Життєво необхідні євангельські елементи
Конференція релігійних освітян ЦСО, червень 2024
Мої дорогі брати і сестри, я вдячний за можливість звернутися на цій всесвітній трансляції до релігійних освітян. Дякую, що знайшли час, і дякую за все, що ви робите, допомагаючи рухати справу Господа вперед. Будь ласка, знайте, що ваш успіх “перш за все визначається тим, наскільки віддано ви виконуєте свій обовʼязок допомагати Божим дітям ставати вірними учнями Ісуса Христа”. Ваш успіх не визначається тим, скільки ваших студентів стають вірними учнями Спасителя; він не залежить від того, як вони вирішать відреагувати на ваше навчання, запрошення чи щирі вияви доброти. Ваш обов’язок — навчати ясно і переконливо, щоб вони могли зробити свідомий вибір, який стане для них благословенням. Кожна людина має свободу вибору А тому я скажу вам, як сказав пророк Джозеф Сміт першим місіонерам Церкви в цьому розподілі: “Якщо ви виконуєте свій обов’язок, вам буде так само добре, ніби всі люди прийняли євангелію”.
У 1916 році старійшина Девід О. Мак-Кей сказав: “На чоловіка [або жінку] не може бути покладено більшої відповідальності, ніж бути вчителем Божих дітей”. Так є й сьогодні. Учитель, який має віру і навчає віри, має вирішальне значення для Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, особливо для підростаючого покоління.
За мить я прочитаю слова президента Джеффрі Р. Холланда, і ви побачите зв’язок. Але я запросив на допомогу кількох волонтерів. І ми попросимо Різів і Ештонів вийти наперед, і кожен з них отримає Твінки. Як ви знаєте, Твінки — це ванільне печево з кремовою начинкою. І я хотів би, щоб вони відкрили свій Твінки і почали його їсти. Кожен з них отримує по серветці. А я спробую показати цей зв’язок тут.
У 1998 року президент Джеффрі Р. Холланд наголосив, як важливо зосередитися на навчанні життєво важливих елементів євангелії. У своєму зверненні він навчав: “Ми повинні пожвавити навчання в Церкві і знову надати йому найвищий пріоритет — вдома, з кафедри, на наших адміністративних зборах і, звичайно ж, у класах…
Коли в наше життя прийдуть кризи… людських філософій, змішаних з кількома уривками з Писань і поезією, буде недостатньо. Чи ми дійсно насичуємо наш[их студентів]… у такий спосіб, щоб це підтримало їх, коли прийдуть стреси життя? Чи ми натомість даємо їм щось на зразок теологічного “Твінки” — порожні духовні калорії?”
Тож тепер, президенте Різ, зʼївши частину свого Твінки, як ви думаєте, скільки грамів клітковини було в ньому? Справді, нуль.
Сестро Різ, скільки міліграмів кальцію, на вашу думку, міститься в цьому Твінки? Справді, нуль.
Сестро Ештон, скільки міліграмів вітаміну А, на вашу думку, є там? Справді, нуль.
І, брате Ештон, скільки міліграмів вітаміну С є там? Так, і тут те саме. В ньому було нуль вітаміну С.
У юності я любив Твінки. Якби мої батьки дозволили мені, я на сніданок, обід і вечерю їв би лише Твінки. Якби вони дозволили мені робити це, то знаєте, на кого б ви оце дивилися? По правді кажучи, я був би сліпим чоловіком, який страждає на запори, остеопороз і цингу. Видовище не із приємних.
Дякую нашим волонтерам. Я ж прийшов сюди не обговорювати вплив дефіциту поживних речовин на наше фізичне здоровʼя. Твінки можуть бути дуже смачними, але вони не містять поживних речовин. Але я прийшов сюди, аби обговорити духовне живлення, яке ви пропонуєте своїм студентам.
Коли перед нами студенти, які прагнуть знання, ми маємо живити їх добрим Божим словом, а не позбавленими духовної поживи Твінки. Ті, кого живлять духовними Твінки, навряд чи стануть учнями Ісуса Христа на все життя — людьми, які виросли в Господі й отримали “повноту Святого Духа”. А живлячись духовними Твінки, вони, швидше за все, виростуть духовно впертими, невіруючими і спантеличеними.
