Уроки з життя дорослої молоді
Всесвітній духовний вечір для дорослої молоді
Неділя, 5 травня 2024 р.
Вступ
Старійшина Карлос А. Годой: Дякую вам за те, що ви сьогодні з нами тут, у цьому прекрасному й історичному місці. Це честь — бути з вами тут сьогодні. Дякуємо вам за те, що приєдналися до нас по всьому світу. Нам подобається бути з дорослою молоддю. Ви відіграєте важливу роль у Церкві, і зараз вирішальний час у вашому житті. Ваші сьогоднішні рішення дуже вплинуть на ваше майбутнє. Тому цього вечора ми сподіваємося додати дещо корисне до багатьох чудових послань, які ви вже чули на інших духовних вечорах.
Я радий, що з нами присутні брат Чед Уебб і його дружина, Крісті, та старійшина Кларк Гілберт і його дружина, Крістін. Дякуємо за те, що ви сьогодні з нами.
Я також дуже радий, що Моніка зі мною на цьому духовному вечорі. Ми будемо навчати разом і, сподіваюсь, вам це сподобається.
Під час нашого виступу ми покажемо коротке, підготовлене Церквою, анімоване відео про нас у молоді роки. Ми з Монікою тоді були приблизно вашого віку.
За допомогою цього відео ми сподіваємося навчити вас деяких принципів, які можуть бути застосовані зараз у вашому житті. Це п’ятихвилинне відео, в якому ви побачите різні події нашого життя. Будь ласка, будьте уважні та спробуйте визначити ті принципи, які, на ваш погляд, можуть стосуватися вас. Потім ми обговоримо деякі з них. Гаразд?
[video]
Я зовсім не шукав євангелію або церкву. Мені було 16 років, і друг мого старшого брата прийшов до нас додому, щоб запросити на церковний захід наших молодших сестер, подумавши, що мій брат і я — люди не церковні. І коли ми прийшли до церкви, вони грали там у якусь дуже просту гру, і вони так були захоплені тією грою і сміялися. І я подумав: “Чому вони такі щасливі?”
Тож через два дні зі мною вже проводилися місіонерські уроки в домі зборів, оскільки моїй сім’ї слухати їх було не дуже цікаво. Мені сподобалась євангелія. Я пізнав, що вона істинна, і цього було достатньо, щоб захотіти охриститися, навіть без батьків. Але мені було важко почуватися своїм.
У мене не було друзів, тож я тривалий час сидів на задніх рядах у каплиці — дивився, слухав і йшов додому. Так можна робити деякий час, але якщо у вас немає друзів, то навіть якщо ви й знаєте, що євангелія істинна, це важко — особливо, коли нецерковні друзі кличуть назад.
Однієї неділі я пішов до церкви, просто ще один раз, а там заповнювали документи. Я спитав: “Для чого це?”
Мені сказали: “На молодіжну конференцію. Тобі варто поїхати”.
Я сказав: “Добре, я хочу спробувати”. Згодом, на молодіжній конференції, вся ця молодь грала, співала і танцювала, і раптом пролунав голос у динаміку: “Давайте скажемо вступну молитву”.
Уся ця галаслива юрба вмить стала поводитися благоговійно. І я подумав: “Що? Що тут відбувається?” Як може бути так, що ця група молоді, яка була такою галасливою, вже за мить поводиться дуже благоговійно, щоб пролунала молитва? Вау, вони не такі, як усі. Я хочу бути схожим на них. Як на мене, то це Господь знову підказував мені: “Карлосе, не здавайся. Твоє місце тут”.
Наступного дня я прогулювався навколо і побачив дівчину, яка на самоті грала на флейті. Побачивши ту дівчину, я сказав: “Вау!” І моє серце почало калатати. І я захотів поговорити з нею. І вона була така щира і привітна. І вона почала говорити зі мною, як з нормальною людиною. І вона стала моєю подругою, моєю єдиною. Завдяки їй я зміг знайти й інших друзів.
Після цієї молодіжної конференції я вирішив, що й далі ходитиму до церкви. Моя сім’я переїхала в іншу частину міста. Я пішов у дім зборів, що був неподалік мого дому, і здогадайтеся, кого я там зустрів — Моніку! Це був її приход. По закінченні зборів до мене підійшла одна сестра і спитала: “Ти член Церкви?”
