Не пропустіть цей духовний вечір
5 життєвих уроків, засвоєних від Солт-Лейкського храму
З виступу, виголошеного 20 жовтня 2020 року студентам, що навчаються за програмою BYU–Pathway Worldwide Повний текст читайте на сайті byupathway.org.
“Святиня для Господа”: ці слова, викарбувані на цьому храмі й на кожному храмі, я б хотіла закарбувати у своєму серці.
З метою зміцнення фундаменту Солт-Лейкского храму в ньому проводяться масштабні ремонтні роботи. Це вимагає часу, великих коштів і створює безлад.
Чи не відчували ви щось подібне у своєму житті? Ви хочете стати найкращою людиною, а такий процес вашої реконструкції також може спричиняти безлад.
Я бачу Храмову площу майже кожного дня і багато розмірковувала над цим процесом реконструкції та уроками, які я з нього засвоїла. Хочу поділитися з вами лише кількома з них.
Урок 1: Суть багатьох одкровень полягає не в питанні “що”, а в питанні “коли”.
Я чула, як старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав цій істині, коли говорив про цей масштабний проєкт.
Він сказав, що провідники Церкви вже певний час знали про необхідність приведення храму у відповідність до сучасних будівельних норм, але чекали слушного часу. Тоді ще не було технології, обладнання і відповідної команди. А тепер вони є, і погляньте, що відбувається!
Іноді ми знаємо, що щось потрібно здійснити у своєму житті. Ми молимося, щоб отримати відповідь, і нам здається, що ми її не отримуємо. Довіряйте Господу і Його розкладу. Він знає кінець від початку. Він знає, чого і кого ми потребуємо зараз, та чого і кого ми будемо потребувати завтра. Якщо ми Йому довіряємо, Він підніме нас до тих норм, які триватимуть вічно.
Урок 2: Гідні справи вимагають часу і зусиль.
Солт-Лейкський храм будували 40 років!
Піонерам доводилося часто призупиняти роботу, сам процес був повільним і виснажливим. А якби ті піонери відступилися? А якби вони сказали: “Ой, це надто важко”, і припинили будівництво?
Ремонтні роботи в цьому храмі триватимуть кілька років—не 40 років, однак процес не буде швидким!
Здійснення достойних мрій і цілей у нашому житті вимагатиме не одного дня, місяця чи навіть року. І цей процес не завжди буде легким. Просто подумайте, у процесі досягнення чого ви зараз знаходитеся, продовжуючи свою освіту! Не припиняйте робити те, до чого відчуваєте спонукання. Думайте про цей храм і не відступайтеся від своїх цілей та праведних бажань. Вони того варті.
Урок 3: Покаяння робить нас сильнішими, і цей процес триває все життя.
З часу освячення храму його постійно ремонтували і реконструювали. Стіни переставляли, встановлювали кондиціонери, змінювали систему електропостачання та багато всього іншого.
Наше життя також потребує постійного ремонту й оновлення. Процес покаяння, самовдосконалення і зміцнення свідчення—це справа всього життя.
Фундамент храму зміцнюється нагнітанням спеціального бетону, який заповнює будь-які тріщини, що могли залишитися з часів зведення храму або які утворилися з роками. Цей храм збудовано з граніту, і його вагу можна порівняти з вагою авіаносця. Тріщини у фундаменті необхідно усунути, хоча їх ніхто й не бачить.
Є тріщини в житті кожного з нас, ті випробування, яких, можливо, ніхто не бачить. Ці тріщини можна усунути покаянням—тріщини, які можуть бути заповнені завдяки тому, що Ісус Христос викупив кожен наш гріх і недосконалість, тому що Його благодать може зцілити нас. У дійсності покаяння призначається не лише для усунення тріщин, але і для того, щоб зробити нас сильнішими і кращими, ніж ми були раніше, так само, як це відбувається з храмом.
Урок 4: Ми можемо відображати Світло Христа.
Одним з моїх найулюбленіших місць на Храмовій площі є місце, де можна бачити відображення Солт-Лейкского храму в прекрасному, спокійному водоймищі.
Пророк Алма з Книги Мормона ставив членам Церкви кілька важливих запитань. Одне з них було таким: “Чи можете ви підвести очі на Бога… з щирим серцем і чистими руками, …маючи образ Бога, вигравіюваний на ваших обличчях?” (Алма 5:19).
Іншими словами, коли інші люди поглянуть на вас, чи зможуть вони побачити відображене у вас Світло Христа? Щоб побачити відображення, має бути світло. Якщо ми знаємо, хто ми і чиї ми—улюблені сини і дочки Небесних Батьків з божественною природою і вічною долею1—існує більша імовірність того, що ми будемо відображати Світло Ісуса Христа. Існує більша ймовірність того, що ми будемо мати чітке бачення у світі, який поступово занурюється в темряву.
Урок 5: Ніхто не освячувався без зусиль.
У водоймищі, в якому відображається храм, ви можете бачити вікна, двері, шпилі храму і вигравіювані слова “Святиня для Господа”. Це нагадує мені процитовані кимось слова Джона Стотта, англіканського священника: “Ніхто не освячувався без зусиль”.
В унісон з тією думкою звучать слова старійшини Джеффрі Р. Холланда, який навчав: “Я не бачив, аби щось гідне ставалося без зусиль”2. Іншими словами, нам слід цілеспрямовано і свідомо у своєму житті розвивати таку рису, як святість! Навіть найпростіші завдання, якщо їх виконувати з метою, можуть сприяти освяченню наших зусиль.
Якщо святість—це те, до чого ми прагнемо, тоді нам треба бути у святих місцях. Такими місцями є храми, наші церковні будівлі та домівки. Чому ці місця є святими? Тому що вони посвячені. Посвячувати—це “висвячувати … [для] священної мети”3. Це—дієслово, слово-дія. Якщо храми, каплиці й домівки є посвяченими святими місцями—і якщо я хочу, освятити своє життя—тоді я маю присвятити своє життя цій меті. “Святиня для Господа”: ці слова викарбувані на цьому храмі й на кожному храмі, я б хотіла закарбувати у своєму серці.
Фундамент. Світло. Вода. Святість. Це видимі нагадування про наш непохитний фундамент, Світло для світу, Живу воду, Святого Ізраїлевого. Я свідчу, що Ісус Христос живий, що Його світло і Його любов реальні, і що Він здійснює Свою роботу в нас.