Довідники та покликання
28. Храмові обряди за предків


“28. Храмові обряди за предків”, Загальний довідник: Служіння в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів (2020).

“28. Храмові обряди за предків”, Загальний довідник.

28.

Храмові обряди за предків

28.0

Вступ

Єпископ повинен радитися з президентом свого колу, якщо у нього є запитання стосовно храмів і храмової роботи, на які немає відповідей у цьому розділі або у 38.4. Президент колу може спрямовувати запитання до Офісу Першого Президентства.

Щоб участь в обрядах за своїх померлих предків стала для членів Церкви позитивним досвідом, президенти колів та єпископи допомагають їм підготуватися до цього. Вони роблять це, навчаючи доктринальної основи храмової роботи і пересвідчуючись, що члени Церкви розуміють, якими є періоди очікування та інші правила, пов’язані з храмовою роботою.

28.1

Загальні настанови

Зазвичай, члени Церкви можуть виконувати храмові обряди за померлих людей не раніше, ніж коли мине один рік від дати смерті. Якщо дата народження померлої людини припадає на останні 110 років і та людина, яка бажає виконати обряди, не є її близьким родичем (чоловіком або дружиною, з яким чи якою не було розлучення, дорослою дитиною, батьком або матір’ю, братом або сестрою), їй слід отримати дозвіл від близького родича, перш ніж резервувати храмові обряди.

Обряди, які виконуються за померлих, є дійсними тільки за умови, що померла людина вирішує прийняти їх і стає гідною, щоб їх отримати (див. Учення і Завіти 138:19, 32–34).

Політику щодо запечатувань див. у 38.4.

28.2

Виконання храмових обрядів за померлих

28.2.1

Хто може брати участь в обрядах за померлих

Члени Церкви відповідного віку, які мають храмову рекомендацію обмеженого використання, можуть брати участь у хрищеннях і конфірмаціях за померлих (див. 26.4.3). Члени Церкви, які отримали свій власний ендаумент і мають дійсну храмову рекомендацію, можуть брати участь в усіх обрядах за померлих (див. 26.5).

Члени Церкви з вадами можуть виконувати храмову роботу за померлих, якщо вони:

  • Мають достатні розумові здібності, щоб зрозуміти обряд.

  • Можуть без сторонньої допомоги дбати про себе або їх супроводжують родичі чи друзі, які мають храмову рекомендацію і можуть надати потрібну їм допомогу.

28.2.2

Хрищення і конфірмації за померлих

Організовані групи, наприклад, сім’ї, приходи та коли, які бажають взяти участь в обрядах у христильні, як правило, домовляються про це з храмом заздалегідь. Супроводжувати організовані групи мають один або кілька дорослих, і необхідно, щоб у групі була достатня кількість провідників кожної статі. У цих дорослих повинні бути дійсні храмові рекомендації.

Братів і сестер, які допомагають у христильні, не потрібно рукопокладати у якості храмових обрядових працівників. Брати, які отримали ендаумент, носії Мелхиседекового священства, які не отримали ендаументу, та священники в Аароновому священстві можуть виконувати хрищення.

Виконувати конфірмацію і служити реєстратором біля купелі або у приміщенні для конфірмації можуть тільки брати, які отримали ендаумент.

Будь-який член Церкви, який має дійсну храмову рекомендацію, зокрема рекомендацію обмеженого використання, може служити свідком під час хрищення за померлих. Ці дорослі та молодь також можуть допомагати у виконанні доручень у христильні, зокрема допомагати відвідувачам, видавати вбрання і рушники та, де це можливо, робити в комп’ютерній системі записи про обряди хрищення і конфірмації.

28.3

Особливі обставини

28.3.1

Члени Церкви, які не могли піти до храму за життя

Однорічний період очікування для виконання храмових обрядів за померлих не стосується гідних померлих членів Церкви, які б пішли до храму, але не змогли це зробити за життя через незалежні від них обставини. Це може стосуватися і дітей, яким 8 років і більше, та молоді, яка була гідною на час смерті, але не отримала ендаумент, тому що не досягла відповідного віку (див. також 28.3.4). Такі діти і молодь не можуть бути поховані у храмовому вбранні.

Для виконання обряду члени сім’ї повинні мати храмову рекомендацію померлої людини, яка на момент її смерті була дійсною, або лист від єпископа померлої людини, в якому б засвідчувалась її гідність. Цю храмову рекомендацію або цей лист слід пред’явити у храмі перед тим, як буде виконано обряд.

