“Перемога Суботнього дня”, Заради зміцнення молоді, лют. 2024.
Перемога Суботнього дня
Паркер Дж. зі штату Орегон не відчував наближеності до Бога. Але його рішення дотримуватися Суботнього дня у святості допомогло йому відновити з Ним контакт.
Авторка фотографії: Крістіна Сміт
Коли 17-літній Паркер Дж. готувався до змагань чемпіонату у старшій віковій категорії, він тренувався відбивати будь-які маневри, якими могли скористатися його суперники. Але хоча він багато років зміцнювався, займаючись спортивною боротьбою, футболом, штовханням ядра і навіть граючи на акордеоні, найголовніша підготовка Паркера не мала нічого спільного зі зміцненням його фізичних м’язів. Йому потрібна була духовна сила, щоб цей турнір був переможним в очах Бога.
Боротьба під час прийняття рішення
“Мене завжди мотивувала любов Бога”, — каже Паркер. Але чомусь він не відчував близькості до Бога у тижні, які передували чемпіонату. У минулому, каже він, “вдячність Богу дійсно допомогла мені зміцнити моє свідчення, тому я не знав, чи то я лише відчував недостатньо вдячності, чи Бог дійсно трохи відхилив від мене Свою руку”.
Розпорядок тижня, коли мав проходити чемпіонат, був досить простий: команда Паркера в четвер мала виїздити автобусом, аби взяти участь у змаганнях чемпіонату, які мали проходити у п’ятницю і суботу. На жаль, все ускладнив сильний снігопад. Чемпіонат було перенесено на один день. Це означало, що борці, які перемогли у своїх суботніх матчах, мали змагатися у неділю. І навички, і сила Паркера давали надію, що він зможе дійти до фіналу.
Сидячи з членами своєї команди, Паркер знав, що йому потрібно було зробити вибір: боротися у фіналі в неділю чи шанувати Суботній день. І оскільки цей рік був у нього випускним, то це був його останній шанс боротися з його командою.
“У той момент мені дійсно було дуже важко прийняти те рішення. Я просто не відчував руку Бога у тижні перед чемпіонатом”, — каже він.
Але згадка про минулі випадки, коли йому допомагав Бог, дала Паркеру необхідну силу для прийняття рішення. “Хоча останнім часом я не відчував Його руку, я знав, що відчував її раніше. Щотижня, приймаючи причастя, я обіцяю пам’ятати Його завжди, а не лише, коли мені це зручно. Тому я вирішив не боротися у неділю”.
Справжня перемога
Паркер прийшов у суботу вранці, знаючи, що не змагатиметься у фіналі в неділю, навіть якщо переможе у кожному суботньому матчі. Але, на диво, він більше не відчував розчарування. “Я відчував спокій стосовно свого рішення, — каже він. — Це було цікаво, оскільки весь сезон я відчував на собі дуже багато тиску, щоб перемогти. Але на тих змаганнях я був просто радий бути з тими, кого люблю. Я просто хотів докласти найкращих зусиль”.
І він їх доклав. Тренування Паркера принесло плоди і того дня у суботу він переміг у кожному матчі. Але коли він відмовився брати участь у недільному матчі, Паркер відчув, що виграв щось набагато більш цінне. “Та медаль і те перше місце покрились би пилом на моїй полиці, — каже він. — Але ясність і спокій, які я здобув, коли вибрав Бога і зміг побачити Його руку в цих подіях, були просто варті того”.
Справжня перемога Паркера була не в медалі чи кубку. Вона була у тому, що він вибрав Бога і зміг побачити Його руку.
Паркер каже: “Цей досвід допоміг мені усвідомити, на що я був здатен. Багато молодих людей не вірять у свою здатність приймати складні рішення. Я теж таким був. Але у вас завжди є вибір робити те, що вірно, навіть якщо у минулому ви помилялися. Бог знає вас і вірить у вас. Він знає, що ви здатні це зробити”.
Благословення від жертвування
Невдовзі після того, як Паркер отримав свою духовну перемогу, він отримав покликання служити на місії в Румунії. Він знає, що вибір дотримуватися заповідей Бога матиме позитивний вплив на його місію і решту його життя. Він каже: “Тепер я знаю, що, присвятивши один день тижня Богу, ви отримуєте благословень у три, у чотири рази більше. Це не означає, що “відмовившись від фінального чемпіонату, я тепер піду на небеса”. Це означає, що моя можливість служити, жертвувати і наближатися до Бога зросла”.
Паркер радіє можливості служити Господу в Румунії в ролі місіонера повного дня.
Коли наступного разу Паркеру потрібно буде боротися з собою у прийнятті важливого рішення, він готовий до цього як ніколи раніше. “Небагато людей матимуть можливість відмовитись від останнього матчу на чемпіонаті з боротьби, — визнає Паркер. — Але те, що можуть робити всі, — це жертвувати. Можливість просто відпустити щось заради Бога і присвятити це Йому дала мені відчуття сили, якого я раніше ніколи не мав. Бог знає вас краще, ніж ви знаєте себе”. Він каже: “Бог дозволить вам побувати в ситуаціях, які будуть складними, але ніколи не будуть такими, які неможливо подолати з Його допомогою”.