18.

Виконання обрядів і надання благословень священства

18.0

Вступ

Обряди і благословення — це священні дії, що виконуються владою священства і в імʼя Ісуса Христа. Коли носії священства виконують обряди і дають благословення, вони наслідують приклад Спасителя, Який благословляв інших людей. В обрядах і благословеннях священства явлена Божа сила (див. Учення і Завіти 84:20).

Обряди і благословення слід виконувати з вірою в Небесного Батька та Ісуса Христа і відповідно до підказок Святого Духа. Провідники пересвідчуються в тому, що вони виконуються з належним схваленням (де потрібно), необхідною владою священства, належним чином і гідними учасниками (див. 18.3).

Політику щодо обрядів і благословень священства див. у 38.2.

18.1

Обряди спасіння і піднесення

Священство має повноваження виконувати євангельські обряди, необхідні для спасіння і піднесення. Отримуючи ці обряди, люди укладають священні завіти з Богом. Обряди спасіння і піднесення перераховано нижче:

• Хрищення

• Конфірмація і надання дару Святого Духа

• Дарування Мелхиседекового священства і висвячення у чин (для чоловіків)

• Храмовий ендаумент

• Храмове запечатування

Інформацію стосовно виконання цих обрядів для людей з розумовими вадами див. нижче:

• Стосовно хрищення і конфірмації (38.2.8.1)

• Стосовно висвячення в чин Мелхиседекового священства (38.2.9.7)

• Стосовно храмового ендаументу і запечатування (27.2.1.3 та 27.3.1.2)

Якщо дитина, народжена у завіті, помирає, не досягнувши восьмирічного віку, ніякі обряди не є потрібними, тобто вони не виконуються. Якщо дитина була народжена не у завіті, тоді єдиний обряд, який їй потрібен, — це запечатування до батьків. Завдяки Спасителевій Спокуті всі діти, які померли, не досягнувши восьмирічного віку, є “спасенними в целестіальному царстві небесному” (Учення і Завіти 137:10; див. також Мороній 8:8–12).

18.2

Інші обряди і благословення

Завдяки іншим обрядам і благословенням Божі діти можуть отримати від Нього силу, зцілення, втішення та скерування. Ці обряди і благословення перераховано нижче:

• Надання імені дітям і благословення їх

• Причастя

• Дарування Ааронового священства і висвячення у чин (для молодих і дорослих чоловіків)

• Рукопокладання членів Церкви для служіння у покликаннях

• Освячення олії

• Благословення хворих

• Благословення втішення і поради, зокрема батьківські благословення

• Освячення домівок

• Освячення могил

• Надання патріарших благословень висвяченими патріархами

18.3

Участь у виконанні обряду чи наданні благословення

Виконавці або ті, хто бере участь у виконанні обряду чи наданні благословення, повинні мати необхідну владу священства і бути гідними. Як правило, норма гідності для цього відповідає тій, якої слід дотримуватися, щоб мати храмову рекомендацію. Однак, керуючись Духом та інструкціями, наведеними в цьому розділі, єпископи і президенти колів можуть дозволити батькам і чоловікам, які мають необхідний чин у священстві, бути виконавцями або тими, хто бере участь у виконанні деяких обрядів і наданні благословень, навіть якщо вони не є цілком гідними мати храмову рекомендацію. Носій священства, який не вирішив проблеми щодо скоєних ним тяжких гріхів, не може брати участь у виконанні обрядів чи наданні благословень.

Як правило, тільки провідники священства та інші носії священства, які є близькими родичами та друзями, беруть участь у виконанні обряду чи наданні благословення.

Людина, яка отримує обряд, члени сімʼї та провідники священства радяться разом, щоб визначити, хто буде брати участь в обряді і якою буде кількість цих людей. Це рішення має бути прийнятим задовго до виконання обряду.

Якщо виконавцями є тільки один чи двоє носіїв священства, кожний з них легенько кладе обидві руки на голову людини. Якщо виконавців декілька, вони стають у коло навкруг людини, для якої виконується обряд або якій дається благословення. Кожний з них легенько кладе свою праву руку на голову людини (або підкладає під немовля), а свою ліву руку — на плече брата, який стоїть ліворуч від нього. Під час виконання обряду чи надання благословення один з них промовляє вголос слова цього обряду чи благословення.

Для виконання або отримання деяких обрядів і благословень вимагається схвалення від головуючого провідника, який тримає необхідні ключі священства (див. 3.4.1). Якщо потрібно, схвалення може бути надано радником, якого він уповноважує. Див. наступні таблиці. Коли мова йде про президентів колів, це також стосується і президентів місій. Коли мова йде про єпископів, це також стосується і президентів філій.

Хто з провідників тримає ключі, щоб давати дозвіл на виконання чи отримання обрядів спасіння і піднесення?

Обряд	Хто тримає ключі
Обряд Хрищення	Хто тримає ключі Єпископ (для восьмирічних дітей і членів Церкви, які мають запис про членство, віком 9 років і старших, хрищення яких було відкладене через їхні розумові вади) Президент місії (для навернених)
Обряд Конфірмація і надання дару Святого Духа	Хто тримає ключі Єпископ (для восьмирічних дітей і членів Церкви, які мають запис про членство, віком 9 років і старших, хрищення яких було відкладене через їхні розумові вади) Президент місії (для навернених)
Обряд Дарування Мелхиседекового священства і висвячення у чин (для чоловіків)	Хто тримає ключі Президент колу
Обряд Храмовий ендаумент	Хто тримає ключі Єпископ і президент колу
Обряд Храмове запечатування	Хто тримає ключі Єпископ і президент колу

Хто з провідників тримає ключі, щоб давати дозвіл на виконання чи отримання інших обрядів і благословень?

Обряди або благословення	Хто тримає ключі
Обряди або благословення Надання імені дітям і благословення їх	Хто тримає ключі Єпископ
Обряди або благословення Причастя	Хто тримає ключі Єпископ
Обряди або благословення Дарування Ааронового священства і висвячення у чин (для молодих і дорослих чоловіків)	Хто тримає ключі Єпископ
Обряди або благословення Рукопокладання членів Церкви для служіння у покликаннях	Хто тримає ключі Див. 30.8
Обряди або благословення Освячення олії	Хто тримає ключі Дозвіл не потрібний
Обряди або благословення Благословення хворих	Хто тримає ключі Дозвіл не потрібний
Обряди або благословення Благословення втішення і поради, зокрема батьківські благословення	Хто тримає ключі Дозвіл не потрібний
Обряди або благословення Освячення домівок	Хто тримає ключі Дозвіл не потрібний
Обряди або благословення Освячення могил	Хто тримає ключі Провідник священства, який головує під час служби
Обряди або благословення Патріарші благословення	Хто тримає ключі Єпископ

18.4

Обряди для неповнолітніх дітей

Настанови щодо отримання дозволу від батьків або опікунів для неповнолітньої дитини на отримання названих далі обрядів і благословень наведено у підпунктах, зазначених нижче:

• Стосовно надання імені дітям і благословення їх, 38.2.7.2 і 38.2.7.3

• Стосовно хрищення і конфірмації, 38.2.8.2

• Стосовно висвячення у чин священства, 38.2.9.2

У питаннях, що стосуються законних прав батьків та опікунів, єпископ або президент колу звертається за юридичною консультацією в Офіс головного юрисконсульта Церкви або в офіс території (див. 38.8.23).

