“6-ранкова місіонерка”, Заради зміцнення молоді, черв. 2021, сс. 6–7.
За Мною йдіть
6-ранкова місіонерка
Я вже збиралася сказати своєму другові, чому того вечора мені треба було припинити обмінюватися текстовими повідомленнями, коли Дух тихенько дав мені підказку.
Коли я росла, я завжди хотіла бути членом Церкви–місіонером. Я знала, наскільки важливо ділитися євангелією з людьми, які не належать до нашої віри. Я навіть молилася про такі можливості. Але ніхто з моїх знайомих, які не були членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, не цікавився цим. Усе це змінилося, коли я перейшла до старших класів і зустріла Роббі*.
Ми з Роббі потоваришували, коли виступали у мюзиклі в муніципальному театрі. Після того ми підтримували зв’язок й іноді разом проводили час.
Одного вечора ми обмінювалися текстовими повідомленнями. Оскільки наступного ранку у мене була ранкова семінарія, мені треба було припиняти і лягати спати.
“Дякую за розмову, але мені завтра потрібно рано вставати!”— написала я у повідомленні.
“Наскільки рано?”— запитав Роббі.
“О 5:30”,— відповіла я. Я не була впевнена, чи потрібно пояснювати чому, але я відчула тихеньку підказку від Духа, що потрібно.
“У мене о 6-й ранку семінарія,—сказала я.— Це урок у моїй церкві, де ми вивчаємо Писання і дізнаємося про Бога до початку шкільних занять. У мене завжди дуже хороший настрій після таких уроків”.
Потім я почула іншу тиху підказку: “Тобі теж варто буде якось прийти”,—сказала я.
Роббі зрадів, коли я пояснила, що таке семінарія. “Це звучить цікаво. Я б міг приїхати туди на велосипеді. Може завтра приїду”.
Спочатку я подумала, що Роббі жартував. Але наступного ранку, коли ми з татом під’їжджали до парковки за кілька хвилин до 6-ї, там вже був Роббі, який чекав біля церкви зі своїм велосипедом. Я була вражена.
Того дня ми у класі дізнавалися про храми, під час вивчення Старого Завіту. Роббі захоплено слухав увесь урок—йому сподобалися всі фотографії і думки всіх студентів про те, як храми поєднують нас із Богом і нашими сім’ями.
Учитель та інші студенти тепло вітали Роббі, хоча ніхто не попередив їх про його прихід. Роббі продовжував відвідувати ці уроки решту шкільного року. Він також прийшов на кілька молодіжних заходів. Він здружився з іншою молоддю мого приходу і колу. В кінці навчального року Роббі прийшов разом з нами на духовний вечір, присвячений закінченню курсу семінарії.
Того літа моя сім’я переїхала до іншого приходу, але коли почався навчальний рік, Роббі продовжував відвідувати семінарію й увесь клас вітав його повернення.
Роббі не приєднався до Церкви, але він завжди говорив мені про чудовий досвід, отриманий там, коли ми бачилися з ним пізніше.
Цей випадок із запрошення Роббі до семінарії навчив мене, що ділитися євангелією—це не лише запрошувати друзів зустрічатися з місіонерами. Насправді, вони можуть ніколи не приєднатися до Церкви. Це може бути настільки просто, як поділитися тим, що відбувається у вашому житті як члена Церкви. Потім, якщо вони зацікавляться, ви можете запропонувати їм дізнатися більше.
Якщо ви шукаєте можливості ділитися євангелією, спробуйте почати там, де ви є, і з того, що ви вже робите. Є так багато простих способів розповісти про ваші віру і свідчення, повідомляючи про те, що ви робите, аби наближатися до Христа. Довіряйте Духу. Він допоможе вам і скеровуватиме вас.