Небесні дари
Хлопчик
Ніхто з хлопчиків не чекав Різдва більше, ніж я. Я любив його! А мої батьки були просто майстрами у перетворенні нашого дому у маленьку, затишну зимову країну чудес. Там були прикраси, музика, ілюмінація, ласощі і, звичайно ж, подарунки. О з яким же нетерпінням я чекав на ті подарунки. Щороку я неодмінно складав список того, чого найбільше бажало моє серце.
Оскільки ми жили на фермі, то кожного ранку на Різдво перш ніж розгорнути свої подарунки ми, закутавшись тепліше, сміливо виходили на морозний холод, щоб доглянути наших тварин.Нічого не було кращого, ніж закінчити свою роботу і прожогом помчати в дім, щоб опинитися у магії того ранку.
Я тільки-но починав дізнаватися про Цього Чоловіка, Ісуса Христа, Чий день народження ми святкували. Але все здавалося таким дивовижним. Це був Його день народження, а подарунки отримували ми. Кому б з дітей таке не сподобалось! Різдво було добрим в усьому.
На щастя, з часом я більше дізнався про Спасителя: Його народження іЙого день народження, Його життя й чудеса, Його силу і жертви, Його Спокуту і Воскресіння, але найбільше---про Його велич і Його незбагненну любов. Так, Різдво було хорошим в усьому, і це просто тому, що Ісус Христос у всьому був хорошим. Або, краще сказати, Ісус Христос був у всьому чудовий!
Місіонерське служіння
Як і в багатьох молодих людей, я покладав величезні сподівання на своє служіння на місії, однак моє перше Різдво далеко від дому було до певної міри шоком. Місяці до мого 19-го дня народження я практично тільки й думав про своє служіння на місії. Я був молодшим за більшість своїх однокласників та друзів, і багато з них вже вирушили на місію, а я все ще залишався вдома. Я відчував, що також вже готовий до місії. Єдине, що стояло мені на перешкоді---це мій день народження.
Здавалося, що минула вічність, і ось мій час настав, і я прибув у ЦПМ. На початку грудня я вже летів на місію в Сантьяго, Чилі. Нарешті я був на шляху до своєї мети, а ще кращим було те, що невдовзі мало настати Різдво. Я був упевнений, що готовий до найчудовішого, що станеться у моєму житті.
Але як тільки я вийшов з літака, то швидко зрозумів, що все дуже відрізнялося від того, що було вдома, в Юті. Так, скоро мало настати Різдво, але здавалося, що це розпал літа. Де сніг? Де тепле взуття й куртки?
Я швидко взявся за роботу, долаючи її труднощі. Я відчував різницю у часі й траплялося, що засинав під час призначених зустрічей для навчання. Культура була іншою, мова була таємницею---зовсім не такою, як вона звучала під час навчання в ЦПМ, і їжа була специфічною. Про їжу: ми з напарником, мабуть, зʼїли щось не те, бо обоє страшенно захворіли. До того ж, у першу ніч мого перебування в Чилі ми пережили там землетрус.
Це було моє перше Різдво далеко від дому, і я був дуже хворий. Я лежав у ліжку в чужій країні, намагався зрозуміти мову, яку зовсім не міг розібрати, жив разом з людиною, яку все ще не знав. І в цьому була вся місіонерська робота, чому ж я так поспішав?
Однак, незважаючи на всі ці проблеми, я почав любити людей в Чилі всім своїм серцем. Вони були були такими чудовими, і їх було так легко любити---і багато хто з них прагнув нашого послання. У розгнузданому реальному світі, де люди вкрай потребують послання про Спасителя, різдвяні ялинки й панчохи, набиті подарунками, перестали бути такими важливими, як були раніше. Якщо Христос залишив Свій небесний дім і прийшов на землю, щоб страждати і вмерти за всіх нас, то я точно міг залишити свій дім і справитися з кількома незначними незручностями, щоб ділитися Його чудовим посланням.
