“Намагаєтесь жити за євангелією без Ісуса Христа?”, Заради зміцнення молоді, лют. 2024.
Намагаєтесь жити за євангелією без Ісуса Христа?
Я почувалася незадоволеною в Церкві, доки не зрозуміла, що проблема була не в Церкві — вона була у тому, що я не зосереджувалася на Спасителі.
Рука спасіння, художник Майкл Т. Мальм
Коли я навчалася у старших класах школи, я майже завжди відчувала велику дистанцію між мною і Богом та Ісусом Христом. Усі навколо мене здавалися набагато більш духовними і мали чудові духовні переживання.
Я не могла зрозуміти, що я роблю не так. Я ходила до церкви, читала Писання, молилася і відвідувала храм під час планових храмових подорожей нашого приходу. Однак я все одно відчувала, наче мені чогось не вистачало.
Лише на місії я зрозуміла, якого шматочка пазла мені не вистачало: Ісуса Христа.
Я зосереджувалася на вчинках, а не на Спасителі, і не на тому, щоб стати Його відданою послідовницею.
Я хочу пояснити, праведні звички — це добре. Життя за євангелією допомагає наближати нас до Ісуса Христа. Але іноді ми настільки поринаємо у “церковні справи”, що виключаємо Спасителя саме з тих заходів, метою яких є наближення нас до Нього. Це може викликати у нас почуття духовної порожнечі.
Присутні у Церкві, відсутні у Христі
Недавно деякі мої друзі, які пішли з Церкви, сказали, що ніколи не відчували більше щастя і спокою. Це збивало мене з пантелику! Якщо це Церква Христа, як це можливо?
Коли я слухала розповіді своїх друзів про їхні переживання і занепокоєння, я зрозуміла, що не вихід з Церкви давав їм щастя, а те, що вони відмовилися від довгого переліку справ, які мали виконувати. Щойно вони йшли з Церкви, вони також залишали позаду свої духовні списки справ.
Але не це мав на меті Спаситель, коли встановив Свою Церкву і дав Свої заповіді.
Старійшина Дональд Л. Холлстром, сімдесятник, якось навчав: “Деякі люди вважають, що активність у Церкві — це найвища мета. Це небезпечна точка зору. Можна бути активним у Церкві й менш активним у євангелії. Дозвольте наголосити: активність у Церкві — це дуже бажана ціль, однак цього недостатньо”1.
Можна робити правильні речі, але зовсім випускати з поля зору мету, яка за ними стоїть.
Небезпека погляду повз Христа
Сестра Трейсі Ю. Браунінг, друга радниця у генеральному президентстві Початкового товариства, дуже добре дещо зрозуміла про ізраїльтян у Новому Завіті: “Подібно до нас сьогодні, давній народ Божий було запрошено дивитися на життя через Нього, аби бачити більше Його присутності у своєму житті. На той час, коли відбувалося священнослужіння Спасителя, ізраїльтяни вже втратили бачення Христа у своєму поклонінні…
Перебуваючи у такому стані, діти Ізраїля вірили, що норми і ритуали закону були шляхом до особистого спасіння, і в деякій мірі спростили закон Мойсея до переліку правил, що застосовувалися для управління громадським життям. Було необхідно, щоб Спаситель відновив головну мету і ясність Своєї євангелії2.
Іноді Сатана відволікає членів відновленої Церкви Христа не скоєнням серйозного гріха. Натомість він бере те, що, на наш погляд, є хорошим, і переконує нас дивитися на це неправильно.
Президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Іноді вірні святі останніх днів починають зосереджуватися на “додатках”, а не на фундаментальних принципах. Таким чином Сатана спокушає нас відволіктися від простого і зрозумілого послання відновленої євангелії”3.
Замість того щоб сповнити нас спокоєм, наші зусилля жити за євангелією можуть іноді викликати стрес і розчарування. Це саме ті почуття, які Сатана хоче викликати у нас щодо євангелії. Якщо він не може змусити вас грішити, він переконає нас, що євангелія надто тяжка, надто виснажлива, і що виконати всі її вимоги неможливо.
Зосереджувати наше свідчення на Христі
У старших класах я вважала, що докладаю недостатньо зусиль. Той страх невідповідності був причиною, чому я не почувалася настільки щасливою, як люди навколо.
Хоча наші вчинки можуть бути ознакою навернення, ми не можемо дозволити, щоб наша духовність повністю визначалася лише вчинками. Якщо так станеться, то ми почнемо перекладати тягар нашого спасіння на свої власні плечі і не будемо покладатися на Ісуса Христа.
Президент Нельсон заохочував нас, щоб наша увага була “прикута до Спасителя і Його євангелії” 4. Це відведе нашу увагу від списків духовних справ і натомість зосередить її на мирному і щасливому наверненні у Його Церкві. “Ніщо так не запрошує Дух, як наше зосередