Лише в цифровому форматі: Дорослій молоді
4 способи оволодіти силою позитивного спілкування
Це щось більше, ніж просто усміхатися і казати приємні слова. Це—допомагати іншим відчути Божу любов.
Хоча випадкові знайомі часто вважають мене оптимістичною людиною, я ніколи не вважала себе яскравим промінчиком сонця. Насправді існує досить великого розміру нагадування мого іноді не дуже радісного настрою, яке висить у вітальні моїх батьків.
Одного літа, коли я була ще дитиною, до нас приїхали дідусь із бабусею, і ми скористалися цією нагодою, щоб запланувати невелику сімейну фотосесію. Я була повністю готова, одягнувши рожеву в клітинку сукню і крислатий капелюшок, який дуже до неї пасував, однак події прийняли не дуже приємний поворот, коли мені не дали такого ж стільця, на якому сиділо кілька членів моєї родини.
Засмучена, я залишалася насупленою впродовж усієї сесії, зіпсувавши подію, яка могла б стати приємним часом, проведеним із сім’єю, та десятками років вислуховуючи жарти про “сердиту сукню”.
Хоча зараз я можу над цим сміятися, той сімейний портрет є постійним нагадуванням для мене про силу оптимізму. Оптимістичний настрій безсумнівно робить життя приємнішим, оскільки навряд чи хтось може отримувати справжнє задоволення, постійно сердячись. Не кажучи вже про те, що давно було доведено, яку велику користь має позитивний настрій для здоров’я: він сприяє зменшенню стресу, знижує ризик серцевих захворювань і навіть подовжує тривалість життя1.
Але позитивне ставлення впливає на нас не лише як на особистостей. Наш оптимізм (або його відсутність) може впливати на кожну людину, з якою ми спілкуємося. Нам було заповідано “бу[ти] в доброму гуморі” (див. Учення і Завіти 61:36; 78:18), і якщо ми дотримуємося цього під час свого спілкування, ми самі—та люди навколо нас—можемо сильніше відчувати любов нашого Небесного Батька і Спасителя.
Ось кілька способів того, як ми можемо запрошувати силу позитивного спілкування.
1. Наслідувати Спасителевий приклад спілкування.
Найбільшим прикладом позитивного спілкування, на який ми можемо рівнятися, є Спаситель, Який виявляв Свою любов до інших людей, спілкуючись з добротою, співчуттям і розумінням.
Старійшина Л. Лайонел Кендрік, почесний генеральний авторитет-сімдесятник, навчав: “Подібне до Христового спілкування є виявом любові, а не гніву, істини, а не вигадок, співчуття, а не суперечок, поваги, а не глузувань, поради, а не критицизму, виправлення, а не засудження. Усе це промовляється для того, щоб внести ясність, а не плутанину. Ці слова можуть бути ніжними або суворими, але вони повинні завжди бути стриманими”2.
Зрозуміло, що те, як ми кажемо, іноді так само важливо, як і те, що ми кажемо3. Цей урок я засвоїла, коли навчалася грі на піаніно. Оскільки я навчалася грі на піаніно майже все своє життя, то відчула на собі різні методи навчання. Хоча робота над вдосконаленням безкінечного переліку музичних уривків може знеохочувати, мені пощастило мати вчителів, які надзвичайним чином уміли виправляти, мотивуючи і в той же час співчуваючи. Завдяки їм я зрозуміла, якою безмежною є сила доброго слова.
2. Намагайтеся мати радісний вигляд.
Незалежно від того, усвідомлюємо ми це чи ні, наше ставлення може впливати на те, як ми спілкуємося з іншими—та на багато інших аспектів нашого життя. Президент Томас С. Монсон (1927–2018) сказав: “Так багато залежить від нашого ставлення. Наш вибір того, як сприймати речі та реагувати на людей, здатен змінити усе. До нас можуть прийти мир і відчуття задоволення, якщо будемо робити все, на що здатні, а потім, попри будь-які обставини, вирішимо бути щасливими”4.
Один зі способів того, як розвивати позитивне ставлення,—запрошувати Духа у своє життя. Ми можемо робити це, витіснивши вірою сумніви і страх (див. Учення і Завіти 6:36), застосовуючи дар покаяння, активно намагаючись зміцнювати своє свідчення і прагнучи бачити руку Господа в нашому житті. Я також зрозуміла, що коли планую час (і дотримуюся свого розкладу) для вивчення Писань, то більш оптимістично налаштована впродовж усього дня. Усе це допомагає нам сильніше відчувати Святого Духа, поглиблює відчуття надії.
Звичайно, бути позитивними зовсім не означає пригнічувати всі свої негативні емоції. Іноді я потрапляю в пастку такого способу мислення: якщо у мене виникає відчуття занепокоєння чи суму, то мені не вистачає віри. Але, як пояснює сестра Шерон Юбенк, перша радниця в генеральному президентстві Товариства допомоги: “Бути щасливими—не означає натягнути на обличчя фальшиву усмішку, що б там не відбувалося. Але це означає, що ми маємо дотримуватися законів Бога і зміцнювати й піднімати інших. Коли ми зміцнюємо інших і несемо їхні тягарі, наше життя благословляється так, що випробування не можуть змінити цього”5. Хоча всім нам у житті доводиться переживати негативний досвід, ми знайдемо більшу радість, якщо перестанемо зациклюватися на своїх бідах і будемо намагатися підбадьорювати інших.
3. Співвідношення негативу і позитиву в стосунках.
Хоча оптимізм неможливо виміряти, втім певні орієнтири можуть допомогти нам визначити, наскільки ми є позитивними у своїх стосунках. Упродовж десятиліть психолог Джон Готтман вивчав природу здорових стосунків. Спостерігаючи за тисячами подружніх пар, він вивів формулу, яка допомагає передбачити з точністю до 90 відсотків, чи залишиться подружжя разом, чи розлучиться6.
Яким же є його найбільше відкриття? Коли йдеться про конфлікти, то щасливі подружжя зазвичай дотримуються такого показника: щонайменше п’ять позитивних моментів у спілкуванні на один негативний. Позитивне спілкування включає компліменти, співпереживання і вияв поваги до точки зору іншої людини, в той час як негативне спілкування—це закочування очей, захисна позиція або вияв зневаги і критицизм7.
Хоча дослідження Готтмана було зосереджене на вивченні романтичних стосунків між чоловіками і жінками, його висновки можна застосувати до всіх видів стосунків, і в них наголошується на згубному впливі негативу.
Писання навчають нас: “Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує” (Eфесянам 4:29). Наша точка зору не завжди може співпадати з точкою зору інших людей, але ми можемо не погоджуватися, в той же час не втрачаючи доброзичливості. Коли ми прагнемо бути позитивними—навіть під час конфлікту—ми можемо полегшувати тягарі й мати більше радості.
4. Будьте “зразком для вірних”.
Зараз на сімейних фото я усміхнена (навіть якщо мені доводиться стояти), і я почала розуміти, як моє ставлення може впливати на людей навколо мене—на краще або на гірше.
Хоча я далека від досконалості, я намагаюся докладати особливих зусиль, щоб бути уважною під час розмови з іншою людиною, виявляти вдячність своєму чоловікові та іншим близьким людям і, найголовніше, “бу[ти] зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості” (1 Tимофію 4:12).
Саме поєднання цих маленьких складових—уважне вислуховування, позитивне підбадьорення і щире вибачення—часто справляє найбільший вплив. Ці незначні речі, які допомагають нам наслідувати Спасителя, дають можливість ділитися Божою любов’ю.
А ділячись Його любов’ю, ми самі також її відчуємо.