“Діліться своїм даром”, Друг, серпень 2024, сс. 18–19.
Діліться своїм даром
“Чи можна й мені отримати благословення?” — запитала Медді.
Ця історія сталася у США.
Тук-тук!
Медді підбігла до вхідних дверей і відчинила їх. Вона усміхнулася, побачивши брата Клейтона. Він був братом-служителем їхньої сім’ї.
“Привіт, Медді, я прийшов, щоб побачитися з твоєю мамою і татом”, — сказав брат Клейтон.
Мама теж підійшла до дверей, де стояла Медді. “Дякую, що прийшли. Будь ласка, заходьте”.
Брат Клейтон пішов за мамою і Медді у вітальню.
Тато поставив стілець посеред кімнати. “Брат Клейтон прийшов дати твоїй мамі і мені благословення священства”, — сказав він Медді.
“Навіщо?” — запитала Медді. Вона знала, що люди просять благословення священства, якщо вони хворіють або на початку навчального року. Чому зараз мама і тато потребували благословення?
“Ти знаєш, що наша сім’я переживає важкі часи? Ми з татом хочемо допомоги і скерування Небесного Батька”, — сказала мама.
Медді знала, що мама часто була у стресі. А тато хвилювався про гроші. Усій сім’ї було дуже важко.
“Благословення священства даються не лише тоді, коли людина хворіє, — сказав тато. — Вони також призначені для надання втішення або сили”.
“Можна мені залишитися і послухати?” — запитала Медді.
Мама усміхнулася. “Звичайно. Зможеш посидіти тихенько? Ми хочемо бути благоговійними, щоб відчувати Святого Духа”.
Медді кивнула і сіла на диван. Потім вона склала руки і заплющила очі. Вона слухала, як брат Клейтон дає благословення татові і мамі. Вона відчула тепло і надію, коли брат Клейтон промовив сповнені любові слова Небесного Батька.
Коли вони завершили, Медді підвелася. “А можна й мені отримати благословення?”
“Звичайно”, — сказав тато.
Медді сіла на стілець, і брат Клейтон поклав руки їй на голову. Вона відчула всередині тепло. І їй було цікаво, які слова мав для неї Небесний Батько. Вона знала, що у її сім’ї були великі проблеми — надто великі, щоб вона могла їх вирішити.
“Медді, твій Небесний Батько хоче, щоб ти знала, що ти маєш дар радості, — сказав брат Клейтон. — Він любить тебе і хоче, щоб ти була щасливою. І Він хоче, щоб ти ділилася своїм щастям з іншими”.
Медді уважно слухала. Вона відчувала спокій. Можливо їй і не вдасться вирішити великі проблеми, з якими стикалася її сім’я, але вона може допомогти своїм рідним бути щасливими.
Коли брат Клейтон завершив, Медді підскочила зі стільця і міцно обняла маму й тата. Потім вона потиснула руку брату Клейтону. “Дякую!” — сказала вона.
Пізніше того вечора Медді сиділа на своєму ліжку і думала про своє благословення священства. Як вона може допомогти своїй сім’ї відчувати радість? Вона оглянула свою кімнату, подивилася на розмальовки, м’які іграшки і на приладдя для творчості.
І тоді в неї з’явилася ідея. Вона схопила аркуш, ножиці і олівці. І почала розрізати аркуш на менші квадратики.
Медді взяла червоний олівець. “Ти можеш це зробити!” — написала вона на першому маленькому аркуші. На іншому вона написала: “Тебе люблять!” Медді думала, що б ще радісного написати. Вона продовжувала писати підбадьорюючі послання, доки не закінчилися всі аркуші.
Потім вона розклала ці записки по будинку — одну біля вхідних дверей, одну біля мильниці на умивальнику, і ще одну біля кімнати для прання.
Протягом наступних кількох днів вона усміхалася, спостерігаючи за тим, як її сім’я читає записки.
“Дякую за записки! — сказала мама, щиро усміхаючись. Вони роблять мене щасливою. І ти робиш мене щасливою!”
Медді обняла маму. Небесний Батько допоміг їй спрямувати свій дар для служіння її сім’ї.
Тебе люблять!
Ілюстрації Енні Пун