Наша мотивація жити за євангелією
Завжди буде “жорстока мова”. Але завжди буде можливість обирати віру, а не сумніви або непевність.
Шлях учнівства сповнений благословень—“видимих і невидимих”1. Але бувають часи, коли шлях, попри всі благословення, не є легким або зручним. Щоб стати учнем Ісуса Христа, необхідно трудитися і жертвувати. Іноді важко знайти мотивацію, щоб жити за заповідями і йти на ті жертви.
У своєму молодому віці ви, ймовірно, також зайняті, намагаючись жонглювати новими обов’язками, приймати життєво важливі рішення і зрозуміти, яким має бути ваш особистий шлях учнівства до кінця життя. На додачу до всього цього може бути щось у політиці Церкви або в історії чи в євангельській доктрині, що вам важко прийняти; спокуси, з якими ви боретеся; і також благословення, яких ви все ще чекаєте; та запитання стосовно Божого плану щодо вас.
Дехто з нас іноді може сумніватися, чи життя за євангелією варте обіцяних благословень. Ми можемо сперечатися, що не знаходимо свого належного місця, що це вимагає надто багато праці або що запитань більше, ніж відповідей. Однак все зводиться до мотивації. Чому ви робите те, що робите, і живете так, як живете? Чому ви продовжуєте дотримуватися заповідей, навіть коли ніхто навколо вас не помічає, що ви це робите?
Незалежно від того, ким ви є і на якій стадії життя перебуваєте, вибір знаходити для себе мотивацію, розвиваючи свою віру в Спасителя і Його євангелію, залишається за вами.
До кого ми підемо?
Знайти мотивацію та завжди мати її, щоб жити за євангелією—це виклик, який мають люди не лише у наш час. Навіть коли Спаситель жив на землі, людям все ще було важко зрозуміти, а отже і жити за принципами, яких Він навчав. Кілька з його учнів слухали Його пояснення одного поняття, яке здавалося їм образливим—Його роль “хліба життя” (див. Іван 6:35–58). Вони скептично відповіли: “Жорстока це мова! Хто слухати може її?” (Іван 6:60).
Христос, бачачи, що їм важко повірити в це вчення або прийняти його, запитав: “Чи оце вас спокушує?” (Іван 6:61). Замість того, щоб покладатися на віру, а не на сумніви, “відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним” (Іван 6:66).
Але коли Христос запитав решту Своїх учнів, чи вони також хочуть “відійти”, Петро дав єдину відповідь, яку можна було дійсно надати: “До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного” (Іван 6:67–68).
Джерело нашої мотивації
Петро знав джерело своєї мотивації. Поясненням того, чому ми робимо те, що ми робимо в євангелії, є наше свідчення про Ісуса Христа і наша віра в Нього. “Ми ж увірували та пізнали,—проголосив Петро,—що Ти—Христос, Син Бога живого!” (Іван 6:69; курсив додано). Здобуваючи таке ж саме сильне переконання про Ісуса Христа, Його божественність і Його роботу, ми також можемо знаходити мотивацію, щоб далі жити за євангелією—навіть коли це здається важким, навіть коли ніхто цього не помітить і навіть коли ми самі не впевнені, що хочемо цього.
Завжди буде “жорстока мова”. Але завжди буде можливість обирати віру, а не сумніви або непевність. Як сказав старійшина Л. Уітні Клейтон, з президентства сімдесятників: “Рішення вірити—це найважливіший вибір, який ми можемо зробити взагалі”2.
То що ж робити, коли ми знаходимо себе по інший бік тієї “жорстокої мови”?
1. Наслідуйте приклад Петра та інших учнів, які залишилися вірними, навіть коли було легко “відійти”. Дослухайтеся до поради пророків, апостолів та інших провідників:
“У миті страху чи сумніву, чи тривоги, тримайтеся віри, якої ви вже набули. … Міцно тримайтеся за те, що ви вже знаєте і твердо стійте доти, доки не прийде додаткове знання”3.