Щоб боротися з духовним недоїданням, нашим студентам потрібно щонайменше чотири збагачені поживними речовинами метафоричні елементи. Перший — це свідчення про Небесного Батька та Його план, Ісуса Христа і Його Спокуту, а також Відновлення повноти євангелії Ісуса Христа в ці останні дні. Для цього ми повинні навчати відновленої істини і свідчити про ці істини.
Дозвольте мені навести приклад цього. Кілька років тому китайська лікарка на імʼя Грейс провела 18 місяців, відвідуючи медичні заклади Солт-Лейк-Сіті. Вона приїхала, щоб вивчити медичні аспекти трансплантації серця. Моя сімʼя подружилася з нею, і ми брали її з собою на багато заходів. На Різдво, що припало на неділю, ми запросили її до церкви на причасні збори. Ми сподівалися, що послання будуть зосереджені на Ісусі Христі і причинах святкування Різдва. Я був президентом колу і під час зборів сидів на подіумі. Моя дружина і дочка сиділи з Грейс серед присутніх.
Після причастя перший промовець розповів відому, але вигадану історію про четвертого мудреця. Вона була чудово розказана і розчулила присутніх. Наступний промовець побудував свій виступ на історії про три дерева, наділені людськими якостями. Одне хотіло бути красивою скринею, а стало годівницею для тварин — яслами, в які поклали немовля у Вифлеємі. Друге хотіло стати вітрильником, який би викликав захоплення. Натомість воно стало нічим не примітним човном звичайного рибалки на Галілейському морі. Під час страшної бурі чоловік, якого інші називали “Учителем”, сказав: “Мовчи, перестань”, і буря втихла. Третє дерево хотіло, щоб з нього зробили щось таке, чим можна було б милуватися здалеку. Натомість воно стало балками для хреста, на якому розіпʼяли людину на пагорбі, названому Голгофа. Знову ж-таки, це ще одна вигадана, але сентиментальна різдвяна історія.
Я був розчарований почутим на зборах і відчував, що не можу дозволити, щоб вони цим закінчилися для Грейс. І хоч залишалося обмаль часу, я нахилився до єпископа і спитав: “Ви збираєтеся якось виправити ситуацію на зборах чи хочете, щоб це зробив я?” Він сказав, що візьме це на себе. Він став за кафедру і протягом пʼяти хвилин пояснював, Ким було Немовля з Віфлеєму і що Він звершить. Єпископ переконливо свідчив про Ісуса Христа як Спасителя всього людства. Він оголосив заключний гімн, хто промовить молитву і сів на місце.
Коли співали заключний гімн, Грейс нахилилася до моєї дружини і сказала: “Рут, коли говорив єпископ, щось на зборах змінилось!” Так воно й було. Промовці мали добрі наміри, але подавали теологічні “Твінки”, ці духовно порожні калорії, анемічні виявлення віри і свідчення, позбавлені сили Слова Божого, а отже, й Духа.
Щире свідчення єпископа ґрунтувалося на істинах, викладених у Писаннях, та вченнях Господніх пророків. Саме це й запросило Духа на збори. Я зробив висновок, що Духу важко свідчити про істинність вигаданої історії. Що б ми не робили в нашому навчанні, нам потрібно завжди спрямовувати наше навчання до Ісуса Христа і Його Спокути, Небесного Батька і Його плану, а також до Відновлення Його євангелії. Звичайно, добре використовувати історії, навіть вигадані, щоб привернути увагу студентів. Ось я привернув вашу увагу за допомогою Твінки. Але, привернувши увагу наших студентів, нам потім потрібно давати їм поживу, яка змінює життя. Вважаю, що я мав би продовжити після Твінки подати порізану моркву, брокколі, хумус, але я цього не зробив.
