“Урок 27 Підготовчий матеріал для уроку: Віра, надія і милосердя”, Вчення і доктрина Книги Мормона. Матеріал для вчителя (2021)
“Урок 27 Підготовчий матеріал для уроку”, Вчення і доктрина Книги Мормона. Матеріал для вчителя
Урок 27: Підготовчий матеріал для уроку
Віра, надія і милосердя
Президент Дітер Ф. Ухтдорф, який на той час служив у Першому Президентстві, навчав: “Віра, надія і милосердя доповнюють одна одну і в міру зростання однієї зростають й інші. … Три якості—віра, надія і милосердя,—працюючи разом і спираючись на істину та світло відновленої євангелії Ісуса Христа, роблять нас завжди багатими на добрі діяння [див. Алма 7:24]” (“Безкінечна сила надії”, Ліягона, лист. 2008, сс. 23, 24; див. Мороній 10:20). Вивчаючи цей матеріал, поміркуйте, що ви можете зробити, щоб повніше розвивати в собі ці божественні риси.
Частина 1
Як моя надія впливала на мою віру в Ісуса Христа?
Після знищення нефійської цивілізації Мороній залишився сам, щоб завершити Книгу Мормона. Він також вмістив в ній кілька вчень свого батька, Мормона, зокрема про такі чесноти, як віра, надія і милосердя (див. Мороній 7:1).
Президент М. Рассел Баллард, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, так навчав про взаємозвʼязок між вірою і надією:
“Віра в Господа Ісуса Христа—справжня віра, всією душею і з непохитністю—це сила, яка береться до уваги у Всесвіті. Вона може бути рушійною силою, завдяки якій творяться чудеса. Або ж вона може бути джерелом внутрішньої сили, завдяки якій ми знаходимо мир, спокій і сміливість, щоб справитися з чимось.
Коли ми виявляємо свою віру і довіру, щоб діяти, приходить надія. Надія виростає з віри і надає сенсу та встановлює мету всьому, що ми робимо. Вона може навіть дати нам спокійну впевненість, яка нам потрібна, щоб жити щасливо у світі, що дозрів у беззаконні, відчаї та несправедливості”. (“The Joy of Hope Fulfilled”, Ensign, Nov. 1992, 32)
Частина 2
Як я можу мати більше надії?
Коли Мороній скорочував літопис яредійців, він вмістив у це скорочення учення пророка Етера про віру. Потім він перерахував багато чудес, які відбулися завдяки вірі в Ісуса Христа. (Див. Етер 12:3–22). Мороній пояснив, що “віра є сподіване, але не бачене” (вірш 6).
Президент Ухтдорф так сказав про безмежну силу надії:
“Надія—це дар Духа [див. Мороній 8:26]. Це надія на те, що через Спокуту Ісуса Христа і силу Його воскресіння ми воскреснемо до життя вічного, і це через нашу віру в Спасителя [див. Мороній 7:41]. Цей вид надії є як принципом з обіцянням, так і заповіддю [див. Колосянам 1:21–23], разом з якою з’являється відповідальність, притаманна всім заповідям—ми повинні зробити надію дієвою частиною свого життя і подолати спокусу втрачати надію. Надія на милосердний план щастя нашого Небесного Батька несе мир [див. Римлянам 15:13], милість [див. Псалми 32:22], втіху [див. Римлянам 12:12] і радість [див. Приповісті 10:28]. Надія на спасіння подібна до захисного шолому [див. 1 Солунянам 5:8]; і є фундаментом для нашої віри [див. Євреям 11:1; Мороній 7:40] і якорем для наших душ [див. Євреям 6:19; Етер 12:4]”. (“Безкінечна сила надії ”, сс. 21–22)
Частина 3
Як милосердя може впливати на мої стосунки з іншими та з Ісусом Христом?
Сказавши про віру і надію, Мормон закінчує свою проповідь, зосереджуючись на милосерді, тобто на “чистій любові Христа” (Мороній 7:47).
Президент Джин Б. Бінгем, генеральний президент Товариства допомоги, зазначила:
“Ісус Христос є досконалим втіленням милосердя. Його доземна пропозиція бути нашим Спасителем, Його вплив на інших під час смертного життя, Його божественний дар Спокути і Його постійні зусилля привести нас назад до нашого Небесного Батька є основними проявами милосердя. Він діє в рамках однієї мети: любов до Його Батька, виражена через Його любов до кожного з нас. …
Я свідчу: якщо ми наслідуємо Його досконалий приклад, то зможемо отримати дар милосердя, який принесе нам велику радість в цьому житті і обіцяне благословення вічного життя з нашим Небесним Батьком”. (“Я принесу світло євангелії в свій дім”, Ліягона, лист. 2016, сс. 6, 9)
Думаючи про приклад Спасителя, поміркуйте, на що може бути схоже милосердя у вашому щоденному житті. Президент Томас С. Монсон навчав:
“Я маю на увазі милосердя, яке спонукає нас бути чуйними, співчутливими і милосердними не лише в часи хвороби, горя і страждань, але й в часи слабкості чи помилок, які переживають інші.
Є велика необхідність у милосерді, яке звернене до тих, кого не помічають, яке дає надію тим, у кого опустилися руки, яке надає допомогу тим, хто страждає. Справжнє милосердя—це любов у дії. Милосердя потрібне скрізь.
Потрібне милосердя, яке не шукає задоволення в слуханні чи повторенні розповідей про нещастя, яке прийшло до інших; це можливо робити тільки в тому разі, якщо цим можна якось допомогти тим, хто переживає нещастя. Американський педагог і політик Горас Менн одного разу сказав: “Пожаліти в стражданнях—це по-людськи, а полегшити їх—це по-Божому” [Horace Mann, Lectures on Education (1845), 297].
Мати милосердя—це терпеливо ставитися до людини, яка розчаровує нас. Це не піддатися імпульсу легко образитись. Це приймати слабкості й помилки. Це приймати людей такими, якими вони є. Це помічати не фізичну зовнішність, а риси, які з часом не потьмяніють. Це не піддатися імпульсу розділяти інших на категорії”. (“Милосердя ніколи не минає”, Ліягона, лист. 2010, с. 124)