Лише в цифровому форматі: Дорослій молоді
Хто мотивує вас жити за євангелією?
Авторка живе в Тайбеї, Тайвань
Коли я зрозуміла, що покладаюся на інших у зміцненні мого свідчення, то вирішила, що маю зосередитися на особистих стосунках зі Спасителем.
Коли я розпочала свій перший семестр навчання в коледжі у Сполучених Штатах, то дуже цьому раділа. Я ходила до коледжу, де було багато членів Церкви, і мене ніколи не оточувало так багато людей мого віку, які вірили в те саме, у що й я! Я сподівалася, що всі ми будемо дотримуватися однакових норм і допомагати одне одному зростати духовно та інтелектуально.
Однак я була здивована, коли мої очікування не зовсім виправдалися.
У моєму рідному місті в Тайвані члени Церкви переважно завжди серйозно ставилися до євангелії. Вони ніколи не втрачали можливості встановити зв’язок з Ісусом Христом, і я також. Там я щомісяця відвідувала храм із моєю молодшою сестрою (яка завжди мене до цього спонукала), я ніколи не пропускала церковні збори (завдяки батькам) і завжди намагалася приймати рішення, які б допомагали підтримувати зв’язок з Духом, так само, як це робили люди навколо мене.
Але в коледжі, хоча ніхто свідомо не порушував заповіді, деяким людям здавалося, що євангелія знаходиться в кінці списку їхніх повсякденних справ. Дехто з них робив вибір, який балансував на межі між світом і євангелією. Вперше залишившись на самоті, я була зайнята і захоплена тим, що робили інші навколо мене. Невдовзі я побачила, як легко піддатися впливу навколишнього світу, якщо євангелія не є пріоритетом.
Як я відновила свій духовний ривок
Коли друзі навколо мене приймали рішення, які не завжди узгоджувалися з євангельськими нормами, я почала замислюватися, чи не живу я занадто духовно. Я думала, що надто виділяюся і сприймаю євангелію надто серйозно. Я почала відчувати самотність, особливо в церкві. Я відчувала спокусу змінити свої норми, аби підлаштуватися під людей, які мене оточували.
Однак приблизно в той час президент Рассел М. Нельсон поділився потужним посланням на генеральній конференції:
“У нас ще ніколи не було більшої потреби в позитивному духовному ривку, ніж сьогодні… Духовний ривок може допомогти нам протистояти невпинним злочестивим нападкам супротивника і звести нанівець його зусилля зруйнувати наш особистий духовний фундамент…
Я закликаю вас стати на шлях завітів і залишатися на ньому. Майте радість від щоденного покаяння. Більше дізнавайтеся про Бога і Його діяння. Прагніть чудес і сподівайтеся на них…
Якщо ви будете працювати над цими цілями, я обіцяю, що ви зможете просуватися вперед шляхом завітів з сильнішим ривком, незважаючи на будь-які перепони у вашому житті”.
Саме тоді я зрозуміла.
Мене більше цікавило те, що робили інші, ніж мої особисті стосунки зі Спасителем. Я навіть зрозуміла, що мій коледж знаходився поруч із храмом, а я ще там жодного разу не була! Також стало зрозуміло, як сильно я покладалася на інших людей, які впливали на мою духовність у Тайвані.
Мені потрібно докласти зусиль, аби відновити свій духовний ривок і зосередитися на Христі, Який має бути моїм головним мотиватором, щоб жити за Його євангелією.
Як я знайшла мотивацію, зосереджуючись на Спасителі
Я почала дещо змінювати в житті.
Навіть якщо іноді у мене не було мотивації йти до церкви, відвідувати храм або робити щось духовне, я вирішила все одно робити це і зосередитися на моєму Спасителі. Не мало значення, що робили інші.
У світі легко сприймати благословення євангелії як належне, але коли я зосереджуюся на Ньому, то згадую про найважливіше.
Замість того щоб зануритися в самотність і зосереджуватися на відмінностях у тому, як ми проживаємо своє життя, я тепер звертаю увагу на людей. Я намагаюся заводити друзів і помічати всі позитивні аспекти спілкування з ними, наприклад, просту усмішку або приємну розмову.
Я більше не порівнюю свій шлях учня Христа з тим, що роблять інші. Натомість я зосереджуюся на тому, щоб постійно дотримуватися своїх духовних звичок і зміцнювати свої стосунки з Небесним Батьком та Ісусом Христом. Коли я ставлю на перше місце свої стосунки з Ними, то згадую, як досконало Вони люблять кожного з нас, і це нагадує мені про те, що потрібно виявляти милість іншим людям так само, як вони виявляють милість мені.
Президент Рассел М. Нельсон нещодавно сказав: “[Візьміть] на себе зобов’язання піклуватися про своє власне свідчення про Ісуса Христа і Його євангелію. Працюйте над ним. Зміцнюйте його, щоб воно зростало. Насичуйте його істиною… Надаючи постійному зміцненню свого свідчення про Ісуса Христа найвищий пріоритет, звертайте увагу на чудеса, які відбуватимуться у вашому житті”.
Світ дозволяє ставитися до свого учнівства несерйозно, особливо коли ви почали самостійне життя, будучи молодою людиною. Однак я закликаю вас прийняти запрошення нашого пророка зміцнити свій фундамент віри в Ісуса Христа.
Якщо я роблю Його своїм пріоритетом, це допомагає мені рухатися вперед шляхом завітів.