“Історії хрищення”, Друг, липень 2023, сс. 30–31.
Історії хрищення
“Піонер — це людина, яка першою щось робить”, — сказала мама.
Ця історія сталася у США.
Мері крутилася і милувалася своєю білою сукнею у дзеркалі. То була та сама сукня, яку вдягала на хрищення її мама. Прабабуся Марлус перешила її під розмір Мері. Тепер Мері могла одягти її на своє хрищення!
“Ти — красуня!” Мама ще раз покрутила Мері, тримаючи її за руку.
Мері засміялася. “Можна я носитиму його весь день?”
“Давай краще залишимо його для хрищення, щоб воно було охайним і чистим, гаразд?” — сказала мама.
“Гаразд”. Мері буде христитися, коли їй виповниться вісім років, і вона вже давно готується до цієї події. Вона ходить до Початкового товариства, читає Писання і навіть ходила на хрищення своїх друзів. Але її день народження все ще здавався таким далеким!
Мері обіймала маму, сидячи з нею на дивані. “Мамо, скільки тобі було років, коли ти охристилася?”
“Мені було 16”.
“Нічого собі! Чому ти так довго чекала?”
Мама міцно обняла Мері. “Тому що до того я не знала про відновлену Церкву Ісуса Христа. Я почала ходити на церковні заходи з кількома друзями. І чим більше я дізнавалася, тим більше хотіла охриститися!“
“Чому?” — спитала Мері.
“Тому що я хотіла мати вічну сім’ю”. Мама вказала на зображення храму, що висіло над ними. “Я дізналася, що одного дня зможу запечататися зі своєю сім’єю у храмі навічно. Мати вічну сім’ю було моєю мрією. І хрищення було першим кроком! Тепер моя мрія здійснюється”.
Мері усміхнулася. “У тебе є тато, Маллорі і малятко Мейва! І я, звичайно ж, теж”.
“Так, вірно. І бабуся Анхела”.
“А бабуся охристилася разом з тобою?”
“Вона чекала кілька років. Але кожного разу, коли ми проїжджали біля якогось храму, ми завжди зупинялися і милувалися ним”.
Мері уявляла, як мама і бабуся разом дивляться на храм. “А як щодо тата? Скільки йому було років, коли він охристився?”
“Йому було 11 років”.
“І він тоді жив у Бразилії?”
“Саме так, — сказала мама. — Люди дізнаються про Ісуса і хрищення по всьому світу. Багато хто з них є піонерами”.
“Піонерами?”
“Піонер — це людина, яка першою щось робить”, — пояснила мама.
Мері задумалася над цим. “Наприклад, як ти була першою людиною у вашій сім’ї, яка охристилася?”
Мама кивнула і усміхнулася.
Саме тоді в кімнату увійшов тато і плюхнувся на диван.
“Тату, а ти був піонером для своєї сім’ї?”
“Майже. Після хрищення я дізнався, що бабуся Розімері вже була членом нашої Церкви! Але вона не ходила до церкви вже багато років”.
“Справді? А що далі?”
“Я почав ходити до церкви. Потім мої брати почали ходити, потім і бабуся Розімері також. Навіть прабабуся Марлусі приєдналася!”
Мері уявила, як тато сам іде до церкви, а потім приводить із собою все більше своїх рідних.
“Цікаво! — сказала Мері. — Мені сподобалося слухати ваші історії. Завдяки їм мені ще більше хочеться охриститися”.
“Дякую, що запитала нас про все це, Мері, — сказав тато. — А тепер можна нам спитати у тебе дещо?”
Мері кивнула. Про що вони запитають?
“Чому ти хочеш охриститися?”
Мері подумала про те, що дізналася з Писань, і що вона відчувала в церкві. “Тому що я хочу йти за Ісусом і бути зі своєю сім’єю вічно”.
Мама і тато усміхнулися, і Мері обійняла своїх батьків. “Я вже не можу дочекатися!”
Ілюстрації Теммі Лайон