Апостол Павло проголосив: “Бо кожен, хто покличе Господнє Імʼя, буде спасений”. Потім Павло поставив низку запитань, які допомагають нам зрозуміти, як важливо, щоб цих вкрай важливих істин навчав уповноважений вчитель. Він спитав: “Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?” Після цього Павло робить висновок: “Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове”. Аби ваші студенти розвивали віру в Ісуса Христа і те, що Він відіграє центральну роль у плані Батька, найважливіше — навчати їх про Небесного Батька та Ісуса Христа. Тема цієї конференції звучить для всіх так: “Шука[йте] Цього Христа, про Якого пророки й апостоли писали”.
Відомий шотландський релігійний реформатор і проповідник Томас Чалмерс писав про свій досвід вивчення цього принципу. Чалмерс жив з 1780 по 1847 рік. Наприкінці свого життя Чалмерс зрозумів, що за час свого проповідування він провів незапланований експеримент. Роками він проповідував проти всіх форм аморальності й вад характеру. Він зосереджувався на зовнішній поведінці своїх прихожан, навчаючи їх перш за все Десяти заповідей. Результат був невтішним. Він зрозумів, що його слова “важили не більше пірʼїни для моральних звичок” цих прихожан. Він усвідомив, що навіть якщо він переконав когось не красти, душа цієї людини залишалася незмінною; всередині людина була та ж сама, хоч і утримувалася від поганої поведінки. Іншими словами, ви можете змінити поведінку студентів, не змінивши їхні серця.
Потім Чалмерс почав проповідувати примирення з Богом і прощення гріхів через кров Христа. І тільки коли він навчив цього своїх прихожан, вони змінили своє життя. Він засвоїв важливий урок: “Проповідувати Христа — єдиний ефективний спосіб проповідування моралі”. Він усвідомив свою попередню помилку — він працював над тим, щоб змінити поведінку, а не серця. Тепер він працював, щоб змінити серця, і поведінка змінилася природно і відповідним чином.
Знання, що Ісус є Христос, що Він є моїм Спасителем і Викупителем, змінило моє життя і моє серце. Це знання змінило мою поведінку так, як ніщо інше змінити її не могло. Я знаю, що і для мене була принесена Його нескінченна спокутна жертва. Це знання і є тим, що дійсно змінює життя.
Другий збагачений поживними речовинами духовний елемент для студентів — це особисті стосунки з вами. Це тому, що особисті стосунки з вами можуть сприяти наближенню студентів до Спасителя. Він завжди буде справжнім джерелом духовної поживи. Але стосунки між учителем і студентами допомагають студентам бути відкритими до слів Спасителя. Нехай пройдуть роки після завершення вашого офіційного навчання студентів, а ваші стосунки можуть і далі позитивно впливати на їхнє життя. Ваш довготривалий вплив буде можливим, бо ви, дуже люблячи їх і турбуючись про їхнє благополуччя, вказували їм на Господа та Його доктрину, а не на себе.
Я відчув це на собі. Такий вплив на мене мала одна з моїх вчительок Початкового товариства, Беккі. Коли я був ще дитиною, Беккі замість того, щоб знову й знову вказувати на мої очевидні помилки, вказувала на те, що я роблю щось хороше, легенько щипала мене за щоку, гладила по голові й казала: “Дейле, ти такий хороший хлопчик”. Я не вважав це приниженням; швидше я з нетерпінням чекав на ті випадки, коли це ставалося. Пізніше, коли я був юнаком і вже не був у Початковому товаристві, моя сім’я повернулася у той приход, проживши до того багато років у Фінляндії та Швеції. Беккі підійшла до мене після того, як я розніс причастя, легенько вщипнула мене за щоку, погладила по голові і сказала: “Дейле, ти такий хороший хлопчик”. Я повернувся з місії, і після того як я розповів про свій місіонерський досвід на причасних зборах, Беккі підійшла до мене, легенько вщипнула за щоку, погладила по голові і сказала: “Дейле, ти такий хороший хлопчик”. Протягом наступних десятиліть я робив кращий вибір, ніж робив би — почасти тому, що Беккі скерувала мене до Спасителя і я не хотів її розчаровувати.
