Не пропустіть цей духовний вечір
Як впустити диво у своє життя
З виступу, виголошеного 24 березня 2020 року, студентам Ензайн-коледжу в Солт-Лейк-Сіті, штат Юта, США. Повний текст читайте на сайті ensign.edu.
Прийміть рішення, що сьогодні ви почнете помічати дива, творити дива і молитися про дива на колінах, і тоді на вас неодмінно проллються величні й дивовижні благословення—великі й маленькі.
Сьогодні я хочу поговорити про визначну складову служіння нашого Спасителя:
Чудеса.
Але замість того, щоб переказувати безліч див, що відбулися в старому й новому світі, я хочу розповісти про диво у своєму особистому житті, свідком якого я став багато років тому. Я сподіваюся, що це допоможе вам відкрити очі й помічати дива, які відбуваються навколо вас кожного дня.
Дива були й завжди будуть дієвою невід’ємною складовою роботи милостивого і люблячого Бога та Його Сина Ісуса Христа. Іншими словами, очікуйте на дива у своєму житті.
Що саме перетворює прозаїчну подію на диво в нашому житті? За визначенням світу, диво—це “надзвичайна подія в фізичному світі, яка перевищує всі відомі людські або природні сили і приписується впливу надприродних явищ”, “є наслідком або подією, яку вважають роботою Бога”, “чудом [або] дивиною”1.
У одному з рядків мого патріаршого благословення сказано: “І ти побачиш руку Господа у своєму житті, … і станеш свідком див”. Можу сказати, що це лише натяк на те, що мене чекало. Маючи більше 60 років—переживши стан, близький до смерті—але не перестаючи дивуватися доброті Бога за будь-яких обставин, я буду свідчити, що кожного дня спостерігаю дива і милостиву руку Господа у своєму житті.
Я дійсно бачив чудеса.
І—розкрию вам секрет—я можу стверджувати з усією впевненістю, що кожен з вас, незважаючи на свою ситуацію чи обставини, також має у своєму щоденному житті чудеса, хоча багатьох з них ви можете й не усвідомлювати.
У нас, святих, проблема полягає не в тому, що ми маємо замало благословень. Наша проблема в тому, що ми, як завітний народ Господа, маємо відкриті настіж вікна небесні, через які благословення, у прямому сенсі, проливаються зливою. Ми маємо таку кількість благословень, що безліч див навколо нас іноді перетворюються на буденність або навіть залишаються непоміченими в нашому житті. На жаль, ми ані приділяємо цьому дивовижному багатству належної уваги, ані виявляємо тієї вдячності, яку слід було б виявляти. Як ми не помічаємо вітру за спиною, так само ми іноді просто не усвідомлюємо величі й сили благословень навколо нас.
Сьогодні я хочу поговорити про одне з тих невеличких чудес, яке цілком і повністю привернуло мою увагу, диво, яке я ніколи не забуду.
Загублена обручка
Кілька років тому на початку червня, невдовзі після повернення зі свого медового місяця, моя дочка Емі та мій зять Чейз приїхали на тиждень до нас, перш ніж вирушити у свій новий дім у Каліфорнії, США. Вони планували упродовж того тижня відкрити всі весільні подарунки, написати листи вдячності, а потім завантажити машину.
Безсумнівно, той тиждень був дуже напружений.
Але наступного ранку після відкривання подарунків Емі помітила, що на руці немає весільної каблучки. Її також не було на поличці, куди вона незмінно клала її кожного вечора. Намагаючись не панікувати, вона подумала, що мала покласти обручку десь у домі й почала її шукати. Емі була впевнена, що знайде обручку, де б вона не була. Але після того як поверхові пошуки виявилися безрезультатними, вона залучила Чейза, а потім і мене з дружиною. Тоді кожен з нас почав незалежні пошуки, ще раз передивляючись у тих місцях, куди точно ніхто не зазирав, вірячи, що один з нас знайде каблучку. Однак ми її не знайшли.
Справа була не стільки у коштах на придбання нового персня, скільки в почуттях, пов’язаних з цією улюбленою і глибоко символічною каблучкою. Вона уособлювала поєднання любові, жертви, старанної праці та зобов’язання одного перед одним, і була символом вічних стосунків.
