Стати пастирем
Я сподіваюся, що ті, кому ви служите, бачитимуть у вас друга і усвідомлять, що у вас вони мають заступника і довірену особу.
Рік тому дитина з Початкового товариства, яку я зустріла в Чилі, змусила мене посміхнутися. “Привіт,--сказав він.---Я---Девід. Чи говоритимете ви про мене на генеральній конференції?”
В тихі моменти я розмірковувала над неочікуваним привітанням Девіда. Ми всі хочемо бути визнаними. Ми хочемо бути важливими, щоб нас пам’ятали і щоб нас любили.
Сестри і брати, кожен з вас є важливим. Навіть якщо про вас не говорять на генеральній конференції, Спаситель знає вас і любить вас. Якщо ви замислюєтеся, чи правда це, вам лише слід подумати про те, що Він “на долонях Своїх … накреслив [вас]”1.
Знаючи, що Спаситель любить нас, ми можемо тоді подумати: як ми можемо найкраще показати свою любов до Нього?
Спаситель запитав Петра: “Чи ти любиш Мене … ?”
Петро відповів: “Так, Господи,---відаєш Ти, що кохаю Тебе!” Промовляє йому: “Паси ягнята Мої!”
Коли вдруге і втретє Ісус запитав його: “Чи ти любиш мене?” Петро був засмучений, однак підтвердив свою любов: “Ти все відаєш, Господи,---відаєш Ти, що кохаю Тебе!” Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!”2
Хіба Петро не довів, що був люблячим послідовником Христа? З першої їхньої зустрічі на березі моря він “зараз” же покинув свої риболовні сітки, аби слідувати за Спасителем3. Петро став справжнім ловцем людей. Він супроводжував Спасителя протягом Його особистого служіння і допомагав навчати інших євангелії Ісуса Христа.
Але тепер воскреслий Господь знав, що більше не зможе знаходитися поруч з Петром, показуючи як і де йому слід служити. За відсутності Спасителя Петру доведеться шукати спрямування від Духа, самому отримувати одкровення, а потім мати достатньо сміливості і віри, щоб діяти. Зосереджуючись на Своїх вівцях, Спаситель хотів, щоб Петро робив те, що робив би Він, якби був там. Він попросив Петра стати пастирем.
Минулого квітня Президент Рассел М. Нельсон дав нам подібну настанову, щоб ми пасли овець нашого Батька у святіший спосіб і робили це шляхом служіння4.
Щоб ефективно прийняти цю настанову, ми повинні розвинути серце пастиря і розуміти потреби Господніх овець. Тож, як ми можемо стати пастирями, якими Господь потребує, щоб ми стали?
Як і з усіма запитаннями, ми можемо звернутися до нашого Спасителя, Ісуса Христа---Доброго Пастиря. Вівці Спасителя були відомі і перелічені, за ними наглядали і вони були зібрані в отару Бога.
Відомі та перелічені
Коли ми намагаємося наслідувати приклад Спасителя, то, по-перше, ми повинні знати й перелічити Його овець. Нам доручили конкретних осіб і сім’ї для догляду за ними, щоб ми були певні, що вся отара Господа порахована і ніхто не забутий. Однак перелік не стосується кількості; він стосується того, щоб кожна особа відчувала любов Спасителя через того, хто служить для них. Таким чином всі можуть розпізнати, що люблячий Небесний Батько знає їх.
Недавно я зустріла молоду жінку, яку призначили служити сестрі, майже вп’ятеро старшій за неї. Разом вони усвідомили, що їх поєднує любов до музики. Коли ця молода жінка відвідує її, вони разом співають пісні і діляться своїми улюбленими. Вони створюють дружбу, яка благословляє обидва життя.
Я сподіваюся, що ті, кому ви служите, бачитимуть у вас друга і усвідомлять, що у вас вони мають заступника і довірену особу---того, хто знає про їхні обставини і підтримує їх в їхніх надіях і сподіваннях.
Недавно я отримала доручення служити сестрі, яку ні я, ні моя напарниця не знали. Коли я порадилась з Джесс, моєю 16-річною напарницею, вона мудро запропонувала: “Нам треба з нею познайомитися”.
Ми відразу вирішили, що буде доречно відправити селфі та текстове повідомлення, в якому представитися. Я тримала телефон, а Джесс натискала кнопку, щоб зробити фото. Наша перша можливість для служіння була спільним зусиллям.
Вперше завітавши до нашої сестри, ми запитали у неї, чи є щось, про що ми можемо згадувати у наших молитвах за неї. Вона розповіла про особливе особисте випробування і сказала, що буде дуже рада нашим молитвам. Її чесніть і впевненість відразу об’єднали нас узами любові. Який же це чудовий привілей---згадувати її в моїх щоденних молитвах.
Коли ви молитеся, ви відчуєте любов Ісуса Христа до тих, кому ви служите. Поділіться тією любов’ю з ними. Чи може бути кращий спосіб пасти Його овець, ніж допомагати їм відчути його любов через вас?
За ними наглядають
Другий спосіб розвинути серце пастиря---це наглядати за Його вівцями. Як члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів ми можемо допомогти з переїздом, полагодити, відремонтувати і відбудувати майже все. Ми швидко задовольняємо потребу руками допомоги або тарілкою з печивом. Але чи є щось більше?
Чи знають наші вівці, що ми наглядаємо за ними з любов’ю і будемо діяти, аби допомогти?