Після того як мене покликали до Дванадцятьох, однієї неділі я повернувся до приходу, де виріс. Беккі й досі була в тому приході. Я сидів на подіумі скраю, коротко виступив на причасних зборах і сів. Після заключної молитви Беккі, якій тоді було приблизно 80 років, здійснила таємний напад. Вона обійшла хор, що був позаду мене, вщипнула мене за щоку, погладила по голові і сказала: “Дейле, ти такий хороший хлопчик”.
Кожному студенту в житті потрібна одна або кілька таких Беккі: вчителі, які підтримують з ними стосунки все життя, хтось, хто вказав їм на Спасителя, хтось, хто впливає на їх мислення та поведінку, хтось, кого вони не хочуть розчаровувати. Коли студенти страждають через кризи, які вони, безсумнівно, переживатимуть, ви можете надати їм безпечне місце, куди вони можуть звернутися за любов’ю та заспокоєнням. Слід визнати, деякі можуть опиратися вашим спробам познайомитися з ними особисто, але це не заважає вам любити їх. На студентів, які не йдуть на контакт, ви можете мати вплив більший, ніж ви думаєте.
Третій необхідний кожному студенту метафоричний елемент, збагачений поживними речовинами, — це вміння відповідати на запитання і занепокоєння, які вони можуть мати щодо Церкви. Вісім років тому старійшина М. Рассел Баллард порадив релігійним освітянам:
“Минули ті дні, коли студент ставив якесь щире запитання, а вчитель відповідав: “Не переймайся цим!” Минули ті дні, коли студент висловлював щире занепокоєння чимось, а вчитель у відповідь приносив своє свідчення, намагаючись уникнути цього питання. Минули ті дні, коли студенти були захищені від людей, які нападали на Церкву…
Перш ніж посилати [своїх студентів] у світ, прищеплюйте [їм] сповнене вірою, вдумливе і точне тлумачення євангельської доктрини, Писань, нашої історії й тих тем, які часом неправильно розуміють”.
Учителі, ви можете допомогти студентам, навчаючи їх, що означає поєднувати навчання й віру, коли вони вчаться. Ви можете навчати їх, формуючи цю навичку та підхід у класі.
Євангелію Ісуса Христа було відновлено в наші дні через одкровення. Тож ми знаємо, як повернутися до нашого небесного дому, але все ще можемо мати запитання і занепокоєння, на які ми щиро бажаємо мати відповіді. Ваші студенти спостерігатимуть, як ви відповідаєте на складні запитання; ухилення або ігнорування чесних запитань викличе більше запитань. Вам потрібно бути готовими направляти інших у їхніх пошуках відповідей і допомагати їм зміцнювати віру в Господа та Його божественні джерела істини. Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф навчав: “Ставити запитання — це не вияв слабкості; це провісник зростання”. З цією метою у Церкві було створено чудовий, надійний ресурс для людей, які шукають відповіді на власні запитання, та для інших, хто прагне їм допомогти. Наша мета — допомогти зміцнити віру в Ісуса Христа, навіть якщо ми надаємо деякі пропозиції, як підійти до складних і часом важких тем.
Цей ресурс можна знайти як на вебсайті ChurchofJesusChrist.org, так і в додатку “Євангельська бібліотека”. Якщо ви не знайомі з цими ресурсами, дозвольте мені показати вам, де він є в додатку “Євангельська бібліотека”. Відкрийте додаток “Євангельська бібліотека”. З головної сторінки перейдіть до бібліотеки. Торкніться розділу “Теми та запитання”. Тут ви побачите розділ “Пошук відповідей на запитання”, ще один розділ — “Допомога іншим відповісти на запитання” та алфавітний список багатьох тем, які можуть бути цікавими.
У розділі “Пошук відповідей на запитання” названо принципи, якими можна керуватися у нашому вивченні тем, коли ми щиро шукаємо відповіді на свої запитання про віру, доктрину чи історію Церкви. У вступі до цього розділу пояснюється, що запитання є важливою частиною духовного зростання і що пошук відповідей може тривати все життя. Принципи, названі в цьому розділі, стимулюють нас зосередити своє життя на Ісусі Христі, тому що саме на Ньому ми повинні будувати свою основу віри. Нам нагадують, що Божий план спасіння дає перспективу для наших запитань. Така перспектива допомагає нам відрізняти основні євангельські істини від того, що не є настільки ж важливим. Аби віра зростала, нам потрібно прийняти рішення мати віру. Потім ми повинні діяти з вірою і міцно триматися того, що знаємо. Роблячи так, ми поглиблюємо наше розуміння, Хто Такий Ісус Христос, і зміцнюємо віру в Нього.