Чейз був студентом університету. Йому довелося багато працювати й економити на всьому, щоб купити ту каблучку. А впродовж восьми місяців їхнього заручення Емі трепетно ставилася до символізму каблучки та вічної природи стосунків, втіленням яких вона була.
Наступного ранку було ще більше запитань, ще більше мовчазних молитов і більшої цілеспрямованості в тому, що я б назвав “другим рівнем” пильності в пошуках. Цього разу ми прочесали всі кімнати в будинку, де Емі могла б випадково забути каблучку. Лазячи рачки ми шукали під диванами. А потім під подушками тих же диванів. Але знову все було марно.
Оскільки наближався день їхнього від’їзду, моє серце розривалося, коли я бачив ліву руку дочки без обручки і зрозумілий вираз розгубленості на її обличчі. Втім, незважаючи на важкі почуття, які переповнювали дочку і зятя, я був вражений тим, що вони від’їжджали, не полишивши щирої надії на те, що каблучка знайдеться. Мені була зрозуміла їхня надія. Втім раціональна половина моєї сутності не залишала місця для сумнівів у тому, що, оскільки п’ятиденні пошуки не принесли результатів, каблучки немає.
Однак, всупереч усім логічним доводам, Емі та Чейз не втрачали оптимізму і чомусь вірили в те, що каблучка знайдеться. Вони мали ті найважливіші каталізатори для здійснення дива, оскільки трималися за віру і непохитну надію—якими б мізерними не залишалися шанси на успіх. І замість того щоб витрачати час на придбання нової каблучки, вони проводили час на колінах і в храмі.
Навіть якби їхня віра не була винагороджена у той спосіб, на який сподівалися, вони не піддавалися сумнівам. Вони довіряли Богові всім серцем і не покладалися на власний розум (див. Приповісті 3:5–6). Вони відмовлялися піддаватися тому, що Джон Толкієн написав у своєму класичному творі Братство персня:
“Маловірний—це той, хто каже “прощавай”, коли шлях огортає темрява”2.
Минув майже місяць без жодних хороших новин. Темрява не лише наповзла на шлях, але здавалося, що шлях уперся у глухий кут. Усі—за винятком Емі та Чейза—майже втратили надію.
І тоді якось увечері після роботи, коли минув уже місяць після втрати каблучки, я отримав текстове повідомлення від Меган, моєї перукарки. Я прочитав речення, від якого моє серце мало не вистрибнуло. У повідомленні було таке:
“Чи ви знайшли каблучку Емі?”
За кілька тижнів до того я розповідав Меган про те, як нам було прикро через те, що Емі не могла знайти каблучку. І я розумів, що вона ніколи б мені не написала, якби лишень чогось не дізналася з цього приводу. Тремтячими руками я ледве надіслав їй дуже коротку відповідь:
“Ні”.
“Чи можете ви надіслати мені фото її каблучки?”
Фото? Навіщо Меган фото? Але це не мало значення. Я відчував, що щось відбувається, тож я надіслав фото, а потім чекав на відповідь. Вона містила лише п’ять слів:
“У мене є її каблучка”.
Я відразу ж зателефонував Меган, яка попросила мене приїхати і забрати каблучку. “Ти впевнена?— сказав я.— Тобто, ти не сумніваєшся?” Вона засміялася і сказала: “Приїдьте і погляньте самі. Це диво, у яке важко повірити”.
Я ось-ось мав стати свідком дива, на яке Емі та Чейз, згідно зі словами Бригама Янга, заслужили. Ось що сказав Президент Янг:
“Чудеса, тобто ті надзвичайні прояви сили Божої, не призначаються невіруючим; вони здійснюються, щоб втішити святих, а також щоб зміцнити і ствердити у вірі тих, хто любить і боїться Бога та служить Йому”3.
Перш ніж розповісти цю дивовижну історію до кінця, я хочу запитати вас: Чи склали ви перелік чудес, що відбувалися у вашому особистому житті? Чи порахували ви ту величезну кількість своїх благословень і назвали їх одне за одним? Чи порахували ви ту величезну кількість своїх благословень, щоб побачити, що Бог зробив?4
Якщо ні, запропоную вам три способи, які допоможуть вам побачити, як багато благословень відбувається у вашому житті.