18.5

Обряди, що виконуються людьми з вадами і для них

Див. 38.2.4 та 38.2.5.

18.6

Надання імені дітям і благословення їх

“Кожний член Церкви Христа, маючи дітей, повинен приводити їх до старійшин перед Церквою, і вони повинні покласти руки на їхні голови в імʼя Ісуса Христа і благословити їх у Його імʼя” (Учення і Завіти 20:70).

Як правило, обряд надання імені дітям і благословення їх виконується під час зборів посту і свідчень у приході, до якого належать їхні батьки. Обряд надання імені дитині і благословення її проводиться незалежно від того, одружені її батьки чи ні. Якщо батьки не живуть разом, обряд, як правило, виконується у приході, у межах якого буде, в основному, жити дитина.

Винятки, коли благословення дитини проводиться в інший час чи в іншому місці, повинні бути схвалені єпископом. Можливими винятками, зокрема, є: благословення не в неділю посту, особливо у приходах, де багато новонароджених; благословення в іншому приході, в межах якого живуть дідусь і бабуся дитини або багато членів її сімʼї. Єпископ також може уповноважити носіїв Мелхиседекового священства надати благословення дитині вдома. Головує член єпископату.

Інформацію щодо надання дітям імені і благословення їх за особливих обставин, див. 38.2.7.

18.6.1

Хто дає благословення

Обряд надання імені дитині і благословення її виконують носії Мелхиседекового священства відповідно до написаного в Ученні і Завітах 20:70. Провідники священства повинні повідомляти членів Церкви про це до надання імені їхнім дітям і благословення їх. Провідники мають зробити все можливе, щоб не викликати збентеження чи образу в окремих людей або сімей.

Особа або сімʼя, яка бажає, щоб дитині було надано імʼя і її благословили, узгоджує проведення обряду з єпископом. Єпископ тримає ключі священства для надання імені і благословення дітей у приході.

Єпископ може дозволити батькові, який має Мелхиседекове священство, надати імʼя своїй дитині і благословити її, навіть якщо батько не є цілком гідним мати храмову рекомендацію (див. 18.3). Єпископи заохочують батьків готуватися, щоб благословити своїх дітей.

Аби промовляти вголос слова обряду під час благословення дитини, брат, який знаходиться за межами свого приходу, повинен показати головуючому провіднику дійсну храмову рекомендацію. Або він може показати Рекомендацію на виконання обряду, підписану членом єпископату його приходу.

18.6.2

Інструкції

Під керівництвом єпископату носії Мелхиседекового священства збираються в коло, щоб надати імʼя дитині і благословити її. Вони підкладають свої руки під немовля або легенько кладуть свої руки на голову дорослішої дитини. Потім один з них промовляє вголос слова обряду:

1. Звертається до Небесного Батька, як у молитві.

2. Заявляє, що обряд виконується владою Мелхиседекового священства.

3. Надає дитині імʼя.

4. Звертається до дитини.

5. Дає благословення цій дитині, як скеровує Дух.

6. Закінчує в імʼя Ісуса Христа.

18.6.3

Бланк запису про благословення дитини і свідоцтво про благословення дитини

Перед благословенням дитини діловод, користуючись Матеріалами для провідників та діловодів (LCR), створює Запис про благословення дитини. Після виконання обряду він створює в цій системі запис про членство і готує Свідоцтво про благословення дитини. Це свідоцтво підписується єпископом і віддається батькам чи опікунам дитини.

Імʼя і прізвище у записі про членство і свідоцтві повинні збігатися з іменем у свідоцтві про народження, з іменем у записі відділу державної реєстрації актів цивільного стану або з теперішнім офіційним імʼям та прізвищем.

18.7

Хрищення

Хрищення зануренням у воду тим, хто має повноваження, є необхідним для особи, щоб їй стати членом Церкви й отримати Святого Духа. Усі, хто прагне піднесення, повинні отримати ці обряди, наслідуючи приклад Спасителя. (Див. Матвій 3:13–17; Іван 3:3–7; Дії 2:37–38; 2 Нефій 31:5–21).

Інформацію щодо хрищення за особливих обставин див. 38.2.8.

18.7.1

Дозвіл на хрищення і конфірмацію людини

18.7.1.1

Діти, які мають запис про членство

Єпископ тримає ключі священства для хрищення 8-річних членів Церкви з його приходу, які мають запис про членство. Цих дітей слід охристити і конфірмувати в їхній 8-й день народження або якомога скоріше після нього, як тільки це буде можливо (див. Учення і Завіти 68:27). Це ті діти, для яких записи про членство в Церкві вже існують (див. 33.6.2). Коли діти досягають 8-річного віку, єпископ пересвідчується, що вони мають усі можливості прийняти євангелію та охриститися і бути конфірмованими.

Інформацію щодо хрищення і конфірмації людини з розумовими вадами див. у 38.2.4 та 38.2.8.1.

Перед хрищенням та конфірмацією єпископ або призначений радник проводить співбесіду з дітьми, які мають запис про членство в Церкві. Інструкції надано у 31.2.3.1.

Інформацію про заповнення бланка “Запис про хрищення і конфірмацію” див. у 18.8.3.

Єпископи приділяють особливу увагу 7-річним дітям у приході, переконуючись, що їхні батьки, провідники й учителі Початкового товариства і ті, хто є служителем для їхніх сімей, допомагають їм підготуватися до хрищення і конфірмації. Провідники кворуму старійшин і Товариства допомоги також заохочують батьків готувати їхніх дітей до цих обрядів.

18.7.1.2

Навернені

Президент місії тримає ключі священства для хрищення навернених у місії. З цієї причини місіонери повного дня проводять співбесіду з наверненими для хрищення і конфірмації. Інструкції надано у розділі 31.2.3.2.

Інформацію про заповнення бланка “Запис про хрищення і конфірмацію” див. у 18.8.3.

18.7.1.3

Діти, чиї батьки є неодруженими (включно з тими, чиї батьки є розлученими)

Настанови стосовно хрищення і конфірмації неповнолітніх дітей див. у 38.2.8.2.

18.7.2

Христильні служби

Христильна служба має бути простою, короткою та духовно надихаючою. Її програма може складатися з:

1. Музичної прелюдії перед початком зборів

2. Короткого привітання від брата, який веде службу

3. Вступного гімну і молитви

4. Одного чи двох коротких виступів на євангельські теми, наприклад, про хрищення і дар Святого Духа

5. Музичних номерів

6. Хрищення

7. Часу благоговіння, що триває, поки учасники хрищення переодягаються в сухий одяг (у цей час можуть звучати або співатися гімни чи пісні Початкового товариства)

8. Конфірмації 8-річних членів Церкви, які мають запис про членство; конфірмації навернених (див. 18.8)

9. Свідчень новонавернених, за їхнім бажанням

10. Заключного гімну і молитви

11. Музичної постлюдїі після зборів

Коли дитина, яка має запис про членство, готується до хрищення, член єпископату і членкиня президентства Початкового товариства радяться із сім’єю щодо планування та розкладу христильної служби. Веде цю службу член єпископату. Якщо в один місяць буде охрищено більше однієї дитини, для них можна провести спільну христильну службу.

