Основні доктринальні принципи

1. Божество

Божество—це три окремі особи: Бог, Вічний Батько; Його Син, Ісус Христос; і Святий Дух (див. Уложення віри 1:1; Дії 7:55–56). Батько і Син мають тіла, відчутні на дотик, із плоті й кісток, а Святий Дух є особою з духа (див. УЗ 130:22–23). Хоча члени Божества є окремими істотами з окремими ролями, вони єдині в меті. Вони досконалим чином об’єднані у виконанні Божественного плану спасіння Небесного Батька.

Пов’язані посилання: Галатам 5:22–23; УЗ 76:22–24

2. План спасіння

У доземному існуванні Небесний Батько представив план, що давав нам можливість ставати такими, як Він, та отримати безсмертя і вічне життя (див. Мойсей 1:39). У Писаннях цей план називається планом спасіння, великим планом щастя, планом викуплення та планом милості (див. Алма 42:5, 8, 11, 15). Цей план включає в себе Сотворіння, Падіння, Спокуту Ісуса Христа, Воскресіння, Останній суд і всі Богом дані закони, обряди, вчення та заповіді. У плані Небесного Батька суттєвими також є моральна свобода волі, здатність вибирати і діяти самостійно. Святий Дух надається, щоб скеровувати нас, коли ми робимо вибір.

Завдяки цьому плану ми можемо стати досконалими через Спокуту, отримати повноту радості і жити вічно в присутності Бога. Наші сімейні стосунки можуть тривати вічно.

Пов’язані посилання: Буття 1:26–27; 2 Нефій 2:25; 31:19–20; Мойсей 6:52–62; Авраам 3:22–26; “Сім’я: Проголошення світові”.

3. Спокута Ісуса Христа

Лише Ісус Христос міг здійснити досконалу Спокуту. Спокута Христа включала в себе Його страждання за наші гріхи в Гефсиманському саду, Його смерть на хресті і Його Воскресіння з могили. Крім страждань за наші гріхи, Він також узяв на Себе наші болі, хвороби та немочі (див. Алма 7:11–13). Ісус Христос подолав фізичну і духовну смерть. Завдяки Його Спокуті всі воскреснуть (див. 1 Коринтянам 15:20–22). Ті, хто кається, виконує заповіді, отримує спасительні обряди і дотримується своїх завітів, здобуде дар вічного життя (див. Уложення віри 1:3).

Пов’язані посилання: Ісая 53:3–5; Лука 24:36–39; 2 Нефій 2:27; 25:23, 26; Кн. Якова 4:11; УЗ 18:10–11; 19:16–19; 76:40–41; “Живий Христос: Свідчення апостолів”

4. Розподіл часів, відступництво та відновлення

Розподіл—це період часу, коли Господь відкриває Свої євангельські вчення, обряди і священство. Це період, протягом якого Господь має хоча б одного уповноваженого служителя на землі, який є носієм святого священства і має божественне повноваження нести або проголошувати євангелію жителям землі. Сьогодні ми живемо в останньому розподілі—розподілі повноти часів (див. Ефесянам 1:10).

Відступництво наступає тоді, коли люди відвертаються від принципів євангелії і більше не мають ключів священства (див. 2 Солунянам 2:1–3). Періоди загального відступництва відбувалися протягом усієї історії світу, після яких часто починався новий розподіл, коли Господь відновлював Свої вчення, обряди та священство (див. Дії 3:19–21).

Відновлення—це повернення Богом істин і обрядів Його євангелії людям на землі. Найнедавніше й останнє відновлення (яке часто називають “Відновлення”) почалося в 1820 р., коли Бог Батько і Його Син Ісус Христос явилися Джозефу Сміту у відповідь на його молитву (див. Джозеф Сміт—Історія 1:15–20). Повноту євангелії було відновлено і Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів є “єдин[ою] істинн[ою] й жив[ою] Церкв[ою] на лиці всієї землі” (УЗ 1:30).

Пов’язані посилання: Ісая 29:13–14; Даниїл 2:44–45; Об’явлення 14:6–7

5. Пророки і одкровення

Пророк—це людина, яку Бог покликав промовляти від Його імені (див. Aмос 3:7). Пророки свідчать про Ісуса Христа і навчають Його євангелії. Вони проголошують волю Бога і розповідають про Його справжній характер. Іноді вони пророкують про майбутні події. Бог покликав пророків говорити від Його імені в наші дні (див. УЗ 1:38).

Одкровення—це передача інформації від Бога до Його дітей. Коли Бог виявляє свою волю Церкві, він говорить через Свого пророка. В Писаннях—Біблії, Книзі Мормона, Ученні і Завітах та Дорогоцінній Перлині—містяться одкровення, дані через давніх і сучасних пророків. Президент Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів—це пророк Бога на землі сьогодні.

Люди можуть отримувати одкровення, які допомагатимуть їм у їхніх особливих потребах, обов’язках та питаннях, і сприятимуть зміцненню їхніх свідчень. Більшість одкровень до провідників і членів Церкви приходить через натхнення й думки від Святого Духа. Святий Дух промовляє до розуму й серця тихим спокійним голосом (див. УЗ 8:2–3). Одкровення також можуть приходити через видіння, сни та відвідування ангелів.

