Лише у цифровому форматі: Дорослій молоді
Чи дійсно щось змінюється, якщо ми стоїмо у святих місцях?
Можна залишатися в нечестивому місці, якщо я не роблю нічого нечестивого, хіба ні?
Коли я була підлітком, мої сусіди познайомили мене та мою сім’ю з Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Зрештою я охристилася, потім приєдналися деякі з моїх братів і сестер, а згодом і мої батьки. У моїй місцевості в Індії не так багато членів Церкви, тому було приємно мати вдома таку міцну основу підтримки від близьких. Вони полегшували мої намагання підтримувати віру.
Але коли я повернулася додому з місії, я влаштувалася на роботу і переїхала від сім’ї. Я отримала квартиру в іншому штаті, з сусідками по кімнаті, які мали зовсім інші стандарти, ніж мої.
Також стиль життя моїх колег дуже відрізнявся від мого. Вони збиралися разом кожні вихідні, щоб випити та погуляти, і запрошували мене приєднатися. Не бажаючи бути в подібному оточенні, я завжди відхиляла їхні запрошення.
Але минали вихідні за вихідними, я сиділа на самоті у своїй квартирі, а щонеділі прокидалася, аби самій піти до церкви; я почала занепадати духом.
Відчуття самотності
Хоча я відмовилася від попередніх запрошень погуляти з моїми колегами, я відчувала заздрість — здавалося, що їм було весело. Я помітила, що дружні стосунки, зав’язані ними під час такого проведення часу, як здавалося, допомагали їм просуватися у кар’єрі.
Я просто відчувала себе тихою, нудною колежанкою, яку ніхто не знає.
Одного разу на вихідних я втомилася від самотності. Тому, коли вони запросили, я вирішила піти з ними. Я виправдовувала це рішення тим, що заздалегідь вирішила не вживати ні краплі спиртного.
Я сказала собі: “Навіть якщо я в нечестивому місці, просте перебування там не зашкодить мені, якщо я не роблю нічого нечестивого, правда?”
Поступове віддалення від Бога
Коли я почала проводити час з цими колегами, я поступово почала змінюватися. У суботу я гуляла увечері допізна, тому в неділю під час церковних зборів я спала.
Хоча я не вживала алкоголю, я не перебувала в святих місцях. Фізично — я не ходила до церкви. Духовно — я не думала про євангелію і не знаходила часу для Небесного Батька. Я проміняла свій будинок зборів на вечірки. Я не залишила місця для Духа у своєму житті.
Одного дня я прокинулася і зрозуміла, як далеко я дозволила собі відійти від Небесного Батька. Я відчувала, що нарешті зрозуміла термін “смуток для Бога” (2 Коринтянам 7:10). Мій розум і серце були сповнені болем.
“Що я роблю? — думала я. Це не моя сутність”.
Хоча я розважалася у вихідні, я не почувалася щасливою.
Я знала, що мені слід повернутися до віри. Мені потрібно було покаятися.
Рішення перебувати в святих місцях
Раніше я думала, що покаяння — це болісний, важкий процес, сповнений провини та сорому. Але через цей досвід я зрозуміла, що покаяння — це процес, який дозволяє Ісусу Христу змінити нашу природу і допомогти нам стати “новими створіннями” (Мосія 27:26).
Зрештою, саме думка про Ісуса Христа та Його Спокуту допомогла мені згадати, ким я є насправді, вибір, який я хочу робити, і середовище, в якому я хочу бути.
Я почала молитися вперше за кілька місяців. Я перестала ходити на вечірки з колегами. Я повернулася до церкви. Я розгортала свою Книгу Мормона частіше.
Повернувшись до своїх давніх духовних звичок, я відчула мир і відновлений комфорт. Я отримала свідчення, що коли Бог просить приділити Йому місце в моєму житті і я це роблю, Він благословить мене. Я вибираю чи перебувати у святих місцях, і якщо я інколи опиняюся в оточенні, де важко відчувати Духа, я можу твердо триматися своїх норм і віри та покладатися на Небесного Батька й Ісуса Христа, Які мене захистять (див. 2 Царів 6:15–16).
Ісус Христос є відповіддю
Цей досвід показав мені, що світ має дуже сильну привабливість, і ми можемо легко захопитися ним, якщо не звільнимо в нашому житті місце для Духа.
Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Наша основна мета у житті — підготуватися до зустрічі з нашим Творцем. Ми робимо це, стараючись кожного дня ставати більш схожими на нашого Спасителя, Ісуса Христа [див. 3 Нефій 27:27]. І ми робимо це, коли каємося щодня і отримуємо Його силу, яка очищує, зцілює та зміцнює. Тоді ми можемо відчувати тривалий мир і радість, навіть у буремні часи. Саме тому Господь просив нас стояти на святих місцях і “не cход[ити]” [Учення і Завіти 87:8]”.
Раніше мене дуже хвилювала моя кар’єра і самотність. Але після того як я відійшла від євангелії, я зрозуміла, що Ісус Христос продовжуватиме готувати для мене шлях фізично, соціально, духовно та фінансово, якщо я піду за Ним. Оскільки мої стосунки з Небесним Батьком та Ісусом Христом покращилися, я знайшла нові способи спілкування, не потрапляючи в духовно небезпечне середовище.
Я знаю, що Небесний Батько дав мені рішення в Ісусі Христі, і що моє життя буде наповнене благословеннями, якщо я продовжуватиму йти за Ним. Я відчуваю велику вдячність за Спасителя, Який був готовий постраждати за мене, щоб я могла знову слідувати за Ним.
Президент М. Рассел Баллард розповів, що “відносини з нашим Небесним Батьком та Його Сином, Господом Ісусом Христом, є найважливішими. Ці стосунки найважливіші тепер і у вічності”. Я знаю, що якщо ви зміцнюєте свої стосунки з Ними і знайдете для Них більше місця у своєму житті, то зможете відчути більше миру та пожнете благословення євангелії Спасителя.