Я вже звик до цього запитання. Я сказав: “Думаю, так; авжеж”.
Вона сказала: “О, так ти маєш навчатися у семінарії”.
І, знаєте, я подумав, маючи свої уявлення, що семінарія — це щоб стати священником, святим отцем.
Тому я сказав: “Ні, ні. Знаєте, я хочу одружитися і мати дітей”.
А вона сказала: “Ні, знаєш, семінарія — це для молоді; це, щоб дізнаватися про євангелію. У нашому приході небагато молоді. Їх, справді, лише троє: Адріана Вебер, Карлос Артур Ленчіні та Моніка Брандао.
І я подумав: “Вау. Хоч я і не знаю, що це, але я хочу бути там”.
І кожного ранку я насичувався добрим словом Бога. Завдяки цьому я зрозумів, хто я є, зміцнився, щоб продовжувати боротися і не зупинятися у процесі свого навернення.
А потім мене призначили бути домашнім учителем у парі з президентом Товариства молодих чоловіків. І хоч я небагато знав про євангелію, він завжди давав мені завдання, чого я маю навчати. Думаю, що він довіряв мені більше, ніж я сам собі в ті дні.
І, що також цікаво, — він був батьком Моніки. І, до речі, та подібна до ангела дівчина Моніка, про яку я щойно згадав і яка була поруч, щоб допомагати мені, пізніше стала моєю дружиною. Після того як і я, і вона відслужили на місії, ми одружилися в храмі; і нині вона мати чотирьох дітей і бабуся сімох онуків. Вона продовжує бути ангелом у моєму житті.
Якщо ви озирнетеся навколо, я переконаний, що ви зможете знайти тих, хто потребує ангельської допомоги. Ви потрібні Господу. Тож, коли ви дивитеся у дзеркало і бачите себе, не забувайте: всередині вас живе прекрасний дух, який є сином або дочкою Небесного Батька і наділений всіма цими якостями і потенціалом.
[end video]
Старійшина Годой: Я сумую за тією зачіскою. Гаразд. Зараз ми розглянемо деякі з цих тем. І першою буде самотність.
Ви не самотні!
Сестра Моніка Годой: Тепер, я думаю, слушний час, щоб зупинитися й обговорити те, що сталося. Карлос в юності відчував самотність і занепад духу.
Можливо, дехто з вас також почували себе самотніми і забутими, як сталося тут. Це нелегко — відчувати, що нас не помічають або не дуже цінують. Тим, хто опинився у подібній ситуації, скажу, будь ласка, не дайте цьому почуттю поглинути вас. Ви не самотні. Можливо, інші не спілкуються з вами або не ставляться до вас так, як би ви хотіли. Це прикро. Але пам’ятайте, що ви не самотні, адже Спаситель завжди поруч із вами. Він знає вас, Він знає, що відбувається у вашому житті, Він любить вас, і Він поруч щоразу, коли вам потрібно. Будь ласка, не полишайте спроб встановлювати стосунки. Він посилатиме ангелів, щоб допомогти вам.
Старійшина Годой: Я хочу сказати всім нам, хто знаходиться поруч з людьми, які почуваються самотніми або забутими. Тими ангелами маємо бути ми. Будь ласка, озирніться навколо і погляньте за межі вашого звичного кола друзів. Там є такі люди, вони були там і, можливо, ви їх не помічали. Ви були настільки зайняті своїм життям, спілкуванням з хорошими друзями і подругами та супутниками чи супутницями, що не бачили тих, хто сподівався відчути, що їх люблять і приймають. Але вони є там, шукають товаришування, сподіваються відчути свою приналежність. Можливо, вони сидять на задніх рядах у каплиці або по кутках у класних кімнатах. Скоріш за все вони не в білій сорочці з краваткою або красивій недільній сукні. Але вони роблять усе, що в змозі, щоб почуватися своїми. Будь ласка, дайте їм шанс. Вони потребують вашої усмішки, потиску вашої руки і вашої дружби. Ось, що сказав про це Президент Спенсер В. Кімболл:
“Бог помічає нас, Він пильнує за нами. Але зазвичай наші потреби Він задовольняє через інших людей”.
