31.

Співбесіди і поради

31.1

Співбесіди

Кожний президент колу і єпископ є “суддею в Ізраїлі” (Учення і Завіти 107:72). Маючи це повноваження, він проводить співбесіди для визначення гідності та співбесіди священства. Під час проведення цих співбесід він представляє Господа. А тому він має прагнути благословляти членів Церкви і допомагати їм жити за євангелією Ісуса Христа.

31.1.1

Загальні інструкції стосовно співбесід для визначення гідності

Президенти колів, єпископи і (якщо вповноважені) їхні радники проводять співбесіди для визначення гідності, як вказано в цьому розділі. Їм слід підготуватися духовно, щоб під час співбесід Дух міг скеровувати їх. Вони також мають прагнути сили проникливості. Це—духовний дар, який допоможе їм розпізнати істину, а також потреби членів Церкви (див. Учення і Завіти 46:27–28).

Співбесіди для визначення гідності мають проводитися приватно. Однак людина, з якою проводять співбесіду, може запросити бути присутньою на ній ще одну дорослу людину.

Під час проведення співбесіди для визначення гідності важливо уважно слухати. Член президентства колу чи єпископату повинен приділяти цілковиту й щиру увагу людині, яка проходить співбесіду. Той, хто проводить співбесіду, також має переконатися, що член Церкви розуміє поставлені запитання. Він має виділити достатньо часу, щоб співбесіду проводити з повагою і без поспіху.

31.1.2

Загальні інструкції для проведення співбесід священства

Президенти колів, єпископи та їхні радники регулярно проводять співбесіди з провідниками священства, які їм підзвітні. Одна з цілей таких співбесід—отримати звіт про виконання провідниками їхніх обов’язків. Ще одна мета—допомогти провіднику ставити перед собою цілі і складати плани для їхнього досягнення. Там, де це доречно, під час цих співбесід також перевіряються бюджети та витрати.

Людина, яка проводить співбесіду священства, має навчати, заохочувати та надихати провідників у їхніх стараннях виконувати свої покликання. Ця людина також має висловлювати вдячність і зміцнювати провідника в його особистому та сімейному житті.

31.1.3

Співбесіди, які проводить президент колу

Президент колу проводить з членами колу такі співбесіди:

• Для отримання храмової рекомендації тими, хто буде отримувати власний ендаумент або укладати шлюб чи запечатуватися у храмі (див. 26.3.1).

• Для рекомендування на покликання служити місіонерами повного дня (див. 24.4.2).

• Для звільнення від покликання місіонерів повного дня після їхнього повернення додому (див. 24.8.2).

• Для покликань служити радниками у президентстві колу, патріархами і єпископами, якщо на це вповноважений.

• Для покликань служити президентами кворумів старійшин, президентом Товариства допомоги колу і діловодами колу.

• Щоб допомогти членам Церкви покаятися у тяжких гріхах (див. розділ 32).

Президент колу також регулярно проводить співбесіди з кожним єпископом, щоб надихати і наставляти його. З патріархом колу він проводить співбесіду принаймні двічі на рік (див. 6.6.4).

31.1.4

Співбесіди, які проводять президент колу або призначені радники

Президент колу або призначені радники проводять з членами колу вказані далі співбесіди. Перед проведенням співбесіди з людиною для будь-якої із вказаних далі цілей член президентства колу переконується, що ця людина пройшла співбесіду чи з’ясувала справу з єпископом або призначеним радником у єпископаті.

• Для оновлення храмових рекомендацій (див. 26.3.1).

• Для висвячення у чини старійшини і первосвященника (див. 38.2.5.1).

• Для покликання служити на церковних посадах, як вказано у 30.8.

• Для отримання схвалення, щоб вступити до церковного університету або коледжу (див. 15.3).

• Для отримання схвалення, щоб стати учасником програми позики з Постійного фонду освіти, там, де ця програма затверджена (див. 22.13).

Якщо під час співбесіди радник у президентстві колу виявляє серйозні проблеми, наприклад, гріхи, в яких вимагається зізнання, він невідкладно направляє цього члена Церкви до єпископа.

31.1.5

Співбесіди, які проводить єпископ

Єпископ проводить з членами приходу такі співбесіди:

• Для отримання храмової рекомендації тими, хто буде отримувати власний ендаумент або укладати шлюб чи запечатуватися у храмі (див. 26.3.1).

