3 І сталося, що Аврам упав на обличчя своє і прикликав імʼя Господа.

4 І Бог говорив з ним, кажучи: Мої люди відійшли від Моїх приписань і не виконували Моїх обрядів, які Я дав їхнім батькам;

5 І вони не дотримувалися Мого помазання і поховання, тобто хрищення, які Я заповідав їм;

6 Але відвернулися від заповіді, і взяли на себе омовіння дітей і кров покроплення,

7 І казали, що кров праведного Авеля було пролито за гріхи; і не пізнали, в чому саме вони є підзвітними переді Мною.

8 Але стосовно тебе, ось, Я укладу Мій завіт з тобою, і станеш ти батьком багатьох народів.

9 І цей завіт Я укладаю, що твої діти можуть бути знані серед усіх народів. І не буде вже кликатись імʼя твоє: Аврам, але буде імʼя твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів.

10 І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть, і з твого сімені.

11 І Я встановлю завіт обрізання з тобою, і це буде Моїм завітом поміж Мною і тобою, і твоїм сіменем після тебе в їхніх поколіннях; щоб ти міг знати завжди, що діти не є підзвітними переді Мною, доки їм не виповниться вісім років.

12 І ти будеш пильнувати, щоб дотримуватися всіх Моїх завітів, якими Я звʼязав Себе з твоїми батьками, і ти будеш дотримуватися заповідей, які Я дав тобі Моїми власними вустами, і Я буду Богом тобі і твоєму сімені після тебе.

23 Тоді Авраам упав на своє обличчя, і радів, і сказав у своєму серці: Дитя буде народжене тому, кому сто років, і Сарра, якій девʼяносто років, народить.

24 І до Бога сказав Авраам: О якби Ізмаїл міг жити праведно перед Тобою!