Додаткові принципи, розглянуті в цьому розділі, заохочують нас бути терпеливими до себе, до інших і зважати на Господній час. Нам потрібно пам’ятати, що одкровення — це процес, який часто починається із запитань, воно часто приходить рядок за рядком, й іноді цей процес може бути складним. Шукаючи відповіді, ми маємо прагнути скерування від Святого Духа і працювати над тим, щоб зрозуміти минуле, розглядаючи події в контексті.
У розділі “Допомога іншим відповісти на запитання” названо принципи, якими ми можемо керуватися під час взаємодії з людьми, які мають запитання. Незважаючи ні на що, ми повинні говорити з повагою, слухати зі співчуттям і виявляти любов, подібну до Христової. Тож слухайте і відповідайте з любов’ю. Прагніть зрозуміти, визнати досвід інших і уникайте зневажливого чи осудливого ставлення. Роблячи так, ми можемо визнати свої обмеження. Будь ласка, пам’ятайте: хоч ми й маємо повноту євангелії, у нас немає відповідей на всі запитання. Щоб отримати деякі відповіді, доведеться почекати на подальше одкровення. Стосовно деяких запитань та деяких запитувачів: ми просто недостатньо знаємо про волю Господа та повноту церковної доктрини, щоб повністю задовольнити цікавість студентів. У таких ситуаціях спроба переконати запитувачів додатковими логічними поясненнями або причинами може не допомогти.
Ось пастка, у яку мимоволі можуть потрапити багато вчителів: наводити причини або пояснення, яких Господь не дав. Коли це стається, наведена причина або відповідь можуть зрештою виявитися хибними, і тоді у студента може ослабнути віра. Краще сказати, що ми не знаємо, ніж вигадувати причину чи пояснення. Віра, зрештою, є вибором, тож іноді єдиною відповіддю є покластися на віру в Господа Ісуса Христа і віру у відновлення євангелії та бути терпеливими, очікуючи відповідей від Господа, коли Він вирішить дати їх. Ми довіряємо Господу й намагаємося бути безпечним і надійним джерелом для інших, до якого можна звертатися по допомогу.
Ми можемо заохочувати студентів розвивати власне духовне свідчення про любов Небесного Батька і про те, що Ісус Христос спокутував їх. Пам’ятайте: навіть якщо студенти не сприймають євангелію у повному обсязі, вони все ж можуть вірити у слова Ісуса Христа і довіряти їм. Коли вони не погоджуються з чимось у Церкві, вони все ж можуть мати міцне свідчення про те, що Небесний Батько любить їх і бажає для них найкращого, і що Ісус Христос є їхнім Спасителем.
Ви помітите, що багато пропозицій, як допомогти іншим знайти відповіді на їхні запитання, є найефективнішими, коли ви спілкуєтеся сам на сам. Я вважаю, що це найкращий спосіб. З боку вчителя може бути нерозумно присвятити весь урок, щоб відповісти на важливе запитання однієї людини Запитання студентів не мають відволікати від запланованого навчального матеріалу, який призначений для зміцнення віри. Завжди пам’ятайте: ваша мета — зміцнити віру всіх у класі, а не відволікатися на кількох настирливих студентів. Як і при будь-якому навчанні, відповідь на запитання вимагає скерування від Духа.
Зміст цього розділу також нагадує нам живити власну віру, навіть коли ми допомагаємо іншим. Сестра Тамара В. Руніа порадила нам не “бігти за близькою людиною, яка загубилася”. Натомість, як сказав Легій у видінні про дерево життя, “залишайтеся там, де ви є, і кличте їх. Йдіть до дерева, залишайтеся біля дерева, продовжуйте їсти плід з усмішкою на обличчі, продовжуйте кликати тих, кого любите, і показуйте своїм прикладом, що споживання плоду приносить щастя!”
