На місіонерській ниві
Чого навчив мене Небесний Батько про те, як змінюються серця
Завдяки одній простій події Небесний Батько навчив мене, що Він дбає як про місіонерів, так і про тих, кого вони навчають, і що Він може змінити будь-яке серце.
Я опустила голову, адже очі наповнилися слізьми. Яннік (ім’я змінено) щойно твердо сказав: “Я не можу їм пробачити. Я не можу позбутися цього болю. У мене надто затверділе серце”. І хоча я прекрасно розуміла його французьку мову, я не могла зрозуміти його почуттів.
За десять років до цього Яннік приєднався до Церкви, незважаючи на спротив його великої сім’ї. Він мав сміливість поїхати на місію і з оптимізмом чекав на те, як зміниться його життя завдяки двом рокам, присвяченим Господу. Він і уявити не міг, як саме зміниться його життя. Лише через кілька місяців служіння на місії Яннік повернувся додому. Він став мішенню неправдивих, дошкульних чуток, поширюваних його напарниками, які не дотримувалися всіх правил, а вдома його зустріли члени приходу, які прийняли ці чутки за правду. Янніку здавалося, що він нікому не потрібен у церкві. Він вирішив не приходити.
Непомітно минуло 10 років, і Яннік вирішив, що настав час позбутися болю і гніву. Він знайшов місіонерів у своїй місцевості—мене і мою напарницю. Кілька тижнів ми приходили до Янніка, ділилися духовними посланнями і повторювали євангельські принципи, сидячи в затінку його мангових дерев. Яннік ніколи не переставав вивчати Писання чи євангелію. Він ніколи не втрачав свідчення про Церкву, але сором, який він відчував після місії, заважав йому насолоджуватися євангельськими благословеннями. Я відчула, що мене послали в цей район з певною метою, можливо, щоб допомогти йому знову усвідомити ті благословення.
Я вважала, що ми досягли певного прогресу, але почувши його слова про те, що він не може пробачити, я відразу ж зрозуміла, що нам доведеться подолати ще дуже довгий шлях.
Я схилила голову, не знаючи, що сказати. Слова Янніка звучали у моїх вухах: “У мене надто затверділе серце”. Здавалося, що і моїй напарниці так само нічого було сказати. Я поглянула на Біблію, що лежала у мене на колінах, подумки жалкуючи, що вона французькою мовою. Після дев’яти місяців служіння я все ще не дуже добре розуміла вірші у Біблії французькою мовою. Я подумки помолилася, благаючи про те, щоб дізнатися, що я можу сказати цьому чоловікові, який вважав, що його серце неможливо зцілити.
У голові з’явилася відповідь: “Єзекіїль, розділ 36”.
Я напружила розум, намагаючись пригадати, чи вивчала напам’ять хоч якийсь вірш з книги Єзекіїля. Ні, не вивчала.
“Єзекіїль, розділ 36”. Відповідь надійшла знову, відлунюючи в моєму розумі.
Я розкрила Біблію і перегорнула сторінки до Єзекіїль 36. Очима я пробігла сторінку й нічого не помітила. Чому вона не англійською мовою? Що Небесний Батько хоче, аби я знайшла? Втім я продовжувала шукати.
“Яннік, у Біблії є вірш, який я хочу тобі прочитати. Він знаходиться у книзі Єзекіїль, розділ 36”…
Я не мала жодного уявлення, що сказати після цього, але, коли я знову поглянула на сторінку, мої очі натрапили на потрібне місце: “… вірш 26”.
І я прочитала: “І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті”.
Тепер уже не лише у мене сльози навернулися на очі. Яннік поглянув на мене. На його обличчі було здивування.
“Яннік, це означає, що твоє серце може змінюватися. Небесний Батько може дати тобі нове серце”.
Він ледве чутно запитав: “Як? Скажіть мені, що я маю робити”.
В одну мить чоловік, який був готовий здатися, тепер вірив у те, що він може змінитися. Яннік почув обіцяння Господа, яке міститься у цьому вірші, де сказано, що він може позбутися гірких почуттів у своєму серці й пробачити тим, хто його скривдив.
Упродовж наступних місяців серце Янніка дійсно поступово змінювалося. Він працював над тим, аби простити своїх кривдників, і майже звільнився від гірких почуттів і гніву. Довіряючи Небесному Батькові, він краще зрозумів роль Спасителя у процесі зцілення та зміни сердець. Після тих 10 з гаком років Яннік почав знову ходити до церкви, прийняв покликання і знову почав відвідувати храм. Він прийняв сердечне запрошення повернутися до Господньої кошари і насолоджуватися всіма благословеннями євангелії.
Хоча в першу чергу саме Яннік дізнався про зміну серця, я також засвоїла безцінний урок. Я зрозуміла, що Небесний Батько виконує Своє обіцяння стосовно того, що Його місіонери зможуть “вимовля[ти] думки, які [Він] вкладатим[е] у [їхні] серця. … Бо буде дано … у той самий час, так, у ту саму мить, що [їм] слід казати” (Учення і Завіти 100:5–6). Небесний Батько настільки любить Своїх місіонерів і тих, кого вони навчають, що надихнув місіонерку знайти саме той уривок з Писань, який допоміг одному з Його синів не втратити вічні благословення.
Я також зрозуміла, що Небесний Батько хоче спілкуватися з нами і може це робити через Святого Духа і Писання.
А найважливіше, що я знаю: навіть найтвердіші серця можуть змінюватися завдяки Спокуті Ісуса Христа, а Яннік—живе підтвердження цього.