Гаразд. Побачення. Закоханість.
Закоханість
Сестра Годой: Гаразд, ось ще одна гарна тема для обговорення — та мить, коли ти закохався в мене.
Старійшина Годой: Я знав, що ти вибереш саме цю тему.
Сестра Годой: Авжеж! То була прекрасна мить, і в цьому є урок, яким слід тут поділитися. Дехто з вас закохаються і легко розпізнають свою любов на все життя. Це буде любов з першого погляду.
Старійшина Годой: Думаю, так сталося зі мною. Подивіться на моє лице.
Сестра Годой: Але для мене це було по-іншому.
Старійшина Годой: Я знаю.
Сестра Годой: Нам не слід очікувати, що ми знайдемо для себе вічного супутника або вічну супутницю так, як інші. Для когось це буде ясно і відчуватиметься сильно. Для інших на це може піти більше часу і потрібно буде більше зусиль і терпіння. Це стане більш очевидним, коли ви будете продовжувати робити внески у розвиток цих стосунків. Не здавайтеся швидко через те, що спочатку у вас не виникло сильного враження. З досвіду нам відомо, що деякі прекрасні шлюби починалися з чогось малого, один маленький крок за одним, побачення за побаченням.
Старійшина Годой: Моніка права. Принаймні для нас це було саме так. Як тільки я побачив її, це зворушило мене до глибини серця. Для мене це було так, наче “я побачив стовп світла”. Вона ж спочатку не відчувала нічого особливого. Упродовж кількох місяців я докладав чималих зусиль, перш ніж вона зрозуміла, що я — це, можливо, гарний вибір. Спочатку ми стали хорошими друзями, і після багатьох побачень вона зрештою осягнула, що закохалася у цього “симпатичного” юнака. Більш-менш.
З цього досвіду ми можемо навчитися ще одного принципу: як ми отримуємо одкровення. Процес пошуку тієї єдиної людини схожий на процес отримання одкровення.
Мені подобається те, чого навчав про одкровення старійшина Беднар. Щоб навчати цього, він наводить приклад двох знайомих більшості з нас явищ, які стосуються світла.
Він згадує явище, яке відбувалося, коли “ми входили до темної кімнати і вмикали світло. В одну мить яскраве світло заповнювало всю кімнату і темрява зникала… Світло, ввімкнене у темній кімнаті, подібне до отримання послання від Бога швидко… повністю й одразу”. Так було у випадку з моїми почуттями до Моніки.
Друге явище відбувалося тоді, коли “ми спостерігали, як закінчується ніч і починається ранок… На відміну від ввімкнення світла у темній кімнаті, світло на світанку не спалахувало миттєво. [Натомість] поступово і рівномірно яскравість світла збільшувалася і… згодом над обрієм з’являлося сонце…
Поступове зростання яскравості світла, випромінюваного сонцем на світанку, подібне до отримання послання від Бога “рядок за рядком, приписання за приписанням” (2 Нефій 28:30)”. Так було у випадку з Монікою, коли вона відкривала для себе, що я був саме тим, хто їй потрібен. На це пішло трохи більше часу.
Старійшина Беднар завершує такими словами: “Найчастіше одкровення приходить поступово, з часом, і дається нам відповідно до наших прагнень, гідності та підготовки”.
Сестра Годой: Те саме можна сказати про отримання духовного підтвердження щодо наших вічних супутника чи супутниці. Найчастіше воно буде приходити потроху, коли ми зустрічаємося з людьми і проводимо час разом.
Духовна сила
Старійшина Годой: Дозвольте мені розкрити цю тему. Як ви побачили у відео, рішення відвідувати семінарію було для мене дуже важливим. Хоча початковою причиною для її відвідування була прекрасна дівчина, а не євангельські уроки, відвідування семінарії глибоко вплинуло на моє навернення і мою духовну подорож.
Завдяки тим щоденним дозам євангельських учень я зміг зміцнити своє свідчення й опиратися спокусам упродовж дня. Її відвідування допомогло мені зрозуміти, що я — дитя Бога і що у Нього є план для мене в цьому житті.