Якщо у колах є багато дітей, які мають запис про членство, то для дітей з кількох приходів можна провести спільну христильну службу. У таких випадках член президентства колу чи президентства Початкового товариства колу або член вищої ради радиться з сім’ями дітей, яких буде охрищено, щодо планування та розкладу христильної служби. Член президентства колу або призначений член вищої ради веде цю службу. Приходи або сім’ї можуть збиратися окремо для проведення частини цієї служби, щоб кожна дитина сприймалася індивідуально. Це може бути зроблено, наприклад, для обряду хрищення, конфірмації або для виступу члена приходу чи сім’ї. Проводить цю частину служби член єпископату.

Христильні служби для навернених слід планувати одразу, як тільки навернені стали задовольняти вимогам для хрищення, вказаним у 31.2.3.2. Хрищення члена сім’ї не слід відкладати до того часу, коли батько зможе отримати священство і сам виконає хрищення.

Під керівництвом єпископату провідник місіонерської роботи приходу (якщо такого покликано) або член президентства кворуму старійшин, який керує місіонерською роботою у приході, планує і веде христильні служби для навернених. Він також планує конфірмацію навернених, крім випадків, коли їх будуть конфірмувати на причасних зборах. Він координує дії з місіонерами повного дня.

18.7.3

Хто виконує обряд

Обряд хрищення виконує священник або носій Мелхиседекового священства. Людина, яка виконує хрищення, повинна бути схвалена єпископом (або президентом місії, якщо хрищення виконує місіонер повного дня).

Єпископ може дозволити батькові, який є священником або носієм Мелхиседекового священства, охристити свою дитину, навіть якщо цей батько не є цілком гідним мати храмову рекомендацію (див. 18.3). Єпископи заохочують батьків готуватися, щоб їм самим охристити своїх дітей.

Щоб виконати хрищення, брат, який знаходиться за межами свого приходу, повинен показати головуючому провіднику дійсну храмову рекомендацію. Або він може показати Рекомендацію на виконання обряду, підписану членом єпископату його приходу.

18.7.4

Де виконується обряд

Хрищення повинно виконуватися у христильній купелі, якщо така є. Якщо купелі немає, можна скористатися безпечною водоймою. Вона повинна бути достатньо великою, щоб в ній могли стати обоє людей: і той, хто виконує цей обряд, і та людина, яку христять. Вода для хрищень не освячується.

Якщо використовується купіль, її використання планується через призначеного члена Церкви з приходу відповідального єпископа.

Задля безпеки біля христильної купелі повинна знаходитися відповідальна доросла людина, поки купіль наповнюється, і весь час, доки воду не буде випущено, купіль вимито, а приміщення з купіллю зачинено. Після кожної христильної служби воду з купелі слід негайно випустити. Двері до приміщення з купіллю повинні бути замкнені, коли нею не користуються.

18.7.5

Вбрання

Людина, яка виконує хрищення, і людина, яку христять, одягаються у біле вбрання, яке, намокнувши, не стає прозорим. Під час виконання хрищення людина, яка одержала храмовий ендаумент, має на собі храмовий одяг під цим вбранням. Місцеві підрозділи купують христильне вбрання за рахунок бюджетних коштів і не беруть гроші за його використання.

Христильне вбрання можна замовити на сайті store.ChurchofJesusChrist.org.

18.7.6

Свідки

Двоє свідків, схвалених головуючим провідником, спостерігають за виконанням кожного хрищення, аби переконатися, що його виконано належним чином. Охрищені члени Церкви, зокрема діти та молодь, можуть служити свідками.

Хрищення необхідно повторити, якщо слова не були сказані точно так, як вони написані в Ученні і Завітах 20:73. Його також необхідно повторити, якщо частину тіла, волосся чи вбрання людини не було повністю занурено.

18.7.7

Інструкції

Щоб виконати обряд хрищення, священник або носій Мелхиседекового священства:

1. Стоїть у воді разом з людиною, яку буде христити.

2. Тримає цю людину за правий запʼясток своєю лівою рукою (для зручності й безпеки). Людина, яку христять, тримається за лівий запʼясток носія священства своєю лівою рукою.

3. Піднімає свою праву руку, зігнувши її у лікті під прямим кутом.

4. Називає повне імʼя людини і каже: “Уповноважений Ісусом Христом, я хрищу тебе в імʼя Батька і Сина, і Святого Духа. Амінь” (Учення і Завіти 20:73).

5. Нехай людина затисне свої ніздрі правою рукою (для зручності); потім він кладе свою праву руку на верхню частину спини людини й занурює її, разом з вбранням, повністю у воду. Занурити людину легше, якщо вона згинає ноги.

6. Допомагає людині піднятися з води.

18.7.8

Запис про хрищення

Інформацію щодо створення запису про хрищення див. у 18.8.3.

18.8

Конфірмація і надання дару Святого Духа

Після хрищення людину конфірмують у члени Церкви і вона отримує Святого Духа через покладання рук (див. Учення і Завіти 20:41; Дії 19:1–6). Людина стає членом Церкви після того, як обидва ці обряди виконано і про це належним чином зроблено запис (див. Іван 3:5; Учення і Завіти 33:11; 3 Нефій 27:20).

Інформацію щодо конфірмації за особливих обставин див. у 38.2.8.

Єпископ тримає ключі священства для конфірмації 8-річних членів Церкви, які мають запис про членство у його приході. Президент місії тримає ключі для конфірмації навернених (визначення стосовно хрищення навернених див. у 31.2.3.2).

Єпископ наглядає за проведенням конфірмації восьмирічних дітей, які мають запис про членство. Цих дітей, як правило, конфірмують в той день, коли їх було охрищено.

Місіонери повного дня координують дії з провідниками приходу, щоб спланувати проведення конфірмації навернених, як зазначено в 18.7.2. Навернених можна конфірмувати на христильній службі або на причасних зборах у приході, у межах якого вони проживають, і зробити це слід якомога швидше після їхнього хрищення.

Нових членів Церкви визнають новими членами приходу на причасних зборах після їхньої конфірмації і радо вітають їх (див. 29.2.1.1).

18.8.1

Хто виконує обряд

Обряд конфірмації виконують носії Мелхиседекового священства. Той, хто промовляє слова обряду, повинен бути схвалений єпископом (або президентом місії, якщо конфірмацію виконує місіонер повного дня).

Промовляти слова обряду конфірмації може тільки носій Мелхиседекового священства, який є гідним мати храмову рекомендацію. Однак єпископ може дозволити батькові, який має Мелхиседекове священство, стояти у колі для конфірмації його дитини, навіть якщо цей батько не є цілком гідним мати храмову рекомендацію (див. 18.3).

