Дорослій молоді
Коли приходять сумніви, нехай двері для вірибудуть відкриті
Хоч іноді ми можемо ставити під сумнів свій духовний досвід, однак упевненість можна собі повернути.
Ймовірно, багато хто з нас, незалежно від того, виросли ми в Церкві чи були навернені пізніше, переживав миті сумнівів та непевності. Ми могли мати дивовижні духовні прояви, але зараз нас мучить запитання: ті духовні прояви були справжніми чи мені просто здавалося, що я відчуваю Духа? А якщо все це неправда? А як же ті запитання, на які у мене й досі немає відповіді? Як я можу залишатися у Церкві, якщо у мене більше немає впевненості, що вона істинна?
Особисто я була здивована, що всі ці запитання виникли після того, як я відслужила місію! Я була настільки переконана в істині, що хотіла проповідувати її іншим людям півтора роки. А зараз я сумнівалася в усьому, що знала і чого навчала. Скільки часу й сил я змарнувала, якщо все це не є істинним. То чи було істинним усе, чого я навчала? Чи я просто хотіла, щоб воно було істинним? Спостерігаючи, як друзі залишають Церкву, і маючи власні запитання, пов’язані з вірою, я міркувала, чи не обманюю себе.
У цей час я не перестала ходити до церкви чи дотримуватися заповідей через те, що мала важливі запитання. Натомість саме через те, що у мене були запитання, я намагалася виконувати пораду Президента Рассела М. Нельсона “зміцнити свою духовну здатність отримувати одкровення”1.
Я знала, що “ніщо не відкриває небеса так, як поєднання більшої чистоти, неухильного послуху, щирих пошуків, щоденного бенкетування словами Христа у Книзі Мормона та часу, який регулярно відводиться для храмової і сімейно-історичної роботи”2. Я відчувала, що вкрай важливо не відходити від Бога. Зрештою, саме Він знає відповіді на мої запитання.
Історія Юніс
Одного дня, коли я читала книгу Святі: Розповіді про Церкву Ісуса Христа в останні дні, то натрапила на чудову історію про жінку, яка жила на початку доби Відновлення. Схоже, що Юніс Франклін мала ті самі запитання і переживання, які мала і я.
Юніс була охрищена у Нью-Йорку місіонером на ім’я Елайджа Ейбл. Під час хрищення вона була по-справжньому навернена до євангелії. Але потім, коли Елайджа вирушив проповідувати євангелію до Канади, Юніс почала сумніватися в євангелії і в тих істинах, які знала раніше. Вона вже не була впевнена в тому, що Джозеф Сміт дійсно пророк і що Книга Мормона справді є книгою Писань. Вона провела багато безсонних ночей, думаючи про те, що обманулася.
Господь показав Елайджі уві сні, що Юніс переживає труднощі, тож він негайно повернувся до Нью-Йорка. Коли він постукав у двері, Юніс була вражена. Вона вже думала про те, що коли зустрінеться з ним знову, то скаже, що більше не вірить. Та все ж вона дозволила йому увійти. Коли Елайджа запросив її послухати його проповідь того вечора, Юніс вагалася і не хотіла йти. Але згодом поступилася і пішла послухати, що він скаже.
Під час проповіді Елайджа цитував 1 Петра 4:12, де сказано: “Не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування”. Вогонь випробування, який намагався знищити віру Юніс, не спалив її. Коли Юніс почула промову Елайджі, її сумніви розвіялися. У книзі “Святі” про це сказано так: “Упевненість, яку вона раніше мала, повернулася”3.
Упевненість повертається
Те, що сталося з Юніс, глибоко вплинуло на мене. І я розмірковувала про це знову і знову. Як і Юніс, я багато чого зрозуміла завдяки простим і переконливим словам Елайджі. Ми не повинні “дивуватися” тому, що виникають запитання стосовно віри. Це цілком природно. І хоча спочатку може здаватися, що істина проливається з небес, пізніше у нас можуть наставати періоди духовної засухи. Ми можемо сумніватися, чи дійсно на нас проливався той дощ. Однак у період очікування на відповідь чи підтвердження ми можемо постійно молитися про дощ одкровень. Ми можемо прагнути підтвердження, щоб знати: те, що було істиною вчора, залишається істиною і сьогодні. Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Якщо це було правдою, коли ви молилися про це, довіряли цьому і жили згідно з цим, то це є правдою і зараз. … Не піддавайтеся сумнівам. Долайте страхи”4.
Коли Юніс знову відкрила двері своєму другу-місіонерові, навіть не будучи певною, чи варто це робити, вона знову відкрила своє серце. Господь знову міг вплинути на Юніс і допомогти їй відчути підтвердження усього, що вона колись знала. Подібним чином кожен з нас може залишати відкритими двері для віри, навіть якщо ми боремося з сумнівами. Ми можемо й надалі робити те, що правильно, і прагнути одкровення—навіть якщо не впевнені, чому саме ми це робимо.
Ми тримаємо двері відкритими, продовжуючи робити незначні речі, які, за словами Бога, є корисними для нашої душі. Ми продовжуємо святити Суботній день і відвідувати збори. Ми читаємо Писання, навіть якщо іноді лише один вірш. Ми слухаємо якийсь гімн або виступ з конференції. Ми розмовляємо з Небесним Батьком про свої турботи і надії та просимо Його допомогти нам пізнати істину. Ми дотримуємося заповідей, каємося і прагнемо напарництва Святого Духа.
Якщо у нас більше немає бажання вірити, ми все ж можемо й надалі виконувати щось незначне і давати можливість бажанню працювати в нас. Ми можемо залишати в серці місце, аби наше бажання зростало. (Див. Алма 32:27).
Що я знаю
Незважаючи на тимчасові сумніви, невпевненість і хитання, я все ж зрозуміла і утвердилася у своєму знанні, що ця Церква є Христовою. І хоча Джозеф Сміт був недосконалою людиною, я знаю, що він був натхненним пророком Божим, який пожертвував усім, що мав, і зробив усе, на що був спроможний. Я також знаю, що Книга Мормона—це дійсно стародавній літопис і Святе Писання, збережене саме для нас на наш час. Небесний Батько кожного дня невпинно підтверджує мені ці істини. І я радію, що Він підтвердив ці самі істини також і для Юніс Франклін.
Я знаю, що якщо ми залишаємо свої двері і серця відкритими для істини, Бог допоможе через Святого Духа відчувати, що є справжнім, а що—ні. У ту мить наш духовний досвід стане незаперечним. І кожного разу, коли почнуть знову закрадатися сумніви, ми можемо згадувати, що відчували. Так само, як і у Юніс, наша впевненість у євангельських істинах може повертатися.
Нам не доведеться переживати довгий період засухи сумнівів, якщо ми просто будемо триматися за свій духовний досвід. Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Прийміть свої священні спогади. … Довіряйте тому, що вони прийшли до вас від Небесного Батька і Його Улюбленого Сина. Завдяки їм ставтеся з більшим терпінням до ваших сумнівів і розумінням до ваших труднощів. Я обіцяю вам: якщо ви охоче визнаєте і будете цінувати надихаючі духовні події вашого життя, їх у вас буде все більше й більше”5.
Я знаю, що для тих, хто намагається здобути новий духовний досвід і виявляти віру в Христа, справдиться таке обіцяння: “Хто вірує в [Христа],—ніколи не прагнутиме” (Іван 6:35). Відповіді, яких ми потребуємо, надійдуть. Ми можемо вистояти під час вогненних випробувань, які Сатана влаштовує на нашому шляху. І ми можемо залишатися вірними нашому люблячому Богові усі свої дні.