нас, як вони стосувалися давнього Ізраїля.
Повнота часів, художник Грег К. Олсен
Вони свідчили про Ісуса Христа
Як би не було важливо бачити у пророцтвах Старого Завіту себе, ще важливіше бачити в них Ісуса Христа. Якщо ви будете шукати Його, ви знайдете Його, навіть якщо Його ім’я не згадується. Може бути корисним пам’ятати, що Бог Старого Завіту, Господь Єгова—це Ісус Христос. Щоразу, коли пророки описують те, що робить або збирається робити Господь, вони говорять про Спасителя.
Ви також знайдете згадки про Помазаного (див. Ісая 61:1), Викупителя (див. Осія 13:14) і майбутнього Царя з лінії Давида (див. Ісая 9:6–7; Захарія 9:9). Це все пророцтва про Ісуса Христа. В основному, ви будете читати про звільнення, прощення, викуплення і відновлення. Якщо у вашому серці і думках ви будете пам’ятати про Спасителя, ці пророцтва природним чином спрямують вас до Сина Божого. Зрештою, найкращий спосіб зрозуміти пророцтво—це мати “дух пророцтва”, яке Іван називає “засвідчення Ісусове” (Об’явлення 19:10).