Те Різдво дало мені відчути чисту радість, бо я допомагав людям отримати найбільший для всіх нас дар від Небесного Батька, Його славетний план щастя,---а щастя, як я зрозумів, і було тим, чого найбільше бажає кожна людина не тільки в Різдвяну пору, але й завжди.
Молодий удівець і шлюб
Через кілька років після місії у мене виникли нові труднощі. Я був у депресії, стомлений і самотній. За кілька місяців до цього моя дружина, з якою ми прожили разом менше двох років, зненацька загинула в автокатастрофі, залишивши мене й нашу 7-місячну донечку.
Я був студентом університету, навчався, працював і намагався навчитись, як бути батьком-одинаком. Наближалося Різдво, і коли інші розʼїжджалися по домівкам, щоб бути на свята разом із сімʼєю та близькими, я, маючи обовʼязки по роботі, повинен був залишатися в університеті. Мені було самотньо й дуже сумно. Різдво настало й закінчилося, і час поплив далі.
Майже через рік, коли знову наближалося Різдво, я все ще був самотнім. У Писаннях сказано, що не добре чоловіку бути самотнім (див. Буття 2:18), і всім серцем я з цим погоджувався. Мені потрібна була супутниця, а моїй маленькій донечці---мати.
Я міркував: “Може, я й не такий вже й завидний, але яка жінка не захоче мати реальну, живу дівчинку-маля на Різдво? І не просто якусь там ляльку---а справжню дівчинку?” А якщо комусь хочеться мати дівчатко, то, добре, я міг би бути частиною подарункового пакету.
Я примітив одну молоду леді в моєму класі з біології, яку звали Ненсі, але семестр вже майже закінчувався, а я все ще ніяк не наважувався заговорити з нею. Видно, небеса були на моєму боці, бо одного дня сталося так, що зовсім випадково ми одночасно виходили з центру тестування. Це для мене був шанс. Я заговорив до неї, а пізніше того вечора зателефонував Ненсі й запросив її на побачення. Ми сходили раз на побачення, потім ще раз, а потім ще раз. Однак я знав, що підходить Різдво і Ненсі поїде додому. Що я міг зробити, аби малесенька іскра стосунків, що почали розвиватися між нами, не затухла, а розгорілася?
І у мене визрів план. З допомогою сестри Ненсі та її друга я в кожний з 12 днів до Різдва таємниче дивував Ненсі якимось подарунком.
Мій план вдався. Ненсі отримувала подарунки, але й гадки не мала від кого вони. Це стало загадкою для всієї її сімʼї, і вони намагалися її розгадати. Сестра Ненсі та її друг пообіцяли, що нікому не скажуть про свою причетність до цього. Це справді була таємна змова---тільки мотиви її були чистими.
Але одного вечора сімʼя таки знайшла підказку. У двері подзвонили, сімʼя метнулась до дверей і побачила машину, яка швидко відʼїжджала. Вони записали номерні знаки і наступного дня зателефонували у бюро видачі водійських прав, щоб зʼясувати, хто був власником того авта. Вони дізналися, що авто належало члену сімʼї друга Ненсіної сестри. Секрет розкрився. Сестра Ненсі та її друг призналися у своїй причетності до моєї схеми. У душі я був радий, що мене викрили, бо ми з Ненсі змогли разом провести Різдвяний день, і відтоді ми продовжували зустрічатися.
І як я й сподівався, Ненсі справді хотіла на Різдво реальну, живу дівчинку-немовля. Вона любила мою донечку, неначе та була її рідною. І, на щастя, я був частиною цього подарункового пакету. Наступного літа ми одружилися. Це був один з найкращих подарунків, які я будь-коли отримував.
Я відчув на собі чудовий план щастя, даний нам Небесним Батьком. У мене була вічна сімʼя, і ми були запечатані на вічність. Дар вічного шлюбу і вічної сімʼї---це дар, який зможуть мати всі вірні в цьому житті або в житті наступному. Чи ж може бути більшим за цей дар?