• Для отримання храмової рекомендації обмеженого використання новонаверненими (див. 26.4.2).

• Для рекомендування кандидатів на служіння місіонерами (див. 24.4.2).

• Для висвячення в чини старійшини і первосвященника, якщо вповноважений президентством колу (див. 38.2.5.1).

• Для щорічного врегулювання десятини (див. 34.4.1.5).

• Для покликання служити президентами організацій приходу.

• Для висвячення у чин священника (див. 38.2.5.2).

• Для висвячення навернених чоловічої статі у чини в Аароновому священстві (див. 38.2.5.2).

• Для покликань служити помічниками у кворумі священників.

• З молоддю (див. 31.1.7).

• Для надання допомоги з фонду пожертвувань від посту (див. 22.2.2).

• Для отримання схвалення на вступ до церковного університету або коледжу чи продовження навчання в ньому (див. 15.3).

• Щоб допомогти членам Церкви покаятися у тяжких гріхах (див. розділ 32).

Єпископ також регулярно зустрічається з президентом кворуму старійшин і президентом Товариства допомоги—як окремо, так і разом (див. 8.3.1 і 9.3.1).

31.1.6

Співбесіди, які проводять єпископ або призначені радники

Єпископ або призначені радники проводять з членами приходу вказані далі співбесіди. На цих співбесідах тільки єпископ розглядає проблеми, що стосуються цнотливості, пов’язаних з нею моральних питань та інших тяжких гріхів. Якщо під час співбесіди радник виявляє серйозні проблеми, наприклад, гріхи, в яких вимагається зізнання, він невідкладно направляє цього члена Церкви до єпископа.

• Для оновлення храмових рекомендацій та рекомендацій обмеженого використання (див. 26.3, 26.4 і 26.5).

• Для покликання служити на церковних посадах, як вказано у (30.8.1).

• Для хрищення і конфірмації 8-річних дітей, для яких створено запис про членство в Церкві або, якщо вони такого запису не мають, у яких принаймні один з батьків чи опікун є членом Церкви (див. 38.2.3.3).

• Для покликання служити президентом, радниками і секретарем кворуму дияконів; президентом, радниками і секретарем кворуму вчителів; секретарем кворуму священників; президентами, радницями і секретарями класів Товариства молодих жінок. Однак лише єпископ може рукопокладати президентів кворуму дияконів і кворуму вчителів.

• Для 11-річних дітей, коли вони залишають Початкове товариство. Під час цієї співбесіди єпископ або його призначений радник також проводить співбесіду з молодими чоловіками, щоб визначити, чи гідні та чи підготовлені вони отримати Ааронове священство. Він проводить співбесіду з молодими жінками, готуючи їх до переходу у програму Товариства молодих жінок.

• Для висвячення в чин диякона або вчителя (див. 38.2.5.2).

• З молоддю та неодруженою молоддю (див. 31.1.7 і 31.1.8).

• Для отримання патріаршого благословення (див. 38.2.12).

• Для носія священства, який бажає промовляти слова обряду священства під час його виконання в іншому приході, але не має храмової рекомендації. Якщо ця людина гідна, член єпископату заповнює і підписує бланк Рекомендація на виконання обряду.

• Для членів Церкви, які йдуть на службу у Збройні сили (див. 38.9.2).

• Для отримання схвалення, щоб стати учасником програми позики з Постійного фонду освіти, там, де ця програма затверджена (див. 22.13).

31.1.7

Настанови для проведення співбесід з молоддю

31.1.7.1

Роль батьків

Обовʼязок навчати своїх дітей євангелії Ісуса Христа у першу чергу покладено на батьків. Вони допомагають своїм дітям зростати духовно і готуватися до укладання й дотримання священних завітів. Батьки також дають поради своїм дітям, як бути гідними, й допомагають їм каятися та вдосконалюватися. Єпископи та інші церковні провідники підтримують батьків у цих зусиллях.

31.1.7.2

Єпископ повідомляє про співбесіди

Коли молода жінка готується перейти до організації Товариство молодих жінок, а молодий чоловік готується до отримання Ааронового священства, єпископ повідомляє молодим людям та їхнім батькам наступну інформацію про співбесіди. Він може робити це під час щорічних зборів підготовки до храму та до отримання священства або при іншій нагоді, якщо є необхідність.