У цьому обряді має брати участь принаймні один член єпископату. Якщо наверненого навчали місіонери-старійшини, єпископ запрошує їх взяти участь у конфірмації.

Щоб промовляти вголос слова цього обряду, брат, який знаходиться за межами свого приходу, повинен показати головуючому провіднику дійсну храмову рекомендацію. Або він може показати Рекомендацію на виконання обряду, підписану членом єпископату його приходу.

18.8.2

Інструкції

Під проводом єпископату в обряді конфірмації можуть взяти участь один чи більше носіїв Мелхиседекового священства. Вони легенько кладуть свої руки на голову людини. Потім один з них промовляє вголос слова обряду:

1. Називає прізвище, ім’я та по батькові людини.

2. Заявляє, що обряд виконується владою Мелхиседекового священства.

3. Конфірмує людину в члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

4. Каже: “Прийми Святого Духа” (а не “Прийми дар Святого Духа”).

5. Промовляє слова благословення, як скеровує Дух.

6. Закінчує в імʼя Ісуса Христа.

18.8.3

Запис та свідоцтво про хрищення і конфірмацію

Перед проведенням співбесіди для хрищення з дитиною, яка має запис про членство, діловод заповнює у системі LCR бланк Запис про хрищення і конфірмацію. Єпископ чи призначений радник проводить співбесіду і підписує цей бланк. Після хрищення і конфірмації діловод використовує цей бланк, щоб оновити запис про членство цієї дитини в системі LCR.

Якщо співбесіду для хрищення з наверненою особою проводить місіонер повного дня, він заповнює бланк “Запис про хрищення і конфірмацію”, використовуючи додаток “Проповідуйте Мою євангелію”. Після хрищення і конфірмації місіонери вносять потрібну інформацію в цьому додатку і відправляють її діловоду приходу в електронній формі. Діловод приходу переглядає інформацію в LCR та створює запис про членство.

Після створення запису про членство діловод готує “Свідоцтво про хрищення і конфірмацію”. Це свідоцтво підписується єпископом і віддається людині.

Імʼя і прізвище у записі про членство і свідоцтві повинні збігатися з іменем у свідоцтві про народження, з іменем у записі відділу державної реєстрації актів цивільного стану або з теперішнім офіційним імʼям та прізвищем.

18.9

Причастя

Члени Церкви зустрічаються в Суботній день, щоб поклонятися Богу і приймати причастя (див. Учення і Завіти 20:75; 59:9; Мороній 6:5–6). Під час цього обряду вони причащаються хлібом і водою на згадку про жертву Спасителя — Його плоть і кров — та поновлюють свої священні завіти (див. Матвій 26:26–28; Переклад Джозефа Сміта, Марк 14:20–25; Лука 22:15–20; 3 Нефій 18; Мороній 6:6). Під час благословення і рознесення причастя всі повинні бути благоговійними.

18.9.1

Схвалення для проведення причастя

Єпископ тримає ключі священства для проведення причастя у приході. Усі, хто бере участь у підготуванні, благословенні та рознесенні причастя, повинні отримати схвалення від нього або когось, хто діє під його керівництвом.

Якщо члени його приходу не можуть прийняти причастя, оскільки знаходяться через хворобу вдома, перебувають у закладі догляду чи лікарні, єпископ може уповноважити носіїв священства провести для них причастя. Він може дозволити це, навіть якщо вони тимчасово знаходяться поза межами його приходу. Однак за інших обставин він не може дозволити проведення причастя для членів Церкви, які знаходяться поза межами його приходу.

У рідкісних випадках причасні збори можуть тривалий час не проводитися. У цих ситуаціях єпископ може уповноважити гідних носіїв священства зі свого приходу готувати й проводити обряд причастя кожного Суботнього дня у них вдома. Єпископи також можуть уповноважити їх підготувати і провести обряд причастя для членів приходу, які не мають у себе вдома носіїв священства.

Якщо єпископ дозволяє, щоб обряд причастя був підготовлений і проведений поза часом та місцем звичайних церковних богослужінь, інструкції, наведені в 18.9.2 стосовно тих, хто виконує цей обряд, залишаються чинними.

18.9.2

Хто виконує обряд

• Готувати причастя можуть учителі, священники і носії Мелхиседекового священства.

• Благословляти причастя можуть священники і носії Мелхиседекового священства.

• Розносити причастя можуть диякони, учителі, священники і носії Мелхиседекового священства.

Якщо носіїв Ааронового священства достатньо, ці обовʼязки зазвичай виконують вони. Якщо недостатньо дияконів, щоб розносити причастя, президент кворуму дияконів радиться з єпископом стосовно того, кого запросити допомогти. Як правило, він просить допомогти вчителів і священників перш, ніж просити старійшин і первосвященників.

18.9.3

Настанови стосовно причастя

З огляду на священну природу обряду причастя, провідники священства повинні ретельно підготуватися, щоб провести його впорядковано і благоговійно. Скатертини для причасного столу повинні бути білими, чистими і випрасуваними. Причасні таці повинні бути чистими. Причасні таці і чашечки для води повинні бути замовлені заздалегідь.

Потрібні предмети для причастя можна замовити на сайті store.ChurchofJesusChrist.org.

Ті, хто прислуговує причастя, повинні робити це з гідністю, усвідомлюючи, що вони є представниками Господа. Єпископат заохочує їх розмірковувати над Спокутою Спасителя, коли вони готують, благословляють і розносять причастя.

Зовнішній вигляд тих, хто прислуговує причастя, має бути охайним, а їхній одяг чистим. На них не повинно бути такого одягу чи таких прикрас, які б відволікали від поклоніння й укладання завіту, що є метою обряду причастя. Якщо єпископу потрібно дати пораду щодо цього носію священства, він робить це з любовʼю. Також він бере до уваги зрілість цієї людини в Церкві.

Рознесення причастя повинно бути природним і не надто формальним. Наприклад, не вимагається робити певні дії (зокрема, тримати ліву руку за спиною) або ставити вимоги до зовнішнього вигляду (наприклад, бути в однаковому одязі).

Поки розламують хліб, зібрання співає причасний гімн. Причасний гімн не може бути замінений виступом соліста-вокаліста або інструментальною музикою. Ніяка музика не повинна звучати під час рознесення причастя або відразу після нього.

Якщо у членів Церкви є харчові алергії або непереносимість глютену, вони обговорюють з членом єпископату, які пристосування слід зробити для причастя. Якщо потрібно, єпископат може змінити процедуру приготування і проведення причастя для них.

Як правило, хліб має бути поламано під час проведення обряду причастя. Однак, щоб не зашкодити здоров’ю і безпеці конкретних членів Церкви, такі члени Церкви можуть приносити безалергенний хліб або інший поламаний замінник хліба у запечатаному пластиковому пакеті або в закритій чашці. Вони передають принесене ними носію священства, щоб покласти це на окрему тацю. Щоб допомогти тим, хто розносить причастя, єпископат повідомляє їм, кому з членів Церкви слід піднести цей хліб чи його заміну, що не містять алергенів.

Настанови щодо харчових алергій див. на сайті disability.ChurchofJesusChrist.org.

