2020
3 життєві уроки від Моронія
Грудень 2020


3 життєві уроки від Моронія

Зображення
actor portraying Moroni

Від початку до кінця у Книзі Мормона ми знаходимо неперервну низку могутніх вічних істин, дивовижних обіцянь та уроків і надихаючих прикладів віри в Ісуса Христа. І найкраще в усьому цьому те, що всі вони є правдивими!

Але майже в кінці книги, читаючи розділи, написані Моронієм, ми бачимо, що він ділиться з нами найважливішими істинами й уроками, здатними змінити наше життя! Мороній закінчує Книгу Мормона своїм надзвичайно могутнім свідченням і закликає прийти до Христа й прагнути особисто пізнати істину. Але в тих потужних висловлюваннях містяться й три додаткові уроки, здатні змінити життя, які ми можемо засвоїти з останніх розділів цієї неймовірної книги.

1. Загляньте за фінішну лінію

Ми відчуваємо задоволення, коли закінчуємо важкий, але значущий проект: кладемо на місце останній клаптик пазла або здаємо в школі виконане надзвичайно складне завдання.

Мороній вважав, що його внесок у Книгу Мормона завершено, коли він написав про знищення яредійців, яке міститься у книзі Етера. Він починає так: “Тож я, Мороній, закінчивши скорочення розповіді про народ Яреда, не думав, що напишу ще щось, але я ще не загинув” (Moроній 1:1).

Факт того, що він все ще живий, був для нього більшою несподіванкою, ніж ви можете уявити. Зрештою, він блукав один, а на нього з усіх боків чатували вороги.

У нього був час, який він міг чомусь присвятити. І Мороній присвятив його, здебільшого, написанню лише цих 10 розділів. Серед істин, які він виклав у них, такі: спосіб висвячення учителів і священників; настанови щодо причастя (включно з молитвами); вчення про те, як проводити церковні збори; потужна проповідь його батька про віру, надію і милосердя; священне обіцяння, наведене в Мороній 10:3–5, з якого кожен з нас може навчитися, як отримувати особисте одкровення про істинність Книги Мормона. Ого!

У тих 10 розділах, які Мороній навіть не планував писати, він вмістив дуже важливі істини для майбутніх читачів Книги Мормона.

Ми всі можемо навчатися з його прикладу. Наступного разу, коли виявиться, що у вас є трохи більше часу, або коли буде відчуття, що після старанних зусиль ви вже закінчили свою працю, чи не варто буде помолитися і поміркувати, щоб дізнатися, чи є ще щось, що ви могли б зробити?

Зрештою, те, що зробив Мороній, благословило увесь світ.

2. Пам’ятайте про кам’яну скриню

Зображення
replica of stone box with gold plates inside

Якщо ви вирішили виростити улюблене фруктове дерево у своєму дворі, то вам доведеться виявити немале терпіння. Навіть якщо ви його садите у відповідну пору року й маєте ідеальні умови для вирощування, вам, найімовірніше, доведеться почекати кілька років, перш ніж ви зірвете перший плід як нагороду за свої зусилля.

Але все ж таки це можливо, чи не так? Зрештою, успіх приходить до тих, хто вміє чекати. І навіть якщо ви садите якесь інше дерево, а воно досягне своєї повної зрілості лише через багато десятиліть (наприклад, оливне дерево), принаймні вам буде приносити задоволення знання, що ваші діти й онуки зберуть з нього плоди.

Втім ні в кого з вас ситуація не схожа на ту, що була у Моронія. Труд усього життя його батька, який став трудом Моронія після смерті батька, не мав принести результатів у найближчому майбутньому. Ні через 10 років. Ні навіть через тисячу. Мормон писав: “Це написано для залишку дому Якова; … і його слід сховати під захист Господа, щоб воно могло зʼявитися в належний для Нього час” (Moрмон 5:12; курсив додано).

Мороній не знав точно, коли цей труд буде явлено світові, але він, мабуть, добре розумів, що це станеться не скоро. Він бачив у видінні наші дні та пророкував про певні умови, які тоді існуватимуть (див. Мормон 8:35).

