Різдво---пора, щоб любити одне одного, служити і прощати одне одному
Я люблю спостерігати за захватом і сподіваннями дітей у Різдвяну пору! Я памʼятаю свої сподівання, коли була ще дитиною у Початковому товаристві в Аргентині. Одного року наші вчителі Початкового товариства попросили нас вимити наші старі іграшки, помити волосся нашим лялькам та позашивати їхнє вбрання, щоб ми могли передати їх хлопчикам і дівчаткам, які проведуть Різдво у лікарні.
Наступного тижня, коли я мила свої старі ляльки, мама спитала мене, що це я з ними роблю. Я розповіла про прохання наших вчителів Початкового товариства, і вона відповіла: “Ти повинна віддати цим дітям також і одну зі своїх чудових іграшок”.
На що я сказала: “Чому я повинна так зробити?”
І тоді вона сказала те, що я памʼятаю всі ці роки. Вона сказала: “Кріс, це справді добре---віддавати те, що нам дуже подобається, те, що віддати важко, бо ми це любимо, те, що було б жертвою. Це те, чим був дар Небесного Батька нам. Він послав Свого Сина, Ісуса Христа,---а не просто якогось сина. Він послав Свого Улюбленого й досконалого Сина, щоб ми могли повернутися, аби жити з Ним знову”.
Того року, коли я віддала одну з моїх улюблених іграшок, я трішечки краще зрозуміла цей дар Небесного Батька нам---Його Улюбленого Сина, Ісуса Христа, Який з любовʼю й безкорисливо віддав Своє життя за нас.
Кожного року під час святкування Різдва мій тато читав з Писань цю чудову розповідь Луки:
“І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. …
І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм. …
щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.
І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його,---бо в заїзді місця не стало для них.
А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.
Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим.
Та Ангол промовив до них: “Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.
Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме”.
І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
“Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!”1
Брати і сестри, як сьогодні ми можемо відчувати цей самий мир і у людях добру волю?
Коли в останні кілька тижнів я роздумувала над цим питанням, памʼятаючи, що Різдво---це пора щось віддавати, то три дії---а насправді, три дари, які ми можемо віддавати,---прийшли мені на думку. Звичайно ж, ми даємо ці дари і протягом року, але у прекрасну Різдвяну пору ми знову й знову згадуємо, що Батько віддав Свого Сина, і замислюємося, як ми можемо наслідувати Їхній приклад, коли ми збільшуємо особисті здатність і бажання віддавати.
1. Різдво---це пора віддавати любов.
Наш Небесний Батько і наш Спаситель, Ісус Христос,---найчудовіший приклад виявлення любові. “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне”2.
Наш Спаситель навчав нас прикладом, як любити кожного. Він також навчав нас любити Бога і любити свого ближнього, як самих себе.
Старійшина Джон А. Уідсоу пояснював:
“Цілковиту й суттєву природу любові ми можемо й не розуміти, однак є тести, за допомогою яких вона може бути виявлена.
Основою любові завжди є істина. … Брехня й обман чи будь-яке інше порушення закону моралі є доказами відсутності любові.Посеред неправди любов гине. … Отже, … [той,] хто вдає, що нібито любить свою кохану, або чинить їй те, що суперечить істині, зовсім не любить її.
Більш того, любов не ображає, не завдає болю, не ранить того, кого любимо. … У жорстокості не може бути любові, як істини---в неправді. …
Любов---це позитивна активна сила. Вона допомагає тому, кого ми любимо. Якщо є в чомусь потреба, любов старається задовольнити її. Якщо є якась слабкість, любов перетворює її на силу. … Любов, яка не допомагає,---це любов удавана або скороминуща.
Ці тести хороші, а є ще кращий. Справжня любов жертвує заради тих, кого люблять. … Це і є остаточний тест. Христос віддав Себе, віддав Своє життя за нас і цим продемонстрував справжність Своєї любові до Своїх смертних братів і сестер”3.
Наш Небесний Батько запрошує нас, Своїх дітей, віддавати таку любов і жертвувати заради неї. “Давайте,---сказав Спаситель,---і дадуть вам”4. “Ви дарма дістали, дармо й давайте”5.
2. Різдво---це пора віддавати служіння.
Наш Господь і Спаситель священнослужив людям персонально, надихаючи пригнічених, даючи надію занепалим духом, шукаючи загублених. Він повертав зір сліпим, зцілював хворих та кульгавих, щоб ті могли ходити, оживлював мертвих.
У Різдвяну пору я думаю про місіонерів---старійшин, сестер, літніх місіонерів та президентів місій по всьому світу---тих, хто як представники Ісуса Христа добровільно віддають свій час та служіння всьому людству. Я думаю про всіх братів і сестер, які проводять багато годин, віддано служачи у своїх покликаннях. Також у цю пору я думаю про чоловіків і жінок, які служать в армії на сторожі нашої безпеки. Дякую вам за ваше служіння!
Але навіть якщо ми не служимо Господу чи своїй країні у служінні повного дня, наші можливості служити---безмежні. Добрі слова й справи можуть полегшити тягарі і звеселити серця! Наш Батько Небесний запрошує усіх нас віддавати служіння. І якщо ми це робимо, “Цар відповість і промовить до н[ас]: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили”6.
3. Різдво---це пора віддавати прощення.
Прощення інших приносить мир і радість в наше життя. Президент Гебер Дж. Грант навчав: “Нічого не принесе нам більше Божого Духа, ніж … доброзичливість, тактовність, милосердя, довготерпіння та прощення. Ніщо не принесе нам більше радості, ніж готовність і бажання простити провини наших ближніх перед нами, і ніщо не принесе нам більшого засудження, ніж наша бездушність, злість і бажання помсти людям, які оточують нас”7.
Щоб отримати прощення своїх гріхів, нам потрібно прощати іншим.
Прощення іншим дозволяє нам позбутися почуття гніву, гіркоти або помсти. А кому хочеться мати ці почуття на Різдво? Прощення може також зцілити духовні рани і принести мир та любов, які може дати лише Бог.
Наш Небесний Батько хоче, щоб ми каялися і прощали всім---і собі також. Старійшина Джеффрі Р. Холланд сказав: “Скільки б, як ви думаєте, нагод [ви] не втратили, скількох би помилок, як ви відчуваєте, не припустилися, або скількох талантів, ви думаєте, що не маєте, чи як далеко від дому, від сім’ї та від Бога ви не віддалилися б, я свідчу, що ви не зайшли далі тієї відстані, куди сягає божественна любов. Ви не можете зійти нижче тієї глибини, до якої сяє нескінченне світло Спокути Христа”8.
Брати і сестри, у цю Різдвяну пору давайте дарувати найкращі дари. Давайте жертвувати з вдячним серцем наші найулюбленіші іграшки---а не ті, якими ми вже награлися. І давайте віддавати дар любові, дар служіння тим, хто навколо нас, і справжній дар прощення. Бо якщо ми каємося, Святий Ізраїля прощає нас. Я свідчу, що Він живе. Він---Цар царів, Господь над панами, наш Спаситель, наш Викупитель і наш Друг. В ім’я Ісуса Христа, амінь.