1. Помічати диво
Перш за все, ви повинні “помічати диво”. Моє маленьке диво легко помітити. Але чи помічаєте ви, які дива відбуваються навколо вас кожного дня? Той факт, що ваше серце, яке, якщо вам приблизно 20 років, уже прогнало кров через усе ваше тіло більше 840 мільйонів разів. Або те, що мобільний телефон у вашій кишені здатний обробляти інформацію у 100 000 разів краще, ніж той комп’ютер, який 50 років тому приземлив людину на Місяць. А найбільше з усіх див те, що ви належите до 0,2 відсотків населення землі, яке має відновлену євангелію та всі пов’язані з нею благословення.
2. Бути дивом
Насмілюся запропонувати вам таке: замість того, аби очікувати на своє диво, ви можете вирішити стати творцем чудес. Бог хоче відповісти на вашу молитву, але, можливо, з вашою допомогою також відповісти на молитву іншої людини. Як зазначав Президент Томас С. Монсон: (1927–2018): “Я благаю вас, будь ласка, не моліться про завдання, які вам посильні. Моліться, щоб ваших сил було достатньо для виконання завдання. І тоді виконання вашої роботи не буде дивом, але ви станете дивом”5. Дійте за спонуканнями від Святого Духа і дайте Богові можливість з вашою допомогою відповісти на чиюсь молитву. Істинно, “коли ви служите вашим ближнім, то ви тільки служите вашому Богові” (Мосія 2:17).
3. Вимолюйте диво на колінах
Це означає, що з фізіологічної точки зору ми повинні зігнути суглоб, який з’єднує наше стегно і гомілку, під кутом 90 градусів, коли, в духовному сенсі, ми смиренно просимо Бога про божественне втручання, якого так прагнемо. Пам’ятайте, що наш Бог є Богом чудес, що діяння нашого Спасителя Ісуса Христа безперечно є “здійсненням чудес”.
Пам’ятайте, що Він створив землю і все, що на ній. Що Він перетворив воду на вино, людей, сповнених сумнівів,—на віруючих. Що Він ходив по воді, зцілював хворих і піднімав з мертвих. І Його нинішня настанова така: в молитві просити про здійснення тих чудес, а потім з терпінням чекати на здійснення Його цілей у Його час.
Як чудово нагадував нам Ісус у книзі Учення і Завіти: “Отже, освятіть себе, щоб ваш розум став єдиноспрямованим до Бога, і прийдуть дні, коли ви побачите Його; бо Він відкриє Своє обличчя вам, і це буде у Його належний час, і Його належним шляхом, і за Його власною волею” (Учення і Завіти 88:68).
Бог виявляється в дрібницях
То як же сталося те диво з каблучкою Емі? Ось так закінчилася історія, з її складовими: “помічати диво, бути дивом і вимолювати диво на колінах”.
Жінка на ім’я Джильда після провідування своїх батьків їхала додому з трьома дітьми і чоловіком. Серед багатьох ласощів, якими діти смакували в той день, були бананові кекси, приготовані бабусею. Після неперервних надокучань дітей у машині Джильда пообіцяла, що зготує їм ті кекси, як тільки вони повернуться додому. “Але як я це зроблю?—подумала вона.— У мене немає навіть форми для кексів”. І з думкою про це вона задрімала, поки чоловік керував автівкою, везучи сім’ю додому.
Однак чомусь вона прокинулася саме тоді, коли автомобіль наближався до знайомого з’їзду з автостради. У ту мить раптом з’явилася думка, що її улюблений магазин товарів для дому був саме на тому з’їзді. Безсумнівно, там мали бути і форми для кексів. Жінка відразу ж попросила чоловіка з’їхати з автостради і пішла в той магазин. Увійшовши, вона відразу ж попрямувала до відділу, де продавалося все для випічки, і там вона почала розглядати форми для кексів.
Узявши одну форму на верхній полиці, вона почула, як щось тихенько дзенькнуло. Поглянувши на форми, вона побачила, що одна з них стоїть нерівно. Вона витягнула форму й зрозуміла, чому: у тій формі лежала каблучка з діамантом. Не бажаючи, щоб вона потрапила не в ті руки, жінка вирішила покласти її собі в кишеню і пошукати власника, як тільки доїде додому.
