1 Горе Аріїлу, Аріїлу, місту, що Давид у нім таборував! Рік до року додайте, хай вони вбивають жертви.

2 Втім я притисну Аріїла, і станеться лемент та плач, бо так Господь сказав мені, так буде Аріїлу;

3 Що Я, Господь, отаборюся проти нього навколо, і вчиню облогу йому, і башти зведу проти нього.

4 І він буде понижений, і буде з землі говорити, і приглушено буде звучати з пороху його слово. І стане його голос з землі, мов померлого дух, і шепотітиме з пороху слово його.

5 І буде юрба ворогів його, мов тонкий пил, юрба ж насильників—мов полова зниклива, і це станеться нагло, раптовно.

6 Бо їх Господь Саваот громом та трусом навідає, і шумом великим, вихром та бурею, та огняним їдким полумʼям.

7 І буде, як сон, як видіння нічне та юрба всіх народів, що на Аріїла воюють, і всі, хто воює на нього, і проти твердині його, і хто йому докучає.

8 Так, і буде їм, навіть наче голодному чоловіку, якому сниться, ніби їсть, а прокинеться він і порожня душа його, або подібно спраглому чоловіку, який бачить у сні, ніби пʼє, а прокинеться він і ось змучений, а душа його спрагнена! Так, саме так буде натовпові всіх народів, що воюють проти гори Сіон.