Але ось що ми знаємо точно: Мороній робив це не заради того, щоб принести користь комусь із своїх родичів, друзів чи навіть знайомих. Найпроникливішими з усіх коли-небудь написаних слів, Мороній повідомляє: “Я один. Мого батька вбито в битві і всіх моїх родичів, і я не маю ані друзів, ані куди йти; і скільки ще Господь дозволить мені жити, я не знаю” (Moрмон 8:5).

Він втратив усіх своїх рідних. Усіх своїх друзів. Усю свою цивілізацію! І коли він завершив свій літопис, то зробив кам’яну скриню, щоб запечатати священний літопис, який не з’явиться на світ ще багато сотень років.

Праведне життя веде до позитивних змін у світі. Іноді минають покоління, перш ніж можна буде повною мірою побачити його наслідки. Однак Мороній навчає нас, що ми можемо завжди довіряти Божому розкладу. Нам лише необхідно виконати свою частину.

3. Дивіться на все з точки зору вічної перспективи

Зображення
actor portraying Moroni walking alone through a field

Будьмо реалістами: труднощі завжди будуть, життя несправедливе й іноді все йде не так. Життя особливо важке, коли нам здається, що ми нарешті подолали випробування, і в цю мить на нас обвалюється метеоритний дощ проблем, які знову валять нас з ніг.

Незалежно від того, чи ми долаємо тривожність або депресію, втратили близьку людину чи маємо якесь інше випробування, іноді буває важко зберігати віру і надію. У ці важкі моменти легко думати: “Невже може бути ще гірше?”.

Що ж, ці слова повною мірою стосуються Моронія. Скоріш за все ще гірше вже не могло бути для нього наприкінці його життя. У важкі часи, коли здається, що немає причини йти далі або триматися надії, ми можемо рівнятися на приклад непохитної віри Моронія, який відчував таке велике спустошення.

Хтось може назвати життя Моронія трагічним. Хоча він був вірним, він втратив усіх, кого любив. Він був останньою живою людиною з усієї своєї цивілізації. Йому необхідно було закінчити літопис свого батька, бо Мормона було вбито і той не зміг його завершити. На Моронія полювали ламанійці, намагаючись позбавити його життя, коли він писав свою книгу Писань.

Чи можете ви уявити, якою жахливою і безнадійною була та ситуація? Якби хтось інший переживав такі ж випробування, як Мороній, то у такої людини виникла б спокуса зневіритися, зректися Христа й звинувачувати Небесного Батька у своїх жахливих обставинах. Але Мороній цього не зробив.

Натомість Мороній продовжував бути вірним до самого кінця (див. Мороній 1:3). Він дивився на все з точки зору вічної перспективи, і це допомагало йому долати випробування. Він знав істину і знав, що попри все, що з ним відбувається, поки він матиме віру в Спасителя і довірятиме Небесному Батькові, всі обіцяні йому благословення одного дня виповняться і він буде спасенний силою Ісуса Христа і благословеннями Його Спокути (див. Мороній 10).

Тому все це є могутнім свідченням.

Коли здається, що ще гірше вже не може бути, ми можемо знайти втішення, якщо дивимося на все з точки зору вічної перспективи і розвиваємо таку віру, яку мав Мороній. Якщо ми так чинимо, нам обіцяно, що ми “може[мо] зробити все, що [Христос] вважа[є] доцільним” (Moроній 10:23). Ми можемо знати, що Небесний Батько з нами. Ми можемо бути впевнені, що завдяки Його плану щастя ми матимемо можливість справитися з кожною трагедією, якої зазнаємо у земному житті. І ми можемо оточити себе світлом, радістю й благословеннями відновленої євангелії Ісуса Христа.

Якщо ми дивимося на все з точки зору вічної перспективи, у нас завжди є причина надіятися. І ми можемо бути впевнені, що одного дня скажемо: “Невже могло бути краще?”

Роздрукувати