Принципи, названі в розділах “Теми та запитання”, особливо ті, що є в розділах “Пошук відповідей на запитання” та “Допомога іншим відповісти на запитання”, допомогли мені в пошуку відповідей на власні запитання, і це зміцнило мою віру в Господа та поглибило моє розуміння Його Самого та Його роботи. Ці принципи також допомогли мені сприяти тому, щоб інші люди розібралися з їхніми проблемами та запитаннями. Додатковий вміст буде додано в майбутньому, щоб допомогти знаходити відповіді на конкретні запитання і теми, тому, будь ласка, часто звертайтеся до цього ресурсу і ніколи не думайте: “Я це вже читав”. Я впевнений, ви знайдете ці розділи і ці теми так само корисними. Я молюся, щоб використання цих матеріалів допомогло вам та іншим поглибити віру в Спасителя.
Четвертий, і останній, збагачений поживними речовинами метафоричний духовний елемент, який я хотів би, щоб мали всі студенти, — це будь-який життєво важливий інгредієнт, що пом’якшує серце і підтримує його таким. Під пом’якшеним серцем я маю на увазі серце, чутливе до Духа. Закам’яніле серце, на противагу пом’якшеному серцю, є духовно загубленим. У Писаннях часто описують небезпеки, які чекають на тих, хто має закам’яніле серце. Нефій дізнався, що “імла темряви [побачена у видінні про дерево життя] то є спокуси диявола, який сліпить очі, і робить закамʼянілими серця дітей людських, і веде їх геть на широкі путі, щоб вони загинули і зникли”.
Закамʼяніле, або тверде, фізичне серце важко наповнюється кровʼю. Тому коли таке серце наповнюється кровʼю, коли воно готується скорочуватися, йому важко розширюватися, щоб пропускати кров. І це може призвести до такої ж серйозної серцевої проблеми, як і серцева недостатність, що виникає внаслідок дисфункції скорочення. Так само як твердому серцю важко наповнитися кров’ю, духовно закамʼянілому серцю важко наповнитися Духом.
Як написано в 2 Нефій 33, Нефій уточнює, що люди, які закам’яніли своїми серцями, не дозволять Святому Духу передати слова Бога в їхні серця. Він сказав: “Бо коли людина говорить силою Святого Духа, сила Святого Духа доносить це до сердець дітей людських”. Нефій продовжив: “Але знайте, є багато тих, хто так закамʼянів серцем проти Духа Святого, що Йому немає місця в них; отже, вони нехтують багато чим з того, що написано і вважають це за ніщо”.
Старійшина Девід А. Беднар зазначив: “Будь ласка, зверніть увагу на те, що сила Духа доносить послання до серця, а не обов’язково у серце… Однак остаточно зміст послання і свідчення Святого Духа проникають у серце лише тоді, коли той, хто отримує послання, дозволяє йому туди увійти”.
Якщо в наших студентів не пом’якшене серце, вони можуть стати схожими на тих, хто сказав би: “Ми отримали слово Бога, і нам не треба більше… тому що в нас є досить! Бо знайте, так каже Господь Бог: Я дам дітям людським рядок за рядком, приписання за приписанням, тут трохи і там трохи; і благословенні ті, хто прислухається до Моїх повчань, і прихилить вухо до Моєї поради, бо вони навчаться мудрості; бо тому, хто сприймає, Я дам більше; а від тих, хто скаже: У нас є досить, від тих буде забрано навіть те, що в них є”.
Маючи закам’яніле серце, наші студенти можуть блокувати шлях, яким вони можуть отримати більше Божого слова чи відповіді на свої молитви. Їм, як і нам, потрібно бути відкритими для Духа, щоб їх можна було навчити всього, що вони повинні робити. Як навчав Алма: “А ті, які закамʼяніють серцем своїм, тим дано меншу частину слова, доки вони не знатимуть нічого про Його таємниці; і тоді їх буде взято у полон дияволом, і приведено його волею аж до знищення”. Пом’якшене серце допомагає досягнути обіцяного Спасителем. “Той, хто дотримується [Божих] заповідей, отримує істину і світло, доки він не прославиться в істині і не пізнає все”. А закам’яніле серце уможливлює, щоб “Злочестивий [прийшов] і [забрав] світло й істину”.