Сестра Годой: Цей принцип стосується й інституту. Ми також ходили туди у дні наших побачень. Сподіваюсь, ви користуєтеся цим чудовим ресурсом. Там ви знайдете не лише євангельські істини, але й справжніх друзів. Подивіться, що Президент Нельсон сказав про інститут:
Відео: “Брати і сестри, я люблю вас. Я думаю про вас і часто молюся за вас. Ви живете в часи, не схожі на будь-які інші. Ви зараз у віці, коли приймаєте важливі рішення — рішення, що вплинуть на решту вашого земного та на ваше вічне життя. Іноді прийняття таких рішень може здаватися чимось бентежливим або страшним. Але також і захоплюючим, тому що ми живемо у визначний час.
Чи можу я запропонувати вам зробити щось, що допоможе вам так, як мало що інше? Відвідуйте інститут! Я вже бачив, як мої діти, онуки та багато правнуків відвідували інститут. Відвідування інституту змінило їхнє життя.
Інститут допоміг їм і допоможе вам поглибити навернення до Ісуса Христа. Відвідування інституту допоможе вам сильніше відчути величну любов Небесного Батька до вас. В інституті у вас будуть надихаючі вчителі, вірні друзі і відчуття приналежності. Інститут допоможе вам зрозуміти, чому життя за євангелією веде до вічного щастя. Відвідування інституту допоможе вам жити за євангелією та відчувати більше щастя — вже зараз.
-
Якщо ви хочете знати істину про те, ким ви насправді є, відвідуйте інститут.
-
Якщо ви хочете знати, якою є мета життя, відвідуйте інститут.
-
Якщо ви хочете залишатися на шляху завітів, відвідуйте інститут.
-
Якщо ви хочете навчитися, як зробити так, щоб Бог був понад усе у вашому житті, відвідуйте інститут.
-
Якщо ви хочете бути миротворцями, відвідуйте інститут.
Я обіцяю вам ці благословення і висловлюю свою любов, у священне ім’я Ісуса Христа, амінь”.
Старійшина Годой: Поки ми все ще розглядаємо тему духовної сили, дозвольте мені розповісти про мій досвід домашнього вчителювання.
Як ви бачили в анімованому відео, мене було призначено служити ще тоді, коли я мало чого міг запропонувати. Завдяки служінню я відчув, що мене цінують. Воно стало для мене підготовкою, щоб допомагати іншим, і, в результаті, зміцнило моє власне свідчення. Один з найкращих способів зміцнити свідчення — це ділитися свідченням. Сподіваюсь, ви активно служите. Це може бути служіння підопічним, сімейно-історичне, храмове служіння або виконання якогось іншого церковного доручення, коли ви забуваєте про себе і допомагаєте іншим. Це благословить вас, зміцнить вас і захистить вас.
Мені подобається цей вірш з Учення і Завітів, у якому наголошується на цьому принципі:
“Істинно Я кажу, люди мають завзято займатися доброю справою, і робити багато чого за своєю власною вільною волею, і вершити багато праведності”.
І, до речі, як я сказав у відео, мені настільки сподобався цей мій напарник з домашнього вчителювання, що я одружився на його дочці. Він став моїм тестем. Він — батько Моніки. Я дуже активно виконував свої доручення з домашнього вчителювання. Щомісяця я був там, у нього вдома, щоб займатися домашнім вчителюванням.
Сестра Годой: Одним із благословень, яке має нинішнє покоління і якого не мали ми, є храми, розташовані неподалік. У дні нашої юності єдиний храм у Бразилії був у Сан-Пауло, дуже далеко від нас. У ті часи доросла молодь їхала в храм, коли вирушала служити на місію або для того, щоб укласти шлюб. На щастя, нині Президент Нельсон наголосив на важливості отримання власного ендаументу не тільки тими, хто їде на місію або одружується. Основним критерієм стала підготовленість. Сподіваюсь, ви візьмете це до уваги.
