Лише в цифровому форматі
Служіння в ім’я Ісуса Христа
Автор живе в штаті Айдахо, США.
Я хочу, щоб служіння і любов, якими я ділюся, були схожі на любов і служіння Спасителя.
Моя бабуся була експертом з дарування подарунків. Вони були продуманими, і кожен подарунок вона загортала у гарний папір з ідеально зав’язаним бантом зі стрічки відповідного кольору. Відвідувати її різдвяними ранками було все одно, що заходити в майстерню Санта Клауса. Ми з нетерпінням чекали саме її подарунків на Різдво, а також на кожен день народження. Незважаючи на це, я не можу пригадати всі подарунки, які вона мені подарувала. Особливим було те, як вона їх дарувала.
Наприкінці 2016 року у бабусі виявили рак. Ця жінка, яка дарувала чудові подарунки на Різдво, змушена була провести своє улюблене свято року в лікарні. Я переживала, що це погано вплине на бабусю, тому я вирішила подзвонити мамі й дізнатися, як я можу допомогти бабусі з подарунками. Знаючи бабусю, вона вже давно все спланувала й була б дуже розчарована, якби її плани не здійснилися. І справді, мама сказала, що бабуся вже купила подарунки.
Мій дідусь доручив нам пакування та підготовку подарунків для кожного з тринадцяти онуків і наших других половинок, а також подарунків для понад двадцяти семи правнуків. Я ретельно вибирала подарункові пакети, пакувальний папір і конверти.
Я передивилася листівку з минулого року, щоб запам’ятати їхнє щорічне послання: “З безмежною любов’ю, бабуся і дідусь”. З дозволу дідуся і бабусі я зробила все можливе, щоб відтворити їхнє послання. Спробувала загорнути подарунки так, як робила бабуся. Мені хотілося, щоб усе було ідеально—щоб усе виглядало так, ніби це зробила вона.
Коли я спакувала приблизно половину подарунків, Дух прошепотів мені: “Це і є частиною взяття на себе чийогось імені. Це й означає робити щось від чийогось імені”. Намагаючись дарувати подарунки як бабуся, я стала ближчою до неї. Я почала більше думати про те, що означає взяти на себе ім’я Ісуса Христа.
Під час хрищення я склала завіт взяти на себе ім’я Ісуса і “завжди пам’ятати Його” (Мороній 4:3). Кожного тижня під час причастя я поновлюю цей завіт і починаю свій шлях знову. Тепер я сприймаю це запрошення більш особисто. Я краще розумію, яким чином те, що ми беремо на себе імʼя Ісуса Христа, допомагає жити, як жив би Він.
Мені було відомо, як бабуся дарувала подарунки, оскільки я сама багато разів отримувала від неї любов і турботу. Я знаю, як Небесний Батько та Ісус люблять і обдаровують, бо я є свідком Їхніх благословень у своєму житті.
Я отримую благодать Христа. Я хочу робити те, що робив би Він. Я хочу, щоб моє життя, служіння і любов до інших нагадували Його—приносили відчуття, ніби вони йдуть від Нього. Я вдячна за можливість служити бабусі і через це служіння глибше зрозуміти дари Спасителя мені.