28.3.2

Члени Церкви, які померли до виповнення одного року після свого хрищення

Якщо гідний член Церкви помер до виповнення одного року після свого хрищення і конфірмації, храмові обряди можуть бути виконані, коли виповниться один рік після дати його або її конфірмації (див. 28.3.1).

28.3.3

Діти, які помирають до народження (мертвонароджені та викидні)

Храмові обряди не потрібно виконувати за дітей, які померли до народження. Однак це не заперечує можливості того, що ці діти можуть бути частиною сім’ї у вічностях. Батьків заохочують довіряти Господу і прагнути втішення від Нього. Більше інформації див. у 38.7.3.

28.3.4

Діти, які померли у віці до восьми років

Для дітей, які померли у віці до восьми років, обряд хрищення або ендаументу не виконується. Для таких дітей виконується тільки запечатування до батьків. Якщо дитина була запечатана до батьків до своєї смерті або якщо дитина народилася у завіті, ніякі вікарні обряди не виконуються.

28.3.5

Померлі люди, які мали розумові вади

Храмові обряди виконуються для таких померлих людей, які мали розумові вади:

  • Людей, про підзвітність яких відомо (див. Учення і Завіти 20:71)

  • Людей, про підзвітність яких невідомо

Якщо точно відомо, що померла людина мала розумові вади і не була підзвітною, виконується тільки обряд запечатування до батьків, якщо ця людина не була народжена у завіті. Інші храмові обряди не потрібні або не виконуються, навіть якщо ця людина дожила до 8 років чи прожила довше (див. Учення і Завіти 137:10).

28.3.6

Люди, яких вважають померлими

Храмові обряди можуть виконуватися для людини, яку вважають померлою, після того, як мине 10 років з моменту гаданої або оголошеної смерті. Це правило стосується: (1) людей, які зникли безвісти, зникли в морі або про смерть яких було офіційно оголошено та (2) людей, які зникли при обставинах, за яких смерть неминуча, але тіло не було знайдено.

В усіх інших випадках для зниклої людини храмові обряди не можуть виконуватися, якщо не пройшло 110 років з часу її народження.

28.3.7

Люди, які вчинили самогубство

За людей, які вчинили самогубство, храмові обряди можуть бути виконані, коли пройде один рік або більше від дати їхньої смерті.

28.3.8

Люди, які були позбавлені членства в Церкві або чиї імена було вилучено із записів про членство в Церкві

Необхідно отримати дозвіл Першого Президентства, щоб виконати храмові обряди за померлих людей, які на момент їхньої смерті були позбавлені членства в Церкві або їхні імена було вилучено із записів про членство в Церкві. Член сім’ї має написати листа в Офіс Першого Президентства. Спеціальний бланк для цього не потрібен. Якщо потрібно, єпископ або президент колу можуть допомогти підготувати це прохання.

28.4

Підтвердження обрядів для отримання ендаументу

Іноді хрищення і конфірмація померлої людини, які були виконані за її життя, не можуть бути підтверджені після проведення старанного пошуку. Якщо людина отримала ендаумент через повірника, але її хрищення і конфірмація, які вона отримала ще за її життя, не можуть бути підтверджені, тоді за цю померлу людину необхідно виконати хрищення і конфірмацію. Після хрищення і конфірмації за померлих немає потреби знову виконувати ендаумент і запечатування.

28.5

Відновлення храмових благословень

Люди, які отримали ендаумент і яких потім було позбавлено членства в Церкві або ті, чиї імена було вилучено із записів про членство в Церкві і яким пізніше було відновлено їхнє членство в Церкві через хрищення і конфірмацію, можуть отримати своє священство і храмові благословення лише через обряд відновлення благословень. Такі люди не висвячуються у жоден з чинів священства і не отримують ендаумент знову, оскільки ці благословення відновлюються через цей обряд. Для отримання інформації про виконання цього обряду для живих див. 32.17.2.

Необхідно отримати дозвіл Першого Президентства, щоб виконати цей обряд за померлих. Члени сім’ї померлої людини можуть попросити про відновлення священства і храмових благословень померлому члену сім’ї, написавши листа в Офіс Першого Президентства. Якщо потрібно, єпископ або президент колу можуть допомогти підготувати це прохання.

Деякі люди не отримали ендаумент, але були народжені в завіті або запечатані до батьків до того, як їх було позбавлено членства в Церкві, або до того, як їхні імена було вилучено із записів про членство в Церкві. Цих людей після того як їхнє членство в Церкві було відновлено через хрищення і конфірмацію, знову запечатувати непотрібно.