Казати приємні слова
Автор живе в шт. Юта, США.
У Джонатана з’явилася нова ідея, яку він хотів спробувати застосувати.
“Приємні слова … [солодкі для] душі” (Приповісті 16:24).
Джонатан зітхнув, ідучи зі школи додому. Зазвичай він чекав на вихідні. Але останнім часом у них в сім’ї побільшало дратувань і суперечок. Джонатану хотілося, щоб їм було веселіше разом.
Того вечора Джонатан став навколішки, щоб помолитися. “Небесний Батьку, я хочу допомогти членам моєї сім’ї краще ладити одне з одним. Будь ласка, допоможи мені придумати спосіб, як вони всі можуть відчути, що їх люблять. І, будь ласка, допоможи їм покращити стосунки. В ім’я Ісуса Христа, амінь”.
Джонатан відчув себе щасливішим, коли заліз у ліжко. Він знав, що Небесний Батько допоможе йому дізнатися, що робити.
У неділю після вечері тато давав завдання на домашній вечір. “Джонатан, твоя відповідальність—бути ведучим”,—сказав тато.
Джонатан усміхнувся. Йому подобалися домашні вечори. Це була особлива нагода, коли всі могли провести час разом. Це допомагало йому відчувати близькість до кожного члена сім’ї.
І тут у Джонатана з’явилася ідея! Можливо є спосіб зберегти ті особливі почуття протягом усього тижня.
У понеділок ввечері Джонатан підстрибував у кріслі, з нетерпінням чекаючи на початок домашнього вечора. Спочатку його молодший брат Кріс промовив вступну молитву.
Джонатан підвівся. “Дякую за цю гарну молитву, Крісе,—сказав він.—А зараз я хочу запропонувати щось новеньке. Ця гра називається “Казати приємні слова”.
“Казати приємні слова?”—перепитав Кріс.
“Так! Той, хто є ведучим, говорить щось приємне про кожного у нашій сім’ї. І він обов’язково має сказати щось приємне про себе! Я ведучий цього тижня. Тож маю нагоду сказати приємні слова”.
Джонатан усміхнувся Крісу. “Крісе, ти щодня прокидаєшся щасливим. Ти показуєш гарний приклад, особливо коли я почуваюся надто втомленим”.
Кріс усміхнувся. “Дякую!”
Джонатан відчув тепло в серці. “Джоанна, ти так багато працюєш, але я ніколи не чув, щоб ти скаржилася. І ти завжди знаходиш час для мене”.
“Так я ж тебе люблю”,—сказала Джоанна. Вона розтріпала йому волосся і міцно його обійняла.
Джонатан відчув ще тепліше в серці. “Тег уміє гарно слухати. Коли я телефоную йому в коледж, він завжди дає мені гарну пораду і каже “так тримати”. А перед тим, як Бенсон поїхав на місію, він допоміг мені полюбити Писання. Я скучаю за ним, але він виконує важливу роботу, навчаючи людей про Небесного Батька”.
Джонатан звернувся до тата. “Тато, завдяки тобі нам весело, що б ми не робили”.
Тато засміявся. “Навіть коли ми всі мокрі і брудні, вчетверте намагаючись засадити наш город?”
“Так, навіть тоді!” Джонатан засміявся. “А ти, мамо, кожного дня перед школою готуєш для нас найсмачніші сніданки. Вони піднімають мене вранці з ліжка!”
“Так і є!” Тато обійняв маму.
Мама усміхнулася і дала Джонатану повітряний поцілунок.
“Ну, а тепер тобі треба сказати щось гарне про себе, Джонатане!”— сказав Кріс.
Джонатан засяяв. “За допомогою Небесного Батька я придумав гру “Казати приємні слова”. І тепер почуваюся щасливим!”
Усі усміхалися Джонатану. Ця гра “Казати приємні слова” зробила щасливою і його сім’ю також.
Ілюстрація Гарта Брюнера