• Обовʼязок навчати своїх дітей євангелії Ісуса Христа у першу чергу покладено на батьків.

• Єпископ або один з його радників буде проводити співбесіди з молодим чоловіком або молодою жінкою принаймні двічі на рік для цілей, вказаних у 31.1.7.3. Член єпископату також може зустрічатися з молоддю, щоб відповідати на запитання, надавати підтримку або давати доручення.

• Аби допомогти молоді в її духовній підготовці, необхідно проводити з ними співбесіди на духовні теми, такі як храмові рекомендації, висвячення у чини священства та покликання на місію. Провідники співпрацюють з батьками, аби допомагати молоді готуватися до таких співбесід.

• Батьки заохочують своїх дітей зустрічатися з єпископом, коли їм потрібна його допомога, щоб отримати духовне скерування або покаятися.

• За бажанням, молода людина може запросити одного з батьків або іншу дорослу людину бути присутньою під час такої зустрічі з єпископом або одним з його радників.

31.1.7.3

Мета співбесід

Єпископи та їхні радники мають священний обов’язок скеровувати, навчати і надихати молодь. Ефективні особисті співбесіди є одним з важливих способів того, як вони це роблять. Під час цих співбесід єпископ і його радники навчають молодь, як ставати учнями Спасителя. Вони допомагають молоді подумати над тим, наскільки успішно вони наслідують Спасителя та живуть за Його вченнями. Співбесіди мають бути надихаючими духовними подіями.

Співбесіди є нагодою ще раз запевнити кожну молоду людину в тому, що вона як Божа дитина має безмежний потенціал. Співбесіди також є нагодою надихнути молодь складати плани щодо того, як наближатися до Небесного Батька і вдосконалюватися в усіх сферах свого життя.

Як представники Спасителя, єпископи є божественно призначеними суддями в Ізраїлі. У цій ролі вони проводять співбесіди, щоб визначити гідність молодої людини та допомогти їй покаятися у гріхах.

Ті, хто проводить співбесіду, виявляють любов і уважно слухають. Замість того, щоб говорити переважно самим, вони заохочують говорити молодь.

31.1.7.4

Як часто проводяться співбесіди

Єпископ принаймні щорічно проводить співбесіду з кожним молодим чоловіком і кожною молодою жінкою. Якщо можливо, він двічі на рік проводить співбесіду з усіма, кому виповнилося 16 і 17 років. Якщо це неможливо, він призначає радника провести деякі з таких співбесід.

Після щорічної співбесіди з єпископом кожний молодий чоловік і кожна молода жінка віком від 11 до 15 років, як правило, проходить співбесіду в інший час протягом року з радником в єпископаті, який наглядає за кворумом Ааронового священства або класом Товариства молодих жінок, до якого належить ця молода людина.

Діючи за натхненням і з мудрістю, єпископи можуть регулювати частоту проведення таких співбесід. Дехто з молоді може потребувати додаткової уваги, тоді як з іншими співбесіди можуть проводитися не так часто, як це пропонується, однак усі мають проходити співбесіду принаймні раз на рік. Чисельність приходу, місце його розташування, розклади та інші обставини також можуть впливати на частоту проведення співбесід.

31.1.7.5

Питання для обговорення

Основні питання для обговорення є такими: зростання свідчення молодої людини про Небесного Батька, місію та Спокуту Ісуса Христа і відновлену євангелію. Єпископ та його радники наголошують на важливості дотримання завітів хрищення. Вони навчають молодь готуватися до укладання і дотримання храмових завітів, живучи праведно кожного дня. Члени єпископату заохочують молодь регулярно молитися наодинці та із сім’єю й вивчати Писання. Вони також заохочують молодь мати тісні стосунки з батьками.

Під час обговорення послуху заповідям єпископ та його радники належним чином використовують запитання зі співбесіди для отримання храмової рекомендації обмеженого використання та норми й пояснення з брошури Заради зміцнення молоді. Провідники пристосовують обговорення до рівня розуміння молодих людей і запитань, які вони ставлять. Вони роблять усе можливе, щоб обговорення про моральну чистоту не викликало непотрібної зацікавленості чи бажання експериментувати.

