1 І тоді ось сталося, що всі люди на цій землі почули ці висловлювання і були очевидцями того. А після тих висловлювань була тиша на землі протягом багатьох годин;

2 Бо таким великим було здивування людей, що вони припинили голосити і завивати через утрату своїх родичів, яких було вбито; отже, була тиша на всій землі протягом багатьох годин.

3 І сталося, що дійшов знову голос до людей, і всі люди почули і були очевидцями того, як Він казав:

4 О ви, люди цих великих міст, що загинули, хто є нащадками Якова, так, хто з дому Ізраїля, скільки разів Я збирав вас, як квочка збирає своїх курчаток під свої крила, і годував вас.

5 І знову, скільки разів Я збирав вас, як квочка збирає своїх курчаток під свої крила, так, о ви, люди з дому Ізраїля, які загинули; так, о ви, люди з дому Ізраїля, ви, хто живе в Єрусалимі, як і ті, хто загинув; так, скільки разів Я хотів зібрати вас, як квочка збирає своїх курчаток, а ви не хотіли.

6 О ви, доме Ізраїля, кого Я пощадив, скільки разів Я збиратиму вас, як квочка збирає курчаток своїх під свої крила, якщо ви покаєтеся і повернетеся до Мене з щирими намірами в серці.

7 Але якщо ні, о доме Ізраїля, місця твоїх помешкань будуть спустошеними до часу виповнення завіту, складеного з вашими батьками.

8 І тоді сталося, що після того як люди почули ці слова, ось, вони почали плакати і голосити знову через втрату своїх родичів і друзів.

9 І сталося, що так пройшло три дні. І було це вранці, і темрява розсіялася з лиця землі, і земля перестала тремтіти, і скелі перестали розколюватися, і страшний стогін припинився, і весь збентежений галас пройшов.

10 І земля зʼєдналася знову, щоб стояти; і тужіння, і оплакування, і зойки людей, яких було залишено в живих, припинилися; і їхнє тужіння перетворилося на радість, і їхнє голосіння—на хвалу і подяку Господеві Ісусу Христу, їхньому Викупителеві.

11 І дотепер виповнилися писання, які промовлялися пророками.

12 І саме праведніші з народу були спасенними, і саме вони були тими, хто приймав пророків і не каменував їх; і саме вони були тими, хто не проливав кров святих, і їх було помилувано—

13 І їх було помилувано, і не втоплено, і не поховано в землі; і вони не потонули в глибинах моря; і їх не було спалено вогнем, і нічого не впало на них і не задавило на смерть; і не було їх віднесено ураганом; і не задихнулися вони в тумані з диму і темряви.

14 І ось, хто б не читав це, нехай зрозуміє; той, хто має писання, нехай вивчає їх, і побачить, і зрозуміє, чи не є всі ці смерті і знищення вогнем, і дим, і грози, і урагани, і розʼєднання землі, щоб поглинути їх, і все це чи не є виповненням пророцтв багатьох зі святих пророків.

15 Ось, я кажу вам: Так, багато хто свідчив про ці явища під час пришестя Христа, і їх було вбито, тому що вони свідчили про це.

16 Так, пророк Зинос свідчив про це, і також Зинок говорив про це, тому що вони свідчили особливо про нас, хто є рештою їхнього сімені.

17 Ось, наш батько Яків також свідчив про решту сімені Йосипа. І ось, хіба ми не є рештою сімені Йосипа? І те, що свідчить про нас, хіба не написано на пластинах з латуні, які наш батько Легій приніс з Єрусалима?

18 І сталося, що наприкінці тридцять і четвертого року, ось, я покажу вам, що людям Нефія, яких було помилувано, і також тим, яких називали Ламанійцями, кого було помилувано, було виказано великі милості для них, і великі благословення було пролито на їхні голови, так що невдовзі після сходження Христа на небеса Він істинно явив Себе їм—

19 Показав їм Своє тіло і священнослужив їм; і розповідь про Його священнослужіння буде подано далі. Отже, на цей час я закінчую мою розповідь.