Хоча причастя призначене для членів Церкви, не слід робити нічого, що завадило б іншим прийняти його.

18.9.4

Інструкції

1. Ті, хто готує, благословляє або розносить причастя, спочатку миють руки з милом або використовують інший миючий засіб.

2. Перед зборами учителі, священники або носії Мелхиседекового священства переконуються в тому, що в тацях для хліба лежить нерозламаний хліб, у тацях для води знаходяться чашечки з питною водою і чисті скатертини лежать на належному місці.

3. Коли члени приходу співають причасний гімн, ті, хто буде благословляти причастя, благоговійно встають, відкривають таці з хлібом, накриті скатертиною, і розламують хліб на маленькі шматочки.

4. Після гімну той, хто благословляє хліб, стає на коліна і промовляє причасну молитву для хліба (див. Учення і Завіти 20:77).

5. Єпископ стежить за тим, щоб причасні молитви промовлялися виразно, точно і з гідністю. Якщо хтось помиляється в слові і сам цю помилку виправляє, подальших виправлень робити не потрібно. Якщо людина не виправляє свою помилку, єпископ доброзичливо просить її повторити молитву ще раз. Просячи повторити молитву, єпископ має діяти розсудливо. Він повинен зробити це так, щоб не викликати збентеження або не відволікти увагу від обряду. Якщо потрібно, друга людина, яка знаходиться біля причасного столу, може допомогти.

6. Після молитви носії священства благоговійно розносять хліб членам Церкви. Головуючий провідник отримує хліб першим, після чого порядок, кому далі підносити хліб, не встановлюється. Коли таця передається членам Церкви, вони можуть передавати її одне одному.

7. Члени Церкви причащаються правою рукою, коли це можливо.

8. Коли хліб рознесено всім присутнім членам Церкви, ті, хто розносить причастя, повертають таці на причасний стіл. Ті, хто благословляє причастя, накривають скатертиною таці з хлібом і відкривають таці з водою.

9. Той, хто благословляє воду, стає на коліна і промовляє причасну молитву для води (див. Учення і Завіти 20:79). Він каже слово воду замість слова вино.

10. Після молитви носії священства благоговійно розносять воду членам Церкви. Головуючий провідник отримує воду першим, після чого порядок, кому далі підносити воду, не встановлюється.

11. Коли воду рознесено всім присутнім членам Церкви, ті, хто розносить причастя, повертають таці на причасний стіл. Ті, хто благословляли причастя, накривають скатертиною таці; ті, хто благословляли і розносили причастя, благоговійно займають свої місця.

12. Після зборів ті, хто готував причастя, все прибирають, складають скатертини та звільняють таці від невикористаного хліба.

18.10

Дарування священства і висвячення в чин

Існує два священства: Ааронове та Мелхиседекове (див. 3.3; Учення і Завіти 107:1, 6). Коли чоловіку дарують священство, його також висвячують у чин в тому священстві. Після дарування одного з цих священств чоловіка потрібно тільки висвячувати в інші чини того священства.

Інформацію щодо висвячення у чини священства за особливих обставин див. у 38.2.9.

18.10.1

Мелхиседекове священство

Президент колу тримає ключі священства для дарування Мелхиседекового священства та висвячування в чини старійшини і первосвященника. Однак єпископ, як правило, рекомендує кандидатури для цих висвячень.

18.10.1.1

Старійшини

Гідні брати можуть отримати Мелхиседекове священство й бути висвяченими у старійшини, коли їм виповнилося 18 або більше років. Залежно від особистих обставин молодого чоловіка єпископ визначає: слід його рекомендувати для висвячення у чин старійшини невдовзі після виповнення йому 18 років чи він має залишатися у кворумі священників довше. Серед цих обставин молодого чоловіка є:

• Свідчення та зрілість.

• Закінчення навчання.

• Бажання й далі перебувати з ровесниками.

• Відвідування коледжу.

Приймаючи таке рішення, єпископ спершу радиться з молодим чоловіком і його батьками чи опікунами. Гідні чоловіки повинні бути висвячені у чин старійшини до виповнення їм 19 років або до від’їзду з дому для навчання в коледжі, служіння на місії повного дня, проходження військової служби або для роботи, яка вимагає повної зайнятості.

Недавно охрищені чоловіки віком 18 років і більше висвячуються у старійшини після того, як вони:

• Отримали Ааронове священство та служили як священники.

• Набули належного розуміння євангелії.

• Виявили свою гідність.

Ніяких особливих вимог стосовно часу перебування членом Церкви не існує.

18.10.1.2

Первосвященники

Чоловіки висвячуються у первосвященники, коли їх покликають служити у президентстві колу, членом вищої ради або в єпископаті. Вони також можуть бути висвячені в інших випадках, як це буде визначено президентом колу через сповнені молитвою роздуми та через натхнення.

18.10.1.3

Співбесіди та підтримка

З дозволу президентства колу єпископ проводить співбесіду з братом, як рекомендовано у бланку “Запис про висвячення у Мелхиседекове священство”. Потім з ним проводить співбесіду також член президентства колу. З дозволу президента місії президент округу може провести співбесіду з братом для висвячення його в старійшини (див. 6.3). Інструкції щодо цих співбесід див. у 31.2.6.

Після співбесіди президентство колу просить вищу раду підтримати рішення щодо висвячення цього брата. Член президентства колу представляє його для підтримки на загальній сесії конференції колу (див. 18.10.3). З дозволу президента місії президент округу може провести співбесіду з братом, щоб підтримати його для висвячення в старійшини (див. 6.3).

18.10.2

Ааронове священство

Єпископ тримає ключі священства для дарування Ааронового священства і висвячення в чини диякона, учителя і священника. Гідних братів, як правило, висвячують в ці чини у вказаному далі віці, але не раніше:

• Диякон — на початку того року, коли їм виповнюється 12 років

• Учитель — на початку того року, коли їм виповнюється 14 років

• Священник — на початку того року, коли їм виповнюється 16 років

Єпископ або призначений радник проводить співбесіду з тими, хто має бути висвяченим у диякони або вчителі, щоб визначити, чи вони духовно підготовлені. Єпископ проводить співбесіду з братами, які мають бути висвяченими у священники.

Перед тим як провести співбесіду з молодим чоловіком для висвячення у священство, єпископ отримує усний дозвіл від батьків або опікунів. Дозвіл не потрібен від когось із батьків або опікунів, які не мають законних підстав не давати згоду на цю дію.

Якщо під час спібесіди визначається, що брат є гідним, член єпископату представляє його для підтримки під час причасних зборів (див. 18.10.3).

Інформацію щодо висвячення недавно охрищених братів див. у 38.2.9.1.

18.10.3

Представлення члена Церкви для підтримки перед його висвяченням

Після того як з братом провели співбесіду і визначили, що він гідний бути висвяченим у чин священства, його представляють для підтримки (див. Учення і Завіти 20:65, 67). Братів, яких має бути висвячено у чин старійшини або первосвященника, член президентства колу представляє на загальній сесії конференції колу (інструкції для президентів округів див. у 6.3). Братів, яких має бути висвячено у чини диякона, вчителя або священника, представляє член єпископату під час причасних зборів.