Часте відвідування дому Господа також приносить благословення. У храмі ми отримуємо уроки, які допомагають нам долати світ. Мені сподобалося те, що сказав про храм Президент Нельсон на останній генеральній конференції:
Відео: “Ніщо не допоможе вам сильніше триматися за жезл із заліза, ніж регулярне поклоніння в храмі, настільки часте, наскільки дозволяють ваші обставини. Ніщо не захистить вас більше, коли перед вами поставатиме імла темряви цього світу. Ніщо так сильно не зміцнить вашого свідчення про Господа, Ісуса Христа, і Його Спокуту й не допоможе вам зрозуміти величний план Бога. Ніщо так не втішить ваш дух у періоди болісних випробувань. Ніщо не відкриє небеса з більшою силою. Ніщо!”
Старійшина Годой: Дякуємо вам, Президенте Нельсоне, за ваші вчення. Ми дуже любимо вас. Гаразд, наступна тема: служіння на місії.
Служіння на місії
Сестра Годой: Гаразд, зараз настав час поговорити про місію. Через шість місяців після того як Карлос вирушив на його місію, я вирушила на свою.
Старійшина Годой: Який збіг обставин.
Сестра Годой: Це не було збігом обставин. Ми обоє хотіли служити Господу, і ми обоє прагнули у майбутньому бути разом. Тому ми розглядали наше служіння на місії як хорошу можливість догодити Спасителю і водночас підготуватися до нашого подружнього життя. Ми знали, що це також принесе благословення, потрібні нам — майбутньому молодому подружжю.
Старійшина Годой: Наше служіння на місії, безсумнівно, принесло благословення у наше життя. Завдяки служінню на місії наше свідчення про Спасителя зміцнилось, наше знання євангелії збільшилось, а набуті там навички спілкування і провідництва допомогли нам у нашій кар’єрі. Але, найголовніше, нам було приємно, що ми змогли відслужити на місії, тобто зробити те, чого очікував від нас Господь.
Сестра Годой: А у мене є запитання до тебе. Як бути тим, хто не може поїхати на місію або полишає її передчасно з різних причин? Чи можуть вони все ще сподіватися на яскраве майбутнє?
Старійшина Годой: Звісно, можуть! Люблячий Небесний Батько завжди буде поруч, щоб підтримати їх. Нам не слід засуджувати тих, чий досвід служіння на місії був іншим, або тих, хто взагалі не служив на ній. Зрештою, хоча служіння на місії може бути важливим періодом у нашому житті, коли ми багато чого вчимось, і воно є обов’язком священства для молодих чоловіків, усе ж воно не є обрядом євангелії, тому через неслужіння на місії нікого не буде позбавлено можливості розвиватися у цьому житті й ніхто не втратить через це благословень у вічності.
Сестра Годой: Я рада, що мала можливість служити, і рекомендую це всім. Але, як ми знаємо, молодим жінкам раді, і вони дуже потрібні, втім служити їм на місії необов’язково.
Старійшина Годой: Я також вдячний за досвід, отриманий на місії. Вважаю, що після тих двох років я повернувся додому більш підготовленим до життя. І з кращою зачіскою.
Сестра Годой: До речі, щодо повернення з місії, чи можемо ми тепер поговорити про шлюб?
Старійшина Годой: Авжеж. Давайте розглянемо цю тему.
Створення сім’ї
Сестра Годой: Ось ми, місіонер і місіонерка, які повернулися з місії, закохані, з багатьма планами і без грошей.
Старійшина Годой: Так! Я пам’ятаю.
Сестра Годой: Нині, озираючись назад, я усвідомлюю, як було чудово розпочати наше подружнє життя так, як ми це зробили, і разом досягати наших освітніх, професійних і мирських цілей. Ми робили це разом, і завдяки тому досвіду і тим викликам ми стали ще ближчими одне для одного.
Старійшина Годой: Я пам’ятаю і я погоджуюсь. Ті роки, коли ми будували наше життя і досягали наших цілей, залишили нам по собі дорогоцінні спогади. Це не означає, що неправильно починати подружнє життя, маючи фінансову стабільність. Ми просто хочемо сказати це тим з вас, хто не поспішає укласти шлюб, доки не матиме всього, що потрібно. У вас мають бути найнеобхідніші речі, ви самі та Господь на вашому боці — всього іншого ви зможете досягнути разом, і це зміцнить ваш шлюб. І я сподіваюсь, що тут, серед присутніх, є кілька майбутніх подружніх пар.
