Як Ісус Христос приніс мені спокій після смерті моєї матері
Я й гадки не мав, де мені шукати відповіді.
Коли я навчався в останньому класі школи, моя мати хворіла. З її смертю почався найважчий період у моєму житті. Ця подія гнітила мою душу, і я впав у розпач. Я також надзвичайно переживав про своє майбутнє. Ніхто не міг оплатити моє навчання, тому що мій батько вже був на пенсії за станом здоров’я. Було важко закінчити школу в тому році, але моя тітка і старша сестра підтримували мене весь час.
Через кілька років після тієї події я почав серйозно замислюватися про те, що зараз відбувалося з моєю мамою — де вона була? Чи вона продовжувала десь існувати? Чи вона назавжди буде моєю матір’ю або ж наші родинні зв’язки тривали лише протягом цього життя? В мене були складні питання, і я почав сумніватися, що коли-небудь знайду на них відповіді. Я навіть не знав, де почати шукати ці відповіді.
Одного дня я зустрівся з другом, і, поки ми розмовляли, він сказав, що був членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, але він більше не відвідував Церкву, бо хотів займатися музикою. Я сказав, що часто бачив як місіонери проходять повз мій будинок, але я мало що знав про цю релігію. Я висловив сподівання, що в ній є щось хороше, адже мені потрібно було знайти відповіді.
Я благав його піти зі мною в Церкву в неділю. Він погодився. У Церкві я одразу був зворушений любов’ю, яку члени приходу виявляли до мене — вони мене тепло зустріли, ніби ми вже були знайомі. Я відчув, що можу знайти відповіді, які шукав.
Зміна серця
Місіонери почали відвідувати мене. Мені спочатку було непросто дізнаватися про відновлену євангелію, бо мене до цього навчали інакше. Тому певний час наші уроки перетворювалися на обговорення різних вірувань. Але одного дня я сказав собі, що саме у мене, а не у місіонерів, були питання, на які я хотів знайти відповіді, і тому я мав дати їм час і місце у своєму серці, щоб навчати мене.
Після цього я почав відчувати могутню зміну серця (див. Мосія 5:2; Алма 5:14). Я дізнався, що моя мати назавжди залишиться моєю матір’ю навіть в наступному житті. Я також дізнався, що ми можемо бути запечатані разом, якщо я прийму євангелію і виконаю храмові обряди за свою матір і всіх членів родини, які вже померли.
Ці істини запали мені в серце. Коли я почав вивчати євангелію, особливо Книгу Мормона, істини, про які я дізнався, наповнили мене яскравим світлом. Завдяки твердій впевненості в Ісусі Христі, це світло почало витісняти мій відчай, який прийшов через незнайдені відповіді.
Через сім місяців я охристився. Я хотів зробити все, що в моїх силах, аби одного дня знову бути разом з моєю матір’ю. Але моя сім’я була занепокоєна. Я був 9-м у сім’ї з 10-х дітей. І коли я намагався ділитися зі своїми рідними євангелією, їхні серця не були готові сприйняти моє послання. Але я сподіваюсь, що одного дня вони також отримають свідчення про євангелію і наша сім’я зможе бути вічною.
Надія в Ісусі Христі
Відновлена євангелія повернула мені надію, якої в мене не було протягом багатьох років. Я знаю, що життя має мету, бо я знаю про свою сутність як сина Бога, дитини завіту та учня Ісуса Христа1.
Євангелія також принесла мені внутрішній спокій і втішення, які були необхідні мені, коли у листопаді 2020 року помер мій любий батько. Я більше не переживав такого занепокоєння, як тоді, коли померла моя мати, адже я вже знав про план викуплення. Я також готувався служити на місії повного дня. Моє покликання прийшло на наступний день після похорону мого батька.
Незважаючи на пригнічення, яке було у мене в серці, коли помирали мої близькі, моє серце зараз сповнене радості завдяки Ісусу Христу, Його Спокуті і Його воскресінню, і завдяки тому, що ми можемо отримати прощення своїх гріхів. Ми можемо возз’єднатися з тими, хто залишив нас у цьому смертному житті, і вони матимуть прославлені воскреслі тіла. Я знову зустрінуся зі своєю матір’ю і батьком, і завдяки храмовим обрядам ми будемо разом у вічності.
Як навчав старійшина Джеффрі Р. Холланд з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Я свідчу, що майбутнє буде сповнено чудес і щедро благословенним, як і минуле. У нас є всі підстави надіятися на благословення навіть ще більші за ті, які ми вже отримали, бо це є робота Всемогутнього Бога, це є Церква триваючого одкровення і це є євангелія безмежної Христової благодаті і безмежного Його милосердя”2.
Я знаю, що майбутнє більше не буде невизначеним для мене завдяки каменю, на якому я вирішив будувати, а саме Ісусу Христу (див. Геламан 5:12). Я знаю, що Його шляхи ведуть до щастя в цьому житті і до вічного життя у світі прийдешньому.