Коли я згадував про свої дні самотності й суму, я усвідомлював, що Ісус Христос не один раз відчував себе покинутим і самотнім. Він, більш ніж хто інший, відчував мій біль. Навіть у часи своєї найбільшої самотності, я ніколи не відчував себе покинутим Ним. Він був не лише моїм Спасителем; Він був моїм братом і моїм найближчим другом.
Молодий батько
Наша маленька сімʼя почала збільшуватися, і через кілька років у мене знову виникла тривога, хоча й з іншого приводу. Наближалося Різдво, і ми з Ненсі глянули одне на одного й зрозуміли, що в той рік у нас зовсім не було грошей на різдвяні подарунки для наших малих дітей.
Я нещодавно закінчив коледж, і ми все ще ніяк не могли стати на ноги. Незважаючи на те, що у мене була хороша робота, невдовзі стало ясно, що прожити на мій заробіток дуже важко. Єдине, що було нам в плюс,---це те, що ми були платниками повної десятини. Хоч ніхто й не знав про наше скрутне становище, про нього знали Небесний Батько і Спаситель, і Вони почали робити для нас різдвяні дива.
Одного дня подзвонили у двері. Це була сусідка з коробкою іграшок. Вона сказала: “Ми прибирали в себе в будинку і знайшли ось ці іграшки, наші діти ними більше не граються. Ми подумали, може, вашим дітям вони сподобаються”. Ще й як сподобаються!
Іншого дня у двері знову подзвонили. На цей раз це були члени нашого приходу. Вони стояли там з маленьким велосипедом для дівчаток. Вони сказали: “Нам цей велосипед більше непотрібний, ось ми й подумали про вашу сімʼю. Як ви думаєте, ваша донечка зможе їздити на ньому?” Нашій радості не було меж!
За кілька тижнів до цього наш маленький син взяв участь у конкурсі малюнків у місцевому магазині. Одного дня нам зателефонували й повідомили радісну новину: він став переможцем конкурсу. Він виграв популярний дитячий відеофільм. Ми були вкрай вражені!
Завдяки всім цим маленьким чудесам наші діти на Різдво мали кілька подарунків. Ми сплачували нашу десятину, і Небесний Батько та Спаситель відкрили отвори небесні і злили на нас Свої благословення.
Я розмірковував над тим, що Дитя Христос народився в дуже скромній обстановці, та все ж інші знайшли Його й принесли Йому дорогоцінні подарунки. Як земний батько, я так відчайдушно хотів дати своїм дітям усе, що міг.
Наш Небесний Батько відчуває те саме. Та все ж Його любов є досконалою; Він хоче дати нам усе, що має Він. Це незбагненний подарунок.
Висновок
Брати і сестри, усі ми в той чи інший час відчували чи будемо відчувати себе самотніми, хворими, пригніченими, бідними або далеко від дому. На щастя, у нас є Вічний Батько і Спаситель, які розуміють нас. Якщо ми йдемо до Них, Вони братимуть нас за руку й допомагатимуть нам у будь-яких труднощах.
Брати і сестри, ми також в той чи інший час дізнаємося про когось, хто самотній, хворий, пригнічений, бідний або далеко від дому. Наш Небесний Батько і Спаситель можуть направити нас, щоб допомогти іншим, і допомогти їм буде для нас привілеєм.
У дитинстві я думав, що Різдво буває тільки один день на рік. А тепер, дорослим, я усвідомлюю, що Різдво---кожного дня. Завдяки милосердю нашого люблячого Небесного Батька і нашого любого Спасителя, Ісуса Христа, ми всі отримуємо з безперервного потоку небесних дарів---і отримуємо щодня. Небесних дарів надто багато, щоб їх всіх згадати.
Моя вдячність Батькові і Сину настільки ж безмірна й настільки ж глибока, як і в Аммона в давнину: “Я не можу висловити й найменшої частки того, що я відчуваю” (Алма 26:16).
Так, це день народження Ісуса Христа, який ми святкуємо кожної Різдвяної пори, але завдяки доброті Батька і Сина, це ми отримуємо всі подарунки. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.