Скільки шуму!
Усюди було дуже шумно. Де Лука міг знайти спокій?
Лука застогнав. Усюди було дуже шумно. Його брати, Тедд і Джон, знову сперечалися. Навіть з кінця коридору він міг чути крики за дверима їхньої кімнати. Ще його сестра Ліззі знову гучно ввімкнула музику. Бум. Бум. Бум. Він постійно чув удари низьких нот.
Лука намагався попросити своїх братів припинити сварку. “Іди геть!”—сказав йому Тедд. Потім Лука попросив Ліззі зробити музику тихіше. Вона ж лише увімкнула її гучніше.
Лука хотів вийти на вулицю, де він міг поміркувати. Але йшов дощ.
Усе ж було одне тихе місце, куди Лук міг піти. Вчора батьки виділили йому окрему кімнату, яку не треба було ділити з Теддом і Джоном. Вона знаходилася на цокольному поверсі. У ній було достатньо місця якраз для ліжка і стола. Але у своїй кімнаті Лука міг зачинити двері і втекти від шуму.
Лука пішов вниз до своєї нової кімнати. Він подивився на коробки, які приніс туди раніше. Він побачив зображення Ісуса, яке виднілося з коробки. Луці подарували те зображення в день хрищення. Він завжди відчував спокій, коли дивився на нього.
Лука дістав зображення з коробки. Він поставив його на стіл. Потім він став на коліна помолитися. “Небесний Батьку,—сказав Лука,—іноді тут так шумно.—Будь ласка, допоможи мені знайти спокій”.
Лука ліг на своє ліжко. Він подумав про Ісуса. Він дізнався у Початковому товаристві, що Ісус завжди може бути поруч. А Святий Дух може завжди приносити спокій.
Невдовзі мама і тато прийдуть з роботи додому. Вони поговорять з Теддом і Джоном. Сварка затихне. На деякий час. Вони поговорять з Ліззі. Ліззі зменшить гучність. На деякий час. Доки мама і тато не підуть з дому.
А поки що Лука лежав у ліжку. Він дивився на зображення Ісуса. “Будь ласка, Небесний Батьку,—прошепотів Лука.—Будь ласка, допоможи мені відчувати спокій незалежно від того, що відбувається в будинку”.
Згодом хтось постукав у його спальню. “Можна мені зайти?— запитала мама.—Як у тебе справи?”
“Тедд і Джон знову сварилися,—сказав Лука.—А Ліззі гучно вмикає свою музику”.
“Я знаю. Це важко, так?— сказала мама.—Тато зараз розмовляє з твоїми братами. А я ввечері поговорю з Ліззі. Але спочатку я хотіла дізнатися, як ти”.
“Я—в порядку. Я радий, що у мене є ця кімната”,—сказав Лука.
“Я також,—сказала мама.—Я бачу, що ти поставив на стіл зображення Ісуса”.
Лука усміхнувся. “Так. І Він допоможе мені зробити мою кімнату місцем спокою”.
Iлюстрації Брайана Біча