Єпископ і його радники можуть також обговорювати теми, вказані нижче:

Висвячення у священство. З молодими чоловіками вони обговорюють благословення і обов’язки носія Ааронового священства (див. Учення і Завіти 20:46–60; 84:31–48; виступи з останньої генеральної конференції на цю тему та 10.1.1 і 10.1.2).

Семінарія. Молодь відповідного віку вони заохочують регулярно відвідувати семінарію та наголошують на благословеннях, які приносить таке регулярне відвідування.

Місіонерське служіння. Вони приділяють особливу увагу підготовці молодих чоловіків до служіння на місії повного дня (див. 24.4.2). Молодих чоловіків заохочують служити; молодих жінок, якщо вони бажають, може бути рекомендовано служити (див. 24.0). Вони обговорюють духовну підготовку, яка складається з набуття гідності, вивчення євангелії та зміцнення свідчення. Вони також обговорюють питання фізичної, розумової, емоційної та фінансової підготовки.

Стандартні запитання для співбесіди з кандидатами в місіонери повного дня є на сайті ChurchofJesusChrist.org/mss. Єпископ розглядає ці запитання з кандидатами та їхніми батьками до співбесіди, присвяченої служінню на місії.

Члени єпископату мають бути чуйними до обставин, через які молодих чоловіків почесно звільнено від служіння на місії повного дня (див. пункт 24.3.3). Єпископ обговорює з молодими чоловіками і молодими жінками можливість їх залучення до місій служіння, якщо це доречно (див. 24.2.2).

Храм. Вони переконуються в тому, що молодь розуміє благословення храмових завітів і храмового шлюбу, а також вимоги для отримання цих благословень. Щоб видати або поновити храмову рекомендацію, вони ставлять стандартні запитання для отримання рекомендації обмеженого використання. Якщо необхідно, вони пристосовують запитання до віку і обставин молоді.

31.1.8

Співбесіди з неодруженою молоддю

Єпископ чи призначений радник проводить співбесіду з кожною неодруженою молодою людиною. Ці співбесіди, як правило, проводяться щорічно. Але, діючи за натхненням і з мудрістю, єпископат може змінювати частоту проведення таких співбесід.

31.1.9

Співбесіди з людьми щодо відновлення їхнього членства в Церкві через хрищення і конфірмацію

Для одержання інструкцій щодо проведення співбесід з людьми, яких було позбавлено членства в Церкві або чиї імена було вилучено із записів про членство в Церкві і які хочуть, щоб їм було відновлено членство в Церкві через хрищення і конфірмацію, див. 32.16.2.

31.2

Поради

31.2.1

Загальні настанови

Президенти колів і єпископи дають поради членам колу та приходу, які прагнуть духовного скерування, мають серйозні особисті проблеми, мають запитання стосовно вчення або скоїли тяжкі гріхи. Президенти колів і єпископи можуть делегувати своїм радникам давати поради щодо деяких з цих питань, окрім випадку, коли член Церкви скоїв тяжкі гріхи. У певних ситуаціях, наприклад, коли сім’я має фінансові труднощі, єпископ або президент колу також може доручати носіям Мелхиседекового священства, які мають відповідну підготовку, допомагати, надаючи поради у деяких з цих випадків. Людина, якій єпископ чи президент колу доручає давати поради члену Церкви, регулярно звітує провіднику, який дав їй це завдання. Ця людина також дотримується конфіденційності.

Членам Церкви слід старанно докладати зусиль, зокрема палко молитися і вивчати Писання, щоб самим знайти рішення й відповіді. Якщо після цього їм все ще потрібна допомога, вони спочатку повинні порадитися зі своїм єпископом. У разі потреби, він направить їх до президента колу. Місцеві провідники повинні відмовляти членів Церкви від того, щоб вони телефонували, приходили чи писали в Головне управління Церкви щодо особистих справ (див. 38.8.26).

Президент колу і єпископ уповноважені мати проникливість і натхнення, необхідні для того, щоб бути порадниками в духовних і мирських справах членам приходу, яким потрібна така допомога. Вони повинні підготуватися духовно перед тим, як давати пораду члену Церкви, прагнучи сили проникливості та проводу Духа. Цей провід, як правило, приходить у вигляді вражень, думок чи почуттів. Дух часто підказує провідникам пригадати вчення з Писань та вчення пророків останніх днів.