Джильда принесла каблучку в салон-перукарню, де вона працювала. Весь день вона розповідала історію про те, як знайшла каблучку іншим стилістам та відвідувачам, просячи в них поради, як повернути каблучку законному власнику. Тим часом Меган, яка весь довгий день робила завивки, фарбувала і стригла волосся, уже збиралася іти додому. Однак вона помітила, що кілька стилістів зібралися навколо Джильди в іншому кінці салону.
Відчувши спонукання, Меган підійшла до групи, щоб побачити, що там сталося. Коли Джильда підняла каблучку, у Меган перехопило дихання. Потім, не зволікаючи, вона вигукнула: “Думаю, що я знаю, кому належить ця каблучка”. Саме тоді вона надіслала мені повідомлення, і тепер ви знаєте до кінця історію про диво з каблучкою.
Складні перипетії цієї історії майже неможливо осягнути. Але, як красномовно нагадує нам Єремія: “Ось Я Господь, Бог кожного тіла: чи для Мене є щось неможливе?” (Єремія 32:27).
Моя дочка Емі пізніше так писала про цей випадок:
“Дякую Богові за те, що, як ніколи раніше, Він довів, що Йому дійсно не байдужі дрібниці нашого життя і що Він може здійснювати неможливе! Яке чудове нагадування про те, що наші молитви вислуховуються, якими б незначними не були наші проблеми. Це важливо для нас, це важливо для Нього!”
Господь знає, яких чудес ми прагнемо
А тепер, яким би прекрасним не було це диво, як щодо тих див, які не матеріалізуються? І чому має значення така дрібниця, як проста каблучка? Є глобальні події всесвітнього масштабу, як, наприклад, COVID-19, або маленькі події у вашому житті, як, наприклад, ті, про які ви зараз відчайдушно молитеся. А відповідь така: я не знаю.
Але я знаю, що Він живе. І я довіряю Йому. Я також знаю, що якщо Він знає, коли падає горобець, то Він також знає, коли ви проливаєте хоча б одну сльозинку. Я також беззастережно вірю в те, що Він “владний спасати” (2 Нефій 31:19) і що, як навчав Павло: “Тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре” (Римлянам 8:28).
Ось що я вам можу сказати: очікуючи на диво, не пропускайте чудес, які ви бачите навколо кожного дня: наприклад, диво того, як хтось повною мірою приймає євангелію і змінюється серцем,—людину, яка вирішила залишити гріх і повністю змінити своє життя, а отже, і свою вічну долю. Або просто щотижневе диво причастя, запечатувальної та цілющої сили храмових обрядів і всіх інших благословень відновленої євангелії. І, будь ласка, не забувайте про “найбільші дива”—Спокуту і Воскресіння Ісуса Христа.
Старійшина Рональд А. Разбанд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
“На що вам варто звертати увагу в особистому житті? Які чудеса Бога нагадують, що Він близько і каже: “Я тут, поряд”? Подумайте про ті випадки, іноді щоденні, коли Господь діяв у вашому житті—а потім знову діяв. Цінуйте їх як моменти, в яких Господь виявив упевненість в вас і у вашому виборі. Але дозвольте Йому зробити з вас щось більше, ніж ви можете зробити із себе самі. Цінуйте Його втручання”6.
І не лише цінуйте, але й невтомно прагніть. Пам’ятайте, що Бог може зробити все і будь-що. Він є Господом над усім.
Сестри і брати, прийміть рішення, що сьогодні ви почнете помічати дива, бути дивом і молитися на колінах про дива, і тоді величні й дивовижні благословення—великі й маленькі—неодмінно чекатимуть на вас. Як і Емі з Чейзом, ви можете виявляти віру, непохитно знаючи, що ви матимете благословення, незалежно від того, чи здійснилося ваше диво. Довіряйте Господньому розкладу. Ідіть із вдячністю вперед, плекаючи все, що Господь зробив у вашому житті, і пам’ятайте слова Йова: “А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу, Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа” (Йов 5:8–9).