Сестра Годой: Тепер, не змінюючи теми, поглянемо на це з іншого боку — це ще один коментар стосовно подружнього життя: коли ви, доросла молодь, бачите нас, досвідчені подружні пари і сім’ї, ви можете подумати, що так було завжди, що все завжди добре і життя було легким для нас. Можливо, для когось — так, але для більшості — ні.
Старійшина Годой: Принаймні, не для нас.
Сестра Годой: Подружнє життя — це набуття досвіду, який, сподіваємось, стає кращим у міру нашого розвитку. Кохання було від початку, але вміння щодня ладнати одне з одним вибудовується крок за кроком. Нам потрібно призвичаїтися одне до одного, часом сміятися і часом плакати; діти приноситимуть радість і проблеми; іноді виникатимуть хвороби, інколи може не вистачати коштів. Але знаєте що? Саме таким і має бути життя.
Старійшина Годой: Але є дещо, в чому немає сумнівів. Якщо ми привносимо євангелію Ісуса Христа у це рівняння, то подружнє життя буде набагато легшим і значно радіснішим.
Сестра Годой: А тепер друге запитання. Як бути тим, у кого не буде можливості одружитися у цьому житті? Тобі є що сказати їм?
Старійшина Годой: Так. Мені подобається порада, яку Президент Хінклі дав сестрам, і я вважаю, що вона може стосуватися всіх людей. Погляньмо, що він сказав:
Відео: “Дехто з вас, на жаль, ніколи не одружиться в цьому житті. Так воно іноді буває. Якщо так буде, не слід витрачати своє життя на те, щоб оплакувати його. Світ все-таки потребує ваших талантів. Світові потрібний ваш внесок. Церква потребує вашої віри. Вона потребує вашої сильної руки — руки допомоги. Життя ніколи не стане невдалим, доки ми самі не назвемо його таким. Є стільки людей, які потребують допомоги від ваших рук, вашої сповненої любові усмішки, вашої турботливості. Я бачу стільки здібних, привабливих, чудових жінок, кого обминуло романтичне кохання! Я не розумію, як саме це станеться, але я знаю, що в плані Всемогутнього, у вічному плані, який ми називаємо Божим планом щастя, можливість і нагорода чекає на всіх, хто цього прагне”.
Старійшина Годой: Такі самі обіцяння містяться у вірші Мосія 2:41.
“І більше того, я б хотів, щоб ви зважили на благословенний і щасливий стан тих, хто виконує заповіді Бога. Бо знайте, вони благословенні в усьому, як у тлінному, так і в духовному; і якщо вони вистоять вірними до кінця, їх приймуть на небесах, щоб завдяки цьому вони могли жити з Богом у стані нескінченного щастя. О памʼятайте, памʼятайте, що це є істинне; бо Господь Бог сказав це”.
Якщо підсумувати наше послання, використовуючи слова старійшини Беднара, воно є таким: вам просто потрібно бути хорошою дівчиною або хорошим хлопцем, дотримуватися заповідей, і Господь подбає про все. Наприкінці, усі благословення будуть даровані вірним.
Моні, чи є тобі що сказати на завершення?
Сестра Годой: Так. Я хотіла б завершити своїм свідченням.
Я знаю, що ми — сини й дочки люблячого Небесного Батька. Я знаю, що Ісус є Христос і що Він живий. Я знаю, що це життя є часом, щоб підготуватися до зустрічі з Богом. Я знаю, що Він скеровує нас і готує шлях. Ми не самотні. Я знаю, що храм є домом Господа на землі. Це місце, де ми можемо отримувати знання і натхнення у нашому житті. Я знаю, що у наші дні у нас є пророк, і що він навчає і скеровує нас.
В ім’я Ісуса Христа, амінь.
Старійшина Годой: Дуже тобі дякую. Мені подобається навчати з тобою разом. І я тебе люблю.
А що скажуть Гілберти? Чи є у вас якісь коментарі або щось, чого б ви хотіли навчити цю чудову молодь?