Пов’язані посилання: Псалми 119:105; Ефесянам 4:11–14; УЗ 21:4–6

6. Священство і ключі священства

Священство—це повноваження і влада, які Бог дав людям на землі, щоб діяти від Його імені. В Церкві є два священства: Ааронове і Мелхиседекове (див. УЗ 107:1, 6). Ключі священства дані людям, щоб керувати царством Бога на землі. Завдяки цим ключам носії священства можуть бути вповноважені проповідувати євангелію, виконувати обряди спасіння та керувати Божим царством на землі. Всі, хто служить в Церкві, покликаються під керівництвом тієї людини, яка тримає ключі священства. Таким чином вони отримують право мати силу, яка потрібна їм, щоб служити і виконувати обов’язки в їхньому покликанні.

Священством Бог створив небеса та землю і керує ними. Цією силою Він викупляє й підносить Своїх дітей. Бог надає повноваження священства гідним членам Церкви чоловічої статі, щоб вони могли діяти в Його ім’я для спасіння Його дітей. Благословення священства доступні всім—чоловікам, жінкам і дітям.

Пов’язані посилання: Матвій 16:19; УЗ 13; 50:26–27; 84:19–20, 33; 107:8; 121:36, 41–42

7. Обряди і завіти

Обряд—це священне, офіційне дійство, що має духовне значення. У кожному обряді викладаються духовні істини. Обряди виконуються повноваженням священства і під проводом тих, хто має ключі священства. Деякі обряди, важливі для піднесення, називаються спасительними обрядами. Серед них хрищення (див. Іван 3:5; яке поновлюється через обряд причастя), конфірмація (див. Дії 2:36–38), та, для чоловіків, висвячення у Мелхиседекове священство (див. УЗ 84:33–34). Інші спасительні обряди—ендаумент і запечатування шлюбу—виконуються лише в храмах. Храм є одним з найсвященніших місць на землі. Це—дім Господа. Всі спасительні обряди також можуть вікарно виконуватися за померлих у храмі. Вікарні обряди набувають чинності лише тоді, коли померлі приймають їх у духовному світі і шанують пов’язані з ними завіти (див. УЗ 138:32–34, 58).

Усі спасительні обряди священства супроводжуються завітами. Завіт—це священна угода між Богом і людиною. Бог висуває умови завіту, і ми погоджуємося робити те, що Він просить нас. Після цього Бог обіцяє нам певні благословення за наш послух. Причастя дозволяє нам поновлювати укладені нами з Господом завіти.

Інші обряди, такі як благословення хворих і надання імені й благословення дітей, також є важливими для нашого духовного розвитку.

Пов’язані посилання: Вихід 19:5–6; Єзикіїл 11:20; 1 Коринтянам 15:29; Алма 30:3; УЗ 42:78; 82:10; 136:4; Уложення віри 1:3, 4

8. Шлюб і сім’я

Шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом і сім’я є центральною частиною Його плану спасіння і щастя (див. Буття 2:24). Батьки мають розмножуватися і наповнювати землю і виховувати своїх дітей у любові й праведності та забезпечувати їхні фізичні й духовні потреби. Чоловік і дружина мають урочисту відповідальність любити одне одного і піклуватися одне про одного. Щастя в сімейному житті найпевніше досягають, коли воно засновано на вченнях Господа Ісуса Христа, таких як: віра, молитва, покаяння, прощення, повага, любов, співчуття, праця та здоровий відпочинок. (Див. “Сім’я: Проголошення світові”).

Пов’язані посилання: Псалми 127:3; УЗ 131:1–4; 132:15–20

9. Заповіді

Заповіді—це закони і вимоги, які Бог дає людям. Коли ми виконуємо заповіді, то виявляємо нашу любов до Господа і отримуємо від Нього благословення (див. Левит 26:3–12; Іван 14:15; Мосія 2:41). Нам заповідано любити Бога всім нашим серцем, душею і розумом і виявляти до інших людей любов, подібну до Христової (див. Матвій 22:36–39; Іван 13:34–35).

Десять заповідей були відкриті Мойсею у давнину, і вони й зараз залишаються життєво важливими (див. Вихід 20:3–17). Серед них є заповідь про дотримання Суботнього дня у святості (див. Вихід 20:8–11; Ісая 58:13–14; УЗ 59:9–13), про виконання закону цнотливості (див. Вихід 20:14; Буття 39:7–9; Алма 39:9) і про необхідність бути чесними (див. Вихід 20:16). Інші заповіді стосуються сплати повної десятини (див. Малахія 3:8–10), посту (див. Ісая 58:6–7), молитви (див. 3 Нефій 18:15, 20–21; УЗ 10:5) та виконання Слова мудрості (див. УЗ 89:18–21).

Нам також наказано бути подібними до нашого Небесного Батька і Його Сина, Ісуса Христа в наших бажаннях, думках, словах та вчинках (див. 3 Нефій 12:48). Господь дав нам вічні істини або принципи, які допомагають нам управляти своїми рішеннями і діями. Ці принципи допомагають нам жити, як живе Спаситель, і отримувати обіцяні Ним благословення.

Пов’язані посилання: Яків 1:5–6; 2 Нефій 32:8–9; Мосія 4:3; Алма 37:35; УЗ 82:8–10; 105:5; 121:36; 130:18–19; 138:4