Даючи поради, провідники мають часто звертатися до Писань і слів пророків останніх днів. Ці натхненні слова слід використовувати з чуйністю, любов’ю й теплотою. Їх слід використовувати, щоб надихати і заохочувати, а не примушувати чи страхати.

Провідники мають виділяти достатньо часу для призначених зустрічей. Члени Церкви не повинні відчувати, що провідники надто зайняті і можуть виділити для них лише кілька хвилин. Провідники також мають допомагати членам Церкви із самого початку зустрічі відчувати себе зручно.

Якщо президент колу чи єпископ не відчуває себе готовим дати пораду члену Церкви, тоді він призначає іншу зустріч. У проміжок часу між зустрічами він шукає проводу через вивчення, молитву і, якщо необхідно, піст. Він також може порадитися зі своїм провідником священства.

31.2.2

Духовне самозабезпечення

Провідники заохочують членів Церкви набувати духовної самостійності. Провідники уникають того, щоб приймати рішення за людей, яким вони дають пораду. Натомість провідники допомагають їм приймати самостійні рішення за скеруванням від Господа.

Президент колу чи єпископ також повинен уникати того, щоб негайно пропонувати рішення проблем тим людям, яким він дає пораду. Наскільки це можливо, він допомагає їм проаналізувати та розв’язати їхні власні проблеми чи знайти відповіді на запитання в контексті вчень євангелії та плану спасіння. Було б ідеально, щоб він навчав членів Церкви того, як їм самим знаходити рішення і зміцнення у Писаннях.

31.2.3

Запитання і вислуховування

Даючи поради, президент колу чи єпископ ставить запитання, що допоможуть йому зрозуміти ситуацію, в якій перебуває член Церкви. Він уникає зайвих розпитувань. Запитання звичайно слід ставити такі, які б спонукали до виявлення почуттів і висловлення думок, а не до відповідей так чи ні. Під час бесіди говорити мають переважно члени Церкви.

Коли говорять члени Церкви, президент колу чи єпископ уважно слухає, виявляючи цілковиту й щиру увагу. Вислуховування є вкрай необхідним для встановлення атмосфери конфіденційності й довіри. Часто людям потрібен хтось, кому вони довіряють, щоб вислухати їх, коли вони проходять через свої випробування і труднощі.

31.2.4

Покаяння й опір спокусам

Якщо член Церкви скоїв тяжкий гріх, президент колу чи єпископ рішуче і з любов’ю допомагає йому чи їй покаятися. Він навчає, що для покаяння людині необхідно виявити віру в Ісуса Христа, мати скрушене серце й упокорений дух, визнати гріх й полишити його, прагнути прощення, здійснити відшкодування і показати, що вона знову віддано дотримується заповідей. Якщо необхідно, він накладає неформальні обмеження на деякі привілеї, що стосуються членства в Церкві. Він повинен знати обставини, які можуть бути підставою для проведення ради щодо членства в Церкві, і процедури ініціювання ним такої ради (див. розділ 32).

Радячи членам Церкви, провідники допомагають їм вдатися до запобіжних заходів, щоб чинити опір спокусам. Наприклад, членів Церкви, які ходять з кимось на побачення, мають труднощі у подружньому житті, живуть окремо від сім’ї чи розлучені або ж борються з менш значними моральними проблемами, можна захистити і зміцнити порадою, спрямованою на те, щоб допомогти їм остерігатися гріха. Головуючі чини не повинні чекати, поки члени Церкви звернуться до них за такою допомогою, а можуть запросити їх, щоб дати пораду.

31.2.5

Шлюб, розлучення і роздільне життя подружжя

Жоден з чинів священства не повинен давати людині пораду, з ким одружитися. Також він не повинен давати людині пораду розлучитися з її чоловіком чи дружиною. До таких рішень людина має прийти сама і прийняти їх самостійно.

Якщо шлюб закінчується розлученням або якщо чоловік і дружина живуть окремо, вони завжди повинні одержувати пораду від церковних провідників. Якщо вони скоїли тяжкі гріхи у зв’язку з розлученням чи роздільним життям (див. розділ 32), може бути необхідним проведення рад щодо членства в Церкві.

Члену Церкви, який живе окремо від свого чоловіка чи своєї дружини або збирається розлучитися, слід дати пораду не ходити до когось на побачення, поки не буде прийнято судове рішення про розлучення, яке, відповідно до закону, є остаточним.