“З вірою роб[іть] один простий крок вперед—а потім наступний. … Зосереджу[йтеся] на істинах, в які віри[те], і дозвол[ьте] цим істинам наповнити [ваш] розум і серце. …
… Поч[ніть] з простих істин євангелії”4
2. Покладайтеся на Писання і дотримуйтесь їхніх вчень:
“З молитвою вивчайте Книгу Мормона і обдумуйте її кожного дня”5.
“Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я”(Іван 7:17).
“Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими” (Якова 1:22).
3. Продовжуйте виконувати заповіді.
“Відповіді на наші щирі запитання приходять, коли ми їх палко прагнемо і коли живемо за заповідями. … Наша віра може сягати за межі того, що нам відомо зараз”6.
“Якщо ви й далі будете слухняними, … то отримаєте знання і розуміння, яких прагнете”7.
І, нарешті, наша мотивація просто зводиться до того, що сказав Петро. Чи ми віримо, що Ісус є Христос, що Він керує Своєю Церквою і що Він має слова вічного життя? Чи наша віра в Нього переважає “жорстоку мову”, яку ми можемо не розуміти в даний момент?
Чим винагороджується життя за євангелією
Коли ми дійсно приймаємо рішення любити Бога та Ісуса Христа і йти за Ними та виконувати заповіді навіть тоді, коли ми до кінця їх не розуміємо, нагороди будуть незліченними. Тілесна людина запитує: “Навіщо мені це?” Відповідь міститься в євангельському вченні: “Мир у цьому світі і вічне життя у тому світі, що прийде”; місце, приготоване для вас у оселях Бога; все, що має Небесний Батько; “нескінченне щастя” (див. УЗ 59:23; Eтер 12:34; УЗ 84:38; Moсія 2:41) і, за словами старійшини Дітера Ф. Ухтдорфа, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Тут [у Церкві] ви знайдете те, що не має ціни. … Тут ви знайдете слова вічного життя, обіцяння благословенного викуплення і шлях до миру та щастя”8. І це лише кілька з благословень.
Коли ми віддано йдемо за Христом і виконуємо Його заповіді, нам обіцяно все це і навіть більше. Це не означає, що шлях завжди буде легким або зрозумілим, але благословення, які нам обіцяні за те, що ми залишимося сильними, й надалі проливатимуться в наше життя й навіть після нього.
Однак якими б неймовірними не були ці благословення, вони не повинні бути основною мотивацією, коли йдеться про життя за євангелією. Яке б питання у вас не виникало, яке б вчення ви не розуміли, ваша віра в Ісуса Христа і Його Спокуту будуть основою вашої мотивації жити за Його євангелією, так само, як це було для Петра та інших.
“Наші мотиви і думки зрештою впливають на наші дії,—сказав старійшина Ухтдорф.— Свідчення про істинність відновленої євангелії Ісуса Христа є найсильнішою мотивуючою силою в нашому житті. Ісус неодноразово наголошував на силі добрих думок і належних мотивів: “Звертайтеся до Мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся” (УЗ 6:36).
Свідчення про Ісуса Христа і відновлену євангелію допоможе нам в своєму житті пізнати особливий план Бога для нас, а потім діяти відповідно до нього. Воно дає нам запевнення в реальності, істинності та доброті Бога, учень і Спокути Ісуса Христа й божественному покликанні пророків останніх днів”9.
Як на мене, я буду й надалі докладати зусиль, навіть якщо це буде важко. Я буду й надалі молитися та вивчати Писання. Я буду докладати зусилля, щоб зміцнювати свідчення про Спасителя кожного дня. І я буду й надалі намагатися жити так, як Він очікує від мене, й покладатися на Його слова і Його сучасних пророків та апостолів, які навчають мене покладатися на мотивацію, що основується не лише на моїй вірі й на любові до Нього, але також і на Його вічній жертві та любові до мене.