Цар Веніямин підсумував, які саме компоненти цієї збагаченої поживними речовинами метафоричної духовної їжі пом’якшують серце і підтримують його таким. Він проголосив: “Я б хотів, щоб ви запамʼятали, і завжди зберігали у памʼяті велич Бога, і вашу власну мізерність, і Його великодушність і довготерпіння щодо вас… і упокорилися аж до глибин покірності, призиваючи імʼя Господа щоденно, і стоячи непохитно у вірі в те, що має прийти”. Ці елементи такі: щоб ми завжди пам’ятали, що викуплення приходить лише завдяки Ісусу Христу, що без Нього наша ситуація безнадійна. А це підказує нам упокоритися до глибин смирення і спонукає нас молитися щодня, і тоді ми будемо непохитними у своїй вірі в Ісуса Христа і Його Спокуту. Природним наслідком буде те, що ми “завжди буде[мо] втішатися, і сповнюватися любовʼю Бога, і завжди буде[мо] утримувати прощення [н]аших гріхів; і… буде[мо] рости у пізнанні слави Того, Хто створив [н]ас”.
Ви допомагаєте студентам памʼятати і завжди згадувати про велич Бога, коли старанно трудитесь, щоб переконати їх повірити в Христа “і примиритися з Богом; [щоб] зна[ти], що це благодаттю [вони] спасенні після всього, що [вони] можуть зробити”. Тож ви і я “говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі… щоб наші [студенти] могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів”. Це знання допомагає їм залишатися смиренними, спонукає їх щодня прикликати ім’я Бога і бути непохитними у вірі. Воно допомагає їм зберігати своє серце м’яким і сприйнятливим, щоб сповнюватися Святим Духом.
Усі чотири елементи, збагачені поживними речовинами, про які я говорив, взаємопов’язані й підсилюють один одного. Сьогодні чудовий день, щоб зробити самоінвентаризацію того, як ми навчаємо. Будь ласка, запитайте себе:
-
Чи, навчаючи, я зосереджуюсь на Ісусі Христі?
-
Чи навчаю я зі свідченням і любов’ю?
-
Чи прагну я розвивати довготривалі стосунки зі своїми студентами?
-
Чи допомагаю я студентам відповідати на їхні запитання і не залишаю їх зі ще більшою кількістю запитань?
-
Чи є я прикладом людини, яка має пом’якшене серце, висловлює вдячність Богові і твердо стоїть у вірі?
-
Чого мої студенти навчаються на моєму прикладі, а також з того, чого я їх навчаю?
Брати і сестри, дякую вам за те, що ви робите, допомагаючи дітям Небесного Батька ставати вірними учнями Ісуса Христа, допомагаючи їм зберегти м’якими свої серця, допомагаючи їм впустити Духа в їхні серця і чітко вказувати їм на Ісуса Христа, Викупителя світу. Як ми почули у пісні, усі ми схильні до блукань, схильні покинути Бога, якого любимо. Нам потрібно нагадувати про Його доброту, щоб ця доброта, як узи, прив’язувала наші блукаючі серця до Бога. Тому-то Роберт Робінсон і написав: “Ось моє серце. Візьми й запечатай його. Запечатай його для судів у вишині”. Йому хотілося, щоб йому нагадали, чому він відчував бажання співати цю пісню викупительної любові, хоч інколи і не відчував бажання співати її. Це і наше завдання — допомагати нашим студентам на цьому шляху.
Нехай Бог благословить вас за те, що ви робите. Нехай Бог благословить вас за вашу доброту, нехай Бог благословить вас за вашу віру, вашу вірність, ваші свідчення. Дякую, що служите Учителю. Дякую, що ви Його друзі, бо Він наш добрий, мудрий, небесний друг. Я знаю, що це — істина. В ім’я Ісуса Христа, амінь.