31.2.6

Професійне консультування та лікування

Крім натхненної допомоги, яку надає єпископ та інші, кому він це делегує, членам Церкви може бути потрібне відповідне професійне консультування, де воно є доступним. Надання такого консультування чи лікування може допомогти членам Церкви правильно зрозуміти життєві труднощі і належним чином справлятися з ними.

Рішення зустрітися з професійним консультантом, щоб набути розуміння й навичок, які сприяють емоційній впевненості в собі, не є ознакою слабкості. Ймовірніше за все, це може бути ознакою смирення і сили.

Членам Церкви слід ретельно вибирати авторитетних професійних консультантів, які мають відповідну ліцензію. Консультанти мають поважати свободу волі, цінності та вірування тих, хто звертається до них по допомогу. Зважання на ці цінності є етично прийнятним у професійному консультуванні.

Церква виступає проти будь-якого лікування, зокрема проти конверсивної, або репаративної, терапії для зміни сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності, яка є недобросовісною практикою, що застосовується до людини. (Див. “Потяг до осіб тієї ж статі” і “Трансгендерні особи”).

У Сполучених Штатах і Канаді єпископи і президенти колів можуть звертатися у Службу з питань сім’ї, щоб визначити, де саме можна отримати таке професійне консультування, яке б відповідало принципам євангелії. Контактна інформація вказана далі:

телефони: 1-801-240-1711

1-800-453-3860, внутрішній 2-1711

FamilyServices.ChurchofJesusChrist.org

В інших територіях провідники, щоб отримати консультацію, можуть звʼязатися з персоналом Служби з питань сімʼї або менеджером програми благополуччя і самозабезпечення в офісі території.

Якщо члени Церкви не можуть сплатити за професійне консультування самостійно або через страховку, єпископи можуть допомогти заплатити з коштів пожертвування від посту. Принципи щодо надання церковної допомоги див. у 22.4.

31.2.7

Благословення священства

Президент колу чи єпископ може давати благословення священства, якщо член Церкви, якому дається порада, щиро бажає його отримати.

31.3

Дотримання конфіденційності

Під час служіння в покликанні та після закінчення терміну служіння в ньому провідники повинні зберігати конфіденційним те, що обговорювалося на співбесідах і під час надання поради. Порушення конфіденційності може зашкодити довірі, свідченню і вірі. Провідник не повинен обговорювати конфіденційні справи з іншими, зокрема зі своїми радниками та дружиною, якщо тільки він не отримає дозволу від людини, з якою він проводив співбесіду чи якій він давав пораду.

Якщо радник у єпископаті чи президентстві колу стикається з питаннями, які необхідно обговорити з єпископом чи президентом колу, він пояснює це члену Церкви і невідкладно направляє його або її до єпископа чи президента колу.

Якщо людина переїжджає у новий приход чи кіл, головуючому чину підрозділу, з якого вона переїхала, можливо, буде потрібно поінформувати нового головуючого чина цієї людини про те, яких заходів було вжито стосовно її членства в Церкві або про інші нерозв’язані серйозні проблеми (див. також 32.4.4). Таке інформування не вважається порушенням конфіденційності. Але головуючому чину не слід ділитися інформацією про гріхи, питання стосовно яких вже було розв’язане.

31.4

Запобігання непорозумінню

Коли член єпископату чи президентства колу або інший призначений провідник зустрічається з дитиною, кимось з молоді чи жінкою, він має попросити батька або матір дитини чи когось із дорослих знаходитися у сусідній кімнаті, фоє чи холі. Якщо людина, з якою проводять співбесіду, того бажає, може бути запрошено ще одну дорослу людину, щоб вона була присутньою на співбесіді. Провідники мають уникати всіх обставин, які можна було б неправильно зрозуміти.

31.5

Реагування на насильство

Під час проведення співбесіди чи надання поради провідник священства може дізнатися про випадки насильства по відношенню до дитини, чоловіка, дружини або іншої людини. Насильство не може допускатися ні в якій формі. Настанови щодо сповіщення про насильство та реагування на нього вміщено у 38.6.2.1.

Інформацію про надання консультацій жертвам зґвалтування чи інших видів сексуального насильства див. у 38.6.18.2.