У Матвій 25 ми читаємо:
“Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам … .
“Бо Я голодував був---і ви нагодували Мене, прагнув---і ви напоїли Мене, мандрівником Я був---і Мене прийняли ви. …
Тоді у відповідь Йому праведні й скажуть: “Господи, коли то Тебе ми голодного бачили---і нагодували, або спрагненого---і напоїли?
Коли то Тебе мандрівником ми бачили---і прийняли?”5
Брати і сестри, ключове слово---бачили. Праведні бачили тих, хто потребував допомоги, тому що вони наглядали і помічали. Ми також можемо бути пильним оком, щоб допомагати і втішати, святкувати і навіть мріяти. Коли ми діємо, то нам буде гарантоване обіцяння, яке в євангелії від Матвія: “Що тільки вчинили ви одному з найменших … цих,---те Мені ви вчинили”6.
Один друг---назвемо його Джон---розказав, що може статися, коли ми бачимо потребу іншого, яка є менш помітною: “Сестра в моєму приході намагалася скоїти самогубство. Два місяці потому я дізнався, що ніхто з мого кворуму не підійшов до її чоловіка, щоб поговорити про цю душевну травму. На жаль, я також нічого не зробив. Зрештою я запросив її чоловіка на обід. Він був сором’язливим, часто мовчазним. Проте, коли я сказав: “Ваша дружина намагалася скоїти самогубство. Для вас це було, напевно, приголомшливо. Чи хочете ви поговорити про це?”---він не зміг стримати сліз. У нас відбулася лагідна і сердечна розмова, і за лічені хвилини ми відчули, що дуже розуміємо один одного і довіряємо один одному”.
Джон додав: “Я думаю, що ми схильні просто приносити шоколадний торт, аніж обмірковувати, як діяти у таких ситуаціях чесно і з любов’ю”7.
Нашим вівцям може бути боляче, вони можуть бути загублені або навіть добровільно відійти; як їхній пастир, ми можемо бути серед перших, щоб побачити їхню потребу. Ми можемо слухати і любити без осуду та запропонувати надію і допомогу з проникливим скеруванням Святого Духа.
Сестри і брати, завдяки натхненним проявам доброти, які ви виконуєте, світ більше сповнюється надією і радістю. Коли ви прагнете Господнього спрямування стосовно того, як виражати Його любов і бачити потреби тих, кому ви служите, ваші очі відкриються. Ваше священне доручення у служінні надає вам божественне право на натхнення. Ви можете шукати того натхнення з впевненістю.
Зібрані в отару Бога
Третє---ми хочемо, щоб наші вівці були зібрані в отару Бога. Для цього ми повинні подумати, де саме на завітному шляху вони знаходяться і мати бажання пройти з ними їхню подорож віри. У нас є священний привілей---пізнати їхні серця і направити їх до їхнього Спасителя.
Сестрі Джосівіні на Фіджі було важко бачити, як йти вперед по завітному шляху---буквально. Її подруга побачила, що Джосівіні було складно бачити Писання, щоб читати їх. Вона подарувала Джосівіні нові окуляри для читання і яскравий жовтий олівець, щоб відмічати кожну згадку про Ісуса Христа в Книзі Мормона. Це почалося з простого бажання послужити і допомогти з вивченням Писань, а в результаті Джосівіні відвідала храм вперше---через 28 років після свого хрищення.
Сильні наші вівці чи слабкі, радіють чи страждають, ми можемо впевнитися в тому, що ніхто не почувається самотнім. Ми можемо любити їх, незважаючи на їхній рівень духовності і запропонувати підтримку та заохочення зробити наступний крок вперед. Коли ми молимося і намагаємося зрозуміти їхні серця, я свідчу, що Небесний Батько скерує нас і Його Дух піде з нами. Ми маємо можливість бути ангелами навколо них, коли Він йде перед їхнім лицем8.
Господь запрошує нас пасти Його овець, доглядати за Його отарами так, як Він би це робив. Він запрошує нас бути пастирями для кожного народу, в кожній країні. (І так, старійшино Ухтдорф, ми любимо і потребуємо німецьких пастирів). І Він бажає, щоб Його молоді люди приєдналися до цієї справи.
Наша молодь може бути найсильнішими пастирями. Як сказав Президент Рассел М. Нельсон, вони---“серед найкращих з усіх, кого Господь будь-коли посилав у цей світ”. Вони---“благородні духи”, “наші найкращі гравці”, які слідують за Спасителем9. Чи можете ви уявити силу цих пастирів, коли вони дбатимуть про Його овець? Служачи поряд з цією молоддю, ми бачимо чудеса.
Молоді жінки і молоді чоловіки, ви потрібні нам! Якщо у вас немає доручення зі служіння, поговоріть зі своїм президентом Товариства допомоги або президентом кворуму старійшин. Вони радітимуть через ваше бажання впевнитися, що Його вівці відомі і перелічені, за ними наглядають і вони зібрані в отару Бога.
Коли настане день і всі ми станемо навколішки біля ніг нашого улюбленого Спасителя, доглядаючи за Його отарою до цього, я молюся, щоб ми могли відповісти так само, як Петро: “Так, Господи,---відаєш Ти, що кохаю Тебе!”10 Цих, Твоїх овець, люблять, вони в безпеці і вдома. В ім’я Ісуса Христа, амінь.