1 І сталося, що я, Нефій, після розмови з Господом повернувся до намету мого батька.

2 І сталося, що він звернувся до мене, говорячи: Ось, снився мені сон, в якому Господь наказав мені, щоб ти і твої брати повернулися до Єрусалима.

3 Бо ось, Лаван має літопис Юдеїв, а також родовід моїх предків, і все це вигравіювано на пластинах з латуні.

4 Через те Господь наказав мені, щоб ти і твої брати пішли в дім Лавана, і здобули ці записи, і принесли їх сюди в пустиню.

5 І ось бачиш, твої брати ремствують, кажучи, що їм важко зробити те, що я вимагаю від них; але розумієш, то не я вимагаю це від них, то є наказ Господа.

6 Тому іди, мій сину, і ти будеш благословен Господом, бо ти не ремствував.

7 І сталося, що я, Нефій, сказав моєму батькові: Я піду і зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю, що Господь не дає заповідей дітям людським без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що Він наказав їм.

8 І сталося, що почувши ці слова, мій батько дуже зрадів, бо він знав, що я був благословенний Господом.

9 І я, Нефій, і брати мої попрямували через пустиню, з нашими наметами, щоб дістатися землі Єрусалимської.

10 І сталося, що коли ми прийшли до землі Єрусалимської, я і мої брати вчинили раду між собою.

11 І ми кинули жереб—кому з нас іти в дім Лавана. І сталося, що жереб випав Ламану; і Ламан пішов у дім Лавана, і він розмовляв з ним, сидячи у нього вдома.

12 І він просив у Лавана літописи, що були вигравіювані на пластинах з латуні, які містили родовід мого батька.

13 І ось, сталося, що Лаван розгнівався і вигнав його з дому; і він не захотів давати Ламану ці літописи. Тому він сказав йому: Ось, ти—грабіжник, і я вбʼю тебе.

14 Але Ламан утік від нього і розповів нам про те, як повівся з ним Лаван. І ми дуже засмутилися, і мої брати вже збиралися повернутися в пустиню до свого батька.

15 Але ось я сказав їм: Як Господь живий і як ми живі, то не підемо ми до батька нашого в пустиню, доки не виконаємо те, що наказав нам Господь.

16 А тому будьмо вірними у виконанні заповідей Господа; ходімо на землю, успадковану нашим батьком, бо знаєте, він залишив там золото і срібло, й інші багатства. І все це він зробив за наказами Господа.

17 Бо він знав, що Єрусалим має бути зруйновано через злочестивість людей.

18 Бо дійсно, вони знехтували словами пророків. А тому, якби мій батько залишився жити на цій землі після того як йому було наказано втекти з цієї землі, то знайте, він би загинув. Тому було необхідно, щоб він втік з цієї землі.

19 І бачите, то є мудрість Бога, що ми повинні здобути ці літописи, щоб мати змогу зберегти для наших дітей мову наших батьків;

20 А також, щоб ми могли зберегти для них слова, які промовлялись устами всіх святих пророків і які були дані їм Духом і силою Бога від початку світу і аж до цього часу.

21 І сталося, що такою розмовою мені вдалося переконати моїх братів у тому, що вони повинні з вірою дотримуватися заповідей Бога.

22 І сталося, що ми пішли на землю нашого успадкування, і ми зібрали наше золото, і наше срібло, і наші коштовності.

23 І, зібравши все це, ми знову пішли до дому Лавана.

24 І сталося, що ми увійшли до Лавана і просили його віддати нам літописи, вигравіювані на пластинах з латуні, а за це ми дамо йому наше золото, і наше срібло, і всі наші коштовності.

25 І сталося, що коли Лаван побачив наше багатство, а було воно надзвичайно велике, він настільки палко зажадав його, що вигнав нас геть і послав своїх слуг убити нас, аби здобути наше багатство.

26 І сталося, що ми втекли від слуг Лавана і були змушені покинути наше багатство, і воно потрапило до рук Лавана.

27 І сталося, що ми втекли в пустиню, і слуги Лавана не наздогнали нас, і ми сховалися в ущелині скелі.

28 І сталося, що Ламан розгнівався на мене, а також на мого батька; і Лемуїл також, бо він прислухався до слів Ламана. Через те Ламан і Лемуїл говорили багато образливих слів нам, своїм молодшим братам, і навіть били нас палицею.

29 І сталося, що коли вони били нас палицею, раптово явився ангел Господній і став перед ними, і звернувся до них, кажучи: Чому ви бʼєте палицею свого молодшого брата? Хіба не знаєте ви, що Господь обрав його правителем над вами, і все це через ваші беззаконня? Тож слухайте, ви знову підете у Єрусалим, і Господь віддасть Лавана до ваших рук.

30 І, сказавши нам це, ангел залишив нас.

31 А після того як ангел залишив нас, Ламан і Лемуїл знову почали ремствувати, кажучи: Як це може бути, щоб Господь віддав Лавана до наших рук? Дивіться, він могутня людина, і він може командувати над пʼятдесятьма, так, він навіть може вбити пʼятдесятьох; то чому ж не може й нас?