Досконалий дар
Одного року, ще будучи дитиною, за три дні до Різдва, мій чоловік, Роб, побачив, як дві його старші сестри потайки розгортали два своїх різдвяних подарунки у своїй спальній кімнаті. Потім, після того, як вони заглянули всередину, його сестри знову загорнули свої подарунки. Сестра Роба сказала йому: “Якщо ти не скажеш мамі, ми покажемо тобі, як це робити”.
Зрештою, він піддався спокусі, особливо через те, що під Різдвяною ялинкою був подарунок з його іменем розміром з баскетбольний м’яч.
Однак, подарунок здавався на подив легким, коли він потайки ніс його нагору до своєї кімнати. Він обережно відкрив його і побачив, що там було пусто, але там лежала записка. У записці було написано: “Я знаю, що ти робиш. Не руйнуй свого Різдва. З любов’ю, мама”. Він отримав свій урок, і це був кінець великих пустощів підглядання у різдвяні подарунки.
Згадайте про прекрасні місця, ангельські мелодії та незабутні запахи, які спадають на думку, коли ви думаєте про Різдво. Але більш хвилюючими є згадки, які багато з нас зберігають у своїх серцях з дитинства,---про святість Різдва---святкування народження нашого Спасителя. Ці священні почуття ніколи не залишать нас.
Ми відчуваємо їх щоразу, коли думаємо про маленькі ясла у Віфлеємі, де під зоряним небом виконалося так багато пророцтв, що проголошувалися протягом століть---коли наш Спаситель та Викупитель прийшов у світ як Цар над царями та Господь над панами.
Ми часто чуємо, що Різдво для дітей, але чи не всі ми у душі є дітьми? Одного дня мати та її дев’ятирічна донька були зайняті різдвяними покупками. Коли вони бігли через ювелірний відділ торговельного центру, донька помітила великий плакат, що висів над вітриною. Великими червоними літерами на плакаті було написано: “Дар, який ніколи не припиняє давати”.
Донька прочитала цей напис, обміркувала це трохи і потім посміхнулася. Вона з гордістю сказала своїй матері: “Мама, я знаю, який дар ніколи не припиняє давати”.
“О, який?”---запитала її мати, коли вони швидко просувалися крізь натовп.
Донька невинно вигукнула: “Це Ісус!”
Її мати помилково відповіла: “Ні, дорогенька. Це діаманти”.
Ісая нагадує нам: “І мале дитя водитиме їх”1.
Використовуючи одну пошукову систему в Інтернеті, я знайшла тисячі і тисячі предметів, які рекламуються фразою “Дар, який ніколи не припиняє давати”. І все ж, скільки б ми не намагалися, жоден матеріальний подарунок, який ми даємо, не буде вічним.
На противагу тому, дозвольте мені поділитися з вами одним з моїх хвилюючих різдвяних спогадів про двох осіб, які, на мою думку, ніколи не припиняли давати. Це були мої батьки, Альдо та Елеанора Хармон.
Того року у нашому містечку була сніжна зима, але це не зупинило мого тата від того, щоб повезти нашу сім’ю знайти досконалу ялинку. Коли дерево було вдома і вже закріплене на підставці, вогники, фігурки ангелів та гірлянди були з любов’ю розвішані на ньому. Наш скромний дім був офіційно готовий до початку Різдва.
Поштою прийшов каталог з іграшками, і я з моїми братами і сестрами з радістю перегортала сторінки, бажаючи різдвяних скарбів. Запахи імбирного пирога та фруктового торта наповнили нашу домівку, і грудень повільно просувався по різдвяному календарю. Ми залишали сюрпризи у дверей сусідів та намагалися служити сім’ям, які мали потребу у невеличкому різдвяному підбадьорюванні.
Щовечора, коли я йшла до ліжка, моя мама проводила велику кількість часу, усамітнившись у своїй кімнаті. Усе, що я могла чути, був звук її швейної машинки. Вона завжди шила так багато нашого одягу, що я навіть не звернула на це уваги.
Але з наближенням Різдва мати була повністю виснажена. За день до Різдва вона захворіла і лежала у ліжку. Коли лікар сказав моєму батькові, що їй потрібно буде залишатися у ліжку принаймні тиждень, я почала хвилюватися, але також була дуже розчарована. Як Різдво могло бути без мами? Як це навіть може відчуватися як Різдво? І до того ж, хто готуватиме різдвяну вечерю?
З любов’ю турбуючись про мою матір, батько зрозумів, що завдання з приготування різдвяної вечері впало на нього. Знову ж таки, я була занепокоєною! Хоча мій тато був дуже мудрим і талановитим, приготування їжі не було тим, що він міг дуже справно робити.
У Святвечір я стояла на колінах і молилася, щоб моя мати дивом зцілилася і різдвяний ранок був таким, яким він був завжди, щоб наша сім’я зібралася біля ялинки. Різдвяний ранок вразив нас розчаруванням, коли ми дізналися, що наша дорога мати все ще була хворою у своєму ліжку. Коли ми відкрили свої подарунки, я із задоволенням побачила, що моїм особливим подарунком був одяг для ляльки, зроблений моєю матір’ю, який вона шила протягом тих багатьох пізніх вечорів у грудні. Я не могла дочекатися, щоб побігти до неї і, обхопивши руками її шию, обняти її. Скільки вона пожертвувала для мене!
Дорогий тато того року всіляко намагався зробити все, щоб день Різдва був святковим настільки, наскільки це могло бути без мами. Йому це вдалося. Після нашої скромної вечері мій любий тато заснув у кріслі біля каміну, поки я гралася зі своїми братами і сестрами і з моєю лялькою та її новим одягом. Моя люба мати одужала після того, як добре відпочила, і все було добре. Але у моєму житті батьки були для мене даром, який ніколи не припиняв давати.
Давайте трохи поміркуємо над цією фразою. Чи дар, який ніколи не припиняє давати, може вважатися досконалим даром? По-перше, досконалий дар показує щось про того, хто його дає. По-друге, він відображає щось про потреби людини, яка отримує дар. І, зрештою, дар, якби він дійсно був досконалим, зберігав би свою цінність не лише на час, але навічно.
Чи задовольняє наш улюблений Спаситель, Спаситель світу, всі ці три вимоги? Чи дар народження Ісуса Христа, служіння та спокутуючої жертви не відкриває щось про Того, Хто дає цей дар? Звичайно. “Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого”2. Наш Небесний Батько пожертвував Своїм Сином завдяки щирій любові до нас, Його дітей.
Чи дар Ісуса Христа показує, що наш Небесний Батько напевно знав наші потреби? Знову наголошую, так! За нашою занепалою природою нам відчайдушно потрібен Спаситель і Викупитель. Як навчав Нефій, Ісус Христос “не робить нічого, крім того, що на благо світові; бо Він … любить світ”3.
І остання вимога до досконалого дару? Він має бути цінним вічно. У Книзі Мормона нас ясно навчено, що Спокута Ісуса Христа нескінчена і вічна4.
Пам’ятаєте про плакат у ювелірному відділі? Та дівчинка інтуїтивно знала, що є істинним даром. У цьому темному світі ми дивимося далеко за ювелірні коштовності---на Світло світу. Спаситель Сам навчав:
“Отже, тримайте свій світоч: щоб він міг сяяти світові. Знайте, Я є світоч, який ви будете піднімати”5.
“Я є світло, що сяє у темряві”6.
Я свідчу, що Ісус Христос---це досконалий дар---дар, який ніколи не припиняє давати. Нехай цього Різдва і навіки ми всі бережемо цю істину у наших серцях. Він живий. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.