Той, хто проводить процедуру підтримки, просить цих братів підвестися. Він оголошує пропозицію дарувати Ааронове або Мелхиседекове священство (якщо необхідно) та висвятити цих братів у чин священства. Потім він пропонує членам Церкви підтримати цю пропозицію. Наприклад, щоб представити брата для висвячення у старійшини, він може сказати так:

“Ми пропонуємо, щоб [ПІБ] отримав Мелхиседекове священство і був висвячений у старійшини. Ті, хто підтримують, виявіть це підняттям руки. [Робить коротку паузу]. Ті, хто проти, якщо такі є, також можуть виявити це. [Робить коротку паузу]”.

Людина, яку представляють, повинна брати участь у голосуванні під час підтримки. Якщо представляють більше ніж одну людину, їх може бути підтримано разом.

Якщо повноправний член Церкви виявляє незгоду щодо висвячення, головуючий провідник або інший призначений провідник священства приватно зустрічається з ним або нею після зборів. Провідник прагне зрозуміти, чому цей член Церкви виявив незгоду. Він дізнається, чи відомо членові Церкви про поведінку цієї людини, через яку вона не може бути висвячена у чин священства.

Тільки повноправні члени Церкви можуть брати участь у підтримці голосуванням. Проте якщо неповноправний член Церкви або людина, що не належить до Церкви, виявляє свою незгоду стосовно висвячення, єпископ або президент колу можуть вислухати його чи її занепокоєння у приватному порядку поза межами приміщення, де відбуваються збори.

У деяких випадках може виникнути необхідність висвятити брата у чин старійшини або первосвященника до того, як буде можливість представити його на конференції колу. Якщо таке трапляється, його представляють для підтримки у приході під час причасних зборів. Потім його представляють на наступній конференції колу, щоб схвалити висвячення (адаптувавши процес підтримки, описаний вище). Завдяки такій процедурі членам колу надається можливість підтримати висвячення або виявити свою незгоду щодо нього.

18.10.4

Хто виконує обряд

Президент колу або носій Мелхиседекового священства під його керівництвом можуть висвятити чоловіка в чин старійшини. З дозволу президента місії виконати висвячення може президент округу або той, кого він призначає (див. 6.3). У колі можуть стояти тільки носії Мелхиседекового священства.

Президент колу або первосвященник під його керівництвом може висвятити чоловіка в чин первосвященника. У колі можуть стояти тільки первосвященники.

Брат, який висвячує чоловіка в чин Мелхиседекового священства, повинен бути гідним мати храмову рекомендацію. Повинен бути присутнім президент колу або той, кого він призначив.

Священник або носій Мелхиседекового священства може висвятити брата в чин диякона, учителя або священника. Він повинен бути уповноважений на це єпископом. Повинен бути присутнім єпископ або той, кого він призначив.

Щоб брати участь у висвяченні в Ааронове священство, брат повинен бути священником або носієм Мелхиседекового священства.

Єпископ може дозволити батькові, який є священником або носієм Мелхиседекового священства, висвятити свого сина в чин диякона, учителя або священника, навіть якщо цей батько не є цілком гідним мати храмову рекомендацію (див. 18.3). Єпископи заохочують батьків готуватися, щоб їм самим висвячувати своїх синів.

Щоб промовляти вголос слова цього обряду, брат, який знаходиться за межами свого приходу, повинен показати головуючому провіднику дійсну храмову рекомендацію. Або він може показати Рекомендацію на виконання обряду, підписану членом єпископату його приходу.

18.10.5

Інструкції

Щоб дарувати священство і висвятити чоловіка в чин священства, один чи більше уповноважених носіїв священства легенько кладуть свої руки на голову цього чоловіка. Потім один з них промовляє вголос слова обряду:

1. Називає прізвище, ім’я та по батькові чоловіка.

2. Називає владу, яку він особисто має, щоб виконати цей обряд (Ааронове чи Мелхиседекове священство).

3. Дарує Ааронове чи Мелхиседекове священство, якщо його не було даровано раніше.

4. Висвячує чоловіка в чин Ааронового чи Мелхиседекового священства та дарує права, владу і повноваження того чину. (Ключі священства не надаються під час дарування священства або висвячення в чин, виняток становить висвячення єпископа).

5. Промовляє слова благословення, як скеровує Дух.

6. Закінчує в імʼя Ісуса Христа.

При висвяченні чоловіка в чин священства, якщо йому вже було даровано відповідне священство, особа, яка виконує обряд, пропускає крок 3.

Висвячення є нагодою для надання благословення. Докладні поради та настанови стосовно обовʼязків чоловіка, якого висвячують, даються до або після висвячення. Зосереджуватися на них у благословенні не слід. Коли когось висвячують, немає потреби промовляти молитви, свідчити або давати настанови.

18.10.6

Запис та свідоцтво про висвячення

Перед тим як з чоловіком буде проведено співбесіду для висвячення його в чин Мелхиседекового священства, діловод готує в системі LCR Запис про висвячення у Мелхиседекове священство. Президент колу чи призначений радник проводить співбесіду і підписує цей бланк, якщо задоволено всі вимоги щодо гідності.

Після висвячення президент колу або його призначений представник заповнює цей бланк і віддає його діловоду. Той робить запис про висвячення в системі LCR і готує свідоцтво про висвячення. Це свідоцтво підписується президентом колу і віддається висвяченому чоловіку.

Перед тим як з братом буде проведено співбесіду для висвячення його в чин Ааронового священства, діловод готує в системі LCR Запис про висвячення в Ааронове священство. Єпископ або призначений радник проводить співбесіду і підписує цей бланк, якщо задоволено всі вимоги щодо гідності.

Після висвячення єпископ або призначений радник заповнює цей бланк і віддає його діловоду. Той робить запис про висвячення в системі LCR і готує свідоцтво про висвячення.

У записі та свідоцтві про висвячення необхідно використовувати теперішнє повне офіційне ім’я висвяченого чоловіка.

18.11

Рукопокладання членів Церкви для служіння у покликаннях

Члени Церкви, які покликаються і підтримуються на більшість церковних посад, повинні бути рукопокладені для служіння на цій посаді, (див. Іван 15:16; Учення і Завіти 42:11; див. також 3.4.3.1 у цьому довіднику). Під час рукопокладання (1) особі надається повноваження діяти у покликанні і (2) промовляються слова благословення, як скеровує Дух.

Президенти колів, єпископи і президенти кворумів отримують ключі президентства, коли їх рукопокладають (див. 3.4.1.1). Однак слово ключі не повинно використовуватися, коли членів Церкви рукопокладають для служіння в інших покликаннях, зокрема служити радниками у президентствах.

Інформацію щодо покликання, висвячення та рукопокладання єпископів див. у 30.7.

18.11.1

Хто виконує рукопокладання

Рукопокладання виконує носій Мелхиседекового священства. Він повинен отримати дозвіл від провідника, який тримає відповідні ключі священства. Ті, хто вповноважений виконувати рукопокладання, вказані в 30.7. Старійшина не повинен промовляти слова обряду або стояти в колі, коли рукопокладають чоловіка для покликання, для якого вимагається, щоб чоловік, який це робить, був первосвященником.

Під проводом головуючого провідника у рукопокладанні можуть взяти участь один чи більше носіїв Мелхиседекового священства. Спершу рукопокладають президентів, а потім їхніх радників.

Головуючий провідник може дозволити чоловікові чи батькові, який має Мелхиседекове священство, стояти у колі для рукопокладання його дружини або дитини, навіть якщо цей батько не є цілком гідним мати храмову рекомендацію (див. 18.3).

18.11.2

Інструкції

Один чи більше вповноважених носіїв Мелхиседекового священства легенько кладуть свої руки на голову людини. Потім один з них промовляє вголос слова обряду:

1. Називає прізвище, ім’я та по батькові людини.

2. Заявляє, що він діє владою Мелхиседекового священства.

3. Рукопокладає людину для служіння у покликанні в колі, приході, кворумі або класі.

4. Дає ключі, якщо людина повинна отримати їх.

5. Промовляє слова благословення, як скеровує Дух.

6. Закінчує в імʼя Ісуса Христа.

Процедура рукопокладання не є формальними зборами з молитвами або свідченнями. Також це не час для надання детальних настанов. Вони надаються під час навчання, а не як частина благословення.

18.12

Освячення олії

Оливкова олія повинна бути освячена носіями Мелхиседекового священства до того, як її будуть використовувати для помазання хворих або стражденних (див. Якова 5:14). Ніяку іншу олію використовувати не можна.

Ємності для олії можна замовити на сайті store.ChurchofJesusChrist.org.

Члени Церкви не повинні вживати освячену олію внутрішньо або наносити її на уражені частини тіла.

18.12.1

Хто виконує обряд

Один чи більше носіїв Мелхиседекового священства можуть освятити олію. На це їм не потрібно просити дозвіл у провідника священства.

18.12.2

Інструкції

Щоб освятити олію, носій Мелхиседекового священства:

1. Тримає відкритою ємність з оливковою олією.

2. Звертається до Небесного Батька, як у молитві.

3. Заявляє, що він діє владою Мелхиседекового священства.

4. Освячує олію (не ємність) і зазначає, що її призначено для помазання та благословення хворих і стражденних.

5. Закінчує в імʼя Ісуса Христа.

18.13

Благословення хворих

Як правило, обряд благословення хворих повинен виконуватися на прохання людини, яка отримує це благословення, або на прохання інших, хто турбується про цю людину, щоб це благословення надавалося відповідно до їхньої віри (див. Якова 5:14; Учення і Завіти 24:13–14; 42:43–44, 48–52).

Обряд благословення хворих “покладанням рук” має дві частини: помазання олією і запечатування помазання, під час якого промовляється благословення. Якщо немає освяченої олії, благословення можна дати владою Мелхиседекового священства без помазання.

Якщо людина просить більше одного благословення для видужання від однієї й тієї ж хвороби, помазувати її олією ще раз не є необхідним. Носій священства може дати ще одне благословення покладанням рук і владою Мелхиседекового священства. Однак ще одне помазання також можна зробити.

Носії священства, які приходять до лікарень, не повинні домагатися можливостей давати благословення хворим.

18.13.1

Хто дає благословення

Лише гідні носії Мелхиседекового священства можуть благословляти хворих чи стражденних. На це їм не потрібно просити дозвіл у провідника священства. Якщо можливо, батько, який має Мелхиседекове священство, благословляє хворих членів своєї сімʼї.

Зазвичай благословляють хворих двоє або більше носіїв Мелхиседекового священства. Однак один може виконати як помазання, так і запечатування.

18.13.2

Інструкції

Обряд благословення хворих має дві частини: помазання олією і запечатування помазання.

Помазання олією виконується одним носієм Мелхиседекового священства. Він:

1. Наносить краплю освяченої олії на голову людини.

2. Легенько кладе свої руки на голову людини і називає її прізвище, ім’я та по батькові.

3. Заявляє, що він діє владою Мелхиседекового священства.

4. Заявляє, що він помазує олією, яку було освячено для помазання та благословення хворих і стражденних.

5. Закінчує в імʼя Ісуса Христа.

Щоб запечатати помазання, один чи більше носіїв Мелхиседекового священства легенько кладуть свої руки на голову людини. Потім той, хто запечатує помазання:

1. Називає прізвище, ім’я та по батькові людини.

2. Заявляє, що він виконує запечатування помазання владою Мелхиседекового священства.

3. Промовляє слова благословення, як скеровує Дух.

4. Закінчує в імʼя Ісуса Христа.

18.14

Благословення втішення і поради, зокрема батьківські благословення

18.14.1

Хто дає благословення

Носії Мелхиседекового священства можуть давати благословення втішення і поради членам сімʼї та іншим, хто їх про це просить. Як правило, ці благословення даються членами сімʼї, братами-служителями або провідниками священства.

Батько, який має Мелхиседекове священство, може давати батьківські благословення своїм дітям. Ці благословення можуть бути особливо корисними, коли діти ідуть на навчання, їдуть на місію, одружуються, вступають на службу у Збройні сили або стикаються з особливими труднощами. Батьки заохочують своїх дітей прагнути батьківських благословень в часи потреби. Батьківські благословення можуть бути записані для особистого користування.

Щоб дати благословення втішення і поради чи батьківське благословення, носію Мелхиседекового священства не потрібно отримувати дозвіл від провідника священства.

18.14.2

Інструкції

Щоб дати благословення втішення і поради або батьківське благословення, один чи більше носіїв Мелхиседекового священства легенько кладуть свої руки на голову людини. Потім один з них промовляє вголос слова обряду:

1. Називає прізвище, ім’я та по батькові людини.

2. Заявляє, що обряд виконується владою Мелхиседекового священства.

3. Промовляє слова благословення, втішення і поради, як скеровує Дух.

4. Закінчує в імʼя Ісуса Христа.

18.15

Освячення домівок

Домівки членів Церкви можуть бути освячені владою Мелхиседекового священства. Якщо будинок не є власністю члена Церкви або знаходиться під борговим зобовʼязанням, це не є перешкодою для його освячення. На відміну від церковних споруд, домівки не освячуються для Господа.

18.15.1

Хто виконує освячення

Освячення домівки виконує носій Мелхиседекового священства. Якщо в сімʼї немає носія Мелхиседекового священства, то:

• Сімʼя може запросити освятити домівку близького друга, родича чи брата-служителя, який має Мелхиседекове священство. Йому не потрібно просити дозвіл у провідника священства.

• Сімʼя може зібратися разом і промовити молитву, як скеровує Дух. У цій молитві можуть бути елементи, згадані в 18.15.2, номер 3.

18.15.2

Інструкції

Щоб освятити домівку, носій Мелхиседекового священства:

1. Звертається до Небесного Батька, як у молитві.

2. Заявляє, що він діє владою Мелхиседекового священства.

3. Освячує домівку як священне місце, де може перебувати Святий Дух, і промовляє інші слова, як скеровує Дух. Наприклад, він може благословити домівку, щоб вона могла бути місцем, де члени сімʼї могли б поклонятися, знаходити захист від світу, духовно зростати й готуватися до вічних сімейних стосунків.

4. Закінчує в імʼя Ісуса Христа.

18.16

Освячення могил

18.16.1

Хто освячує могилу

Той, хто освячує могилу, має бути носієм Мелхиседекового священства. Для виконання цього обряду він має отримати на це дозвіл від провідника священства, який головує на цій службі.

На прохання сімʼї замість молитви освячення може бути промовлена молитва біля краю могили. Вона може бути промовлена будь-ким, кого вибере сімʼя.

Щоб промовити вголос слова обряду освячення могили, брат, який знаходиться за межами свого приходу, повинен показати головуючому на цій службі провіднику дійсну храмову рекомендацію. Або він може показати Рекомендацію на виконання обряду, підписану членом єпископату його приходу.

18.16.2

Інструкції

Щоб освятити могилу, носій Мелхиседекового священства:

1. Звертається до Небесного Батька, як у молитві.

2. Заявляє, що він діє владою Мелхиседекового священства.

3. Освячує й присвячує ділянку поховання як місце спочинку для тіла померлого.

4. Молиться, щоб це місце було освяченим і захищеним до воскресіння (якщо доречно).

5. Просить Небесного Батька втішити сімʼю і висловлює думки, як скеровує Дух.

6. Закінчує в імʼя Ісуса Христа.

Якщо тіло члена Церкви було піддано кремації, головуючий провідник може на власний розсуд визначити, чи освячувати місце, де зберігатиметься попіл. Також він бере до уваги бажання сімʼї та місцеві традиції і закони. Брат, який промовляє слова обряду, адаптує інструкції для освячення могили.

18.17

Патріарші благословення

Кожен гідний охрищений член Церкви може отримати патріарше благословення, в якому дається натхненне скерування від Небесного Батька (див. Буття 48:14–16; 49; 2 Нефій 4:3–11). Батьки і церковні провідники заохочують членів Церкви готуватися духовно, щоб отримати свої патріарші благословення.

Єпископ або призначений радник проводить співбесіду з членами Церкви, які хочуть отримати патріарше благословення. Якщо член Церкви гідний, той, хто проводить співбесіду, готує “Рекомендацію для отримання патріаршого благословення”. Він подає її через систему Патріарші благословення на сайті ChurchofJesusChrist.org.

Той, хто видає “Рекомендацію для отримання патріаршого благословення”, має переконатися, що член Церкви є достатньо зрілим, щоб зрозуміти значення й священну природу цього благословення. В ідеалі цей член Церкви має бути достатньо молодого віку, щоб прийняття багатьох важливих рішень у житті було в нього чи неї ще попереду. Однак отримати патріарші благословення заохочують також і дорослих старшого віку. Провідники священства не повинні встановлювати мінімальний вік для отримання членом Церкви патріаршого благословення.

Новонавернений має розуміти основні доктрини євангелії перед отриманням патріаршого благословення.

Інформацію щодо надання патріарших благословень в особливих обставинах див. у 38.2.10.

18.17.1

Отримання патріаршого благословення

Одержавши рекомендацію, член Церкви звʼязується з патріархом, щоб призначити зустріч для отримання патріаршого благословення. У призначений для зустрічі день член Церкви повинен прийти до патріарха сповненим молитви і в недільному одязі. Члени Церкви можуть поститися, однак піст не є обовʼязковим.

Кожне патріарше благословення є священним, конфіденційним та особистим. Тому воно дається приватно, але обмежена кількість членів сімʼї може бути присутньою.

Людина, яка отримує патріарше благословення, повинна цінувати слова, які воно містить, розмірковувати над ними і жити так, щоб бути гідною отримати обіцяні благословення в цьому житті і у вічності.

Члени Церкви не повинні порівнювати благословення і не повинні розповідати про них іншим, за винятком близьких членів сімʼї. Патріарші благословення не слід читати на церковних зборах чи на інших публічних зібраннях.

Якщо патріарше благословення не містить проголошення родоводу, патріарх може пізніше дати доповнення, в якому проголошуватиметься родовід.

18.17.2

Одержання копій патріарших благословень

Людина, яка одержала патріарше благословення, повинна дбайливо зберігати друковану копію цього благословення. Однак, якщо цю копію загублено або знищено, людина може звернутися із запитом про нову копію. Людина може відправити цей запит у розділі Патріарші благословення на сайті ChurchofJesusChrist.org. Якщо це неможливо, людина, щоб отримати допомогу, звʼязується зі своїм єпископом.

18.17.3

Додаткова інформація

Більше інформації про патріарші благословення див. у 38.2.10 і розділі “Патріарші благословення”.

18.18

Храмові ендаумент і запечатування

Інформацію, що стосується обрядів храмового ендаументу і запечатування, див. у розділі 27.

18.19

Таблиця висвячень

Чин	Рекомендується	Схвалюється	Підтримується	Співбесіда проводиться та висвячення виконується
Чин Патріарх	Рекомендується Президентством колу	Схвалюється Кворумом Дванадцятьох Апостолів	Підтримується Членами Церкви на конференції колу	Співбесіда проводиться та висвячення виконується Президентом колу після отримання схвалення від Кворуму Дванадцятьох Апостолів або членом Першого Президентства чи Кворуму Дванадцятьох
Чин Первосвященник	Рекомендується Єпископом і президентством колу	Схвалюється Президентством колу і вищою радою	Підтримується Членами Церкви на конференції колу	Співбесіда проводиться та висвячення виконується Співбесіда проводиться єпископом і президентом колу або призначеним радником; висвячується під керівництвом президента колу
Чин Старійшина	Рекомендується Єпископом	Схвалюється Президентством колу і вищою радою	Підтримується Членами Церкви на конференції колу або округу	Співбесіда проводиться та висвячення виконується Співбесіда проводиться єпископом і президентом колу або призначеним радником (в окрузі співбесіда проводиться членом президентства місії або президентом округу, якщо його призначено; див. 6.3) Висвячення проводиться під керівництвом президента колу (в окрузі висвячення проводиться під керівництвом президента місії або президента округу, якщо його призначено)
Чин Єпископ	Рекомендується Президентством колу з використанням LCR	Схвалюється Першим Президентством і Кворумом Дванадцятьох Апостолів	Підтримується Членами приходу на причасних зборах	Співбесіда проводиться та висвячення виконується Президентом колу після отримання схвалення від Першого Президентства (див. 30.7)
Чин Священник	Рекомендується Єпископом	Схвалюється Єпископатом	Підтримується Членами приходу на причасних зборах	Співбесіда проводиться та висвячення виконується Співбесіда проводиться єпископом; висвячується під керівництвом єпископа
Чин Учитель або диякон	Рекомендується Єпископом	Схвалюється Єпископатом	Підтримується Членами приходу на причасних зборах	Співбесіда проводиться та висвячення виконується Співбесіда проводиться єпископом або призначеним радником; висвячується під керівництвом єпископа