1 І ось сталося сімдесят і другого року правління суддів, що суперечки збільшилися, так що почалися війни по всій землі серед усього народу Нефія.

2 І саме ця таємна банда розбійників виконувала цю роботу знищення і злочестивості. І ця війна продовжувалася весь той рік; і в сімдесят і третьому році вона також продовжувалася.

3 І сталося, що того року Нефій волав до Господа, кажучи:

4 О Господи, не дозволяй, щоб цей народ було знищено мечем; але, о Господи, краще нехай буде голод на цій землі, щоб збудити в них спогад про Господа Бога їхнього, і, може, вони покаються і звернуться до Тебе.

5 І так було зроблено, згідно зі словами Нефія. І був страшний голод на землі, серед усіх людей Нефія. І таким чином у сімдесят і четвертому році голод продовжувався, і робота знищення мечем припинилася, але стала тяжкою через голод.

6 І ця робота знищення продовжувалася в сімдесят і пʼятому році. Бо землю було проклято, щоб вона стала сухою і не давала зерна в пору зерна; і всю землю було проклято, і серед Ламанійців, і так само серед Нефійців, так що їх було покарано, щоб вони гинули тисячами в найзлочестивіших частинах землі.

7 І сталося, що люди побачили, що вони от-от загинуть від голоду, і вони почали згадувати Господа Бога свого; і вони почали згадувати слова Нефія.

8 І люди почали благати своїх головних суддів і своїх вождів, щоб вони сказали Нефієві: Слухай, ми знаємо, що ти людина Бога, і тому волай до Господа Бога нашого, щоб Він відвернув від нас цей голод, щоб усі слова, які ти казав про наше знищення, не здійснилися.

9 І сталося, що судді сказали Нефієві все згідно зі словами, яких від них бажали. І сталося, що коли Нефій побачив, що люди покаялися і упокорилися у волосяниці, він заволав до Господа знову, кажучи:

10 О Господи, дивись, цей народ кається; і вони змели геть банду Ґадіантона з-поміж себе, так що ті вимерли і сховали свої таємні плани в землю.

11 Тож, о Господи, через цю їхню покірність відверни Свій гнів, і нехай Твій гнів удовольниться знищенням тих злочестивих людей, яких Ти вже знищив.

12 О Господи, відверни Свій гнів, так, Свій лютий гнів, і зроби так, щоб цей голод припинився на цій землі.

13 О Господи, вислухай мене, і зроби, щоб було вчинено відповідно до моїх слів, і пошли дощ на лице землі, щоб вона могла приносити свої плоди і своє зерно в пору зерна.

14 О Господи, Ти прислухався до моїх слів, коли я казав: Нехай буде голод, щоб пошесть від меча могла припинитися; і я знаю, що Ти, саме в цей час, прислухаєшся до моїх слів, бо Ти сказав: Якщо ці люди покаються, Я помилую їх.

15 Так, о Господи, і Ти бачиш, що вони покаялися через голод, і пошесть, і знищення, яке зійшло на них.

16 А тепер, о Господи, відверни Свій гнів і спробуй ще раз, чи будуть вони служити Тобі? І якщо так, о Господи, Ти можеш благословити їх згідно з Твоїми словами, які Ти сказав.

17 І сталося, що в сімдесят і шостому році Господь відвернув Свій гнів від людей і зробив так, щоб дощ упав на землю, так що вона вродила плоди свої в пору плодів своїх. І сталося, що вона вродила зерно своє в пору зерна свого.

18 І ось, люди зраділи і прославляли Бога, і все лице землі було сповнене радістю; і вони більше не намагалися знищити Нефія, але поважали його як великого пророка і людину від Бога, яка має велику силу і владу, дану йому від Бога.

19 І ось, Легій, брат його, аніскільки не відставав від нього, що стосується праведності.

20 І так сталося, що люди Нефія почали процвітати знову на землі, і почали забудовувати свої спустошені місця, і почали розмножуватися і поширюватися, аж поки не вкрили все лице землі, і на півночі, і на півдні, від моря на заході до моря на сході.

21 І сталося, що сімдесят і шостий рік закінчився в мирі. І сімдесят і сьомий рік почався в мирі; і церква поширилася по всьому лицю землі; і більшість людей, і Нефійців, і Ламанійців, належала до церкви; і в них був надзвичайно стійкий мир на землі; і так закінчився сімдесят і сьомий рік.

22 І також у них був мир і в сімдесят і восьмому році, за винятком декількох суперечок стосовно питань учення, яке було встановлене пророками.

23 А в сімдесят і девʼятому році почалася велика боротьба. Але сталося, що Нефій, і Легій, і багато з їхніх братів, які знали про істинні питання вчення, маючи багато одкровень щодня, отже, вони проповідували людям, так що вони поклали край їхній боротьбі ще того самого року.

24 І сталося, що у вісімдесятому році правління суддів над народом Нефія була деяка кількість розкольників з народу Нефія, які декілька років перед тим перейшли до Ламанійців і взяли на себе імʼя Ламанійців, а також деяка кількість тих, які були справжніми нащадками Ламанійців, яких було підбурено на гнів ними, тобто тими розкольниками, отже, вони почали війну зі своїми братами.

25 І вони чинили вбивство і грабіж; а потім відходили назад у гори, і в пустиню, і в таємні місця, переховуючися, щоб їх не можна було знайти, отримуючи щоденно поповнення до своєї кількості, оскільки були розкольники, які приходили до них.

26 І так з часом, так, саме протягом небагатьох років, вони стали надзвичайно великою бандою розбійників; і вони проникли у всі таємні плани Ґадіантона; і таким чином вони стали розбійниками Ґадіантона.

27 Тож ось, ці розбійники завдавали великого руйнування, так, дійсно великого знищення серед народу Нефія, а також серед народу Ламанійців.

28 І сталося, що було необхідно покласти кінець цій роботі знищення; отже вони послали військо сильних чоловіків у пустиню і в гори розшукати цю банду розбійників і знищити їх.

29 Але ось сталося, що того самого року їх було відкинуто назад аж у їхні власні землі. І так закінчився вісімдесятий рік правління суддів над народом Нефія.

30 І сталося, на початку вісімдесят і першого року вони знову пішли проти банди розбійників і знищили багатьох; і багато з них самих теж підпало під велике знищення.

31 І вони знову були змушені повернутися з пустині і з гір до своїх земель через надзвичайну величезність чисельності тих розбійників, якими кишіли гори і пустиня.

32 І сталося, що так закінчився цей рік. І розбійників ставало більше, і вони ставали сильнішими, так що вони протистояли цілому військові Нефійців і також Ламанійців; і вони викликали великий страх у людей повсюди на лиці землі.

33 Авжеж, бо вони чинили напади на багато частин землі і піддавали їх великому знищенню; авжеж, убивали багатьох, а інших забирали в полон до пустині, так, і особливо їхніх жінок і їхніх дітей.

34 Тож це велике зло, яке зійшло на людей через їхні беззаконня, знову збудило їх пригадати Господа Бога їхнього.

35 І так закінчився вісімдесят і перший рік правління суддів.

36 А в вісімдесят і другому році вони почали знову забувати Господа Бога свого. А в вісімдесят і третьому році вони сильніше піддалися беззаконню. І в вісімдесят і четвертому році вони не виправили своїх шляхів.

37 І сталося, що у вісімдесят і пʼятому році вони все сильніше і сильніше зростали у своїй гордовитості і своїй злочестивості; і таким чином вони знову дозріли для знищення.

38 І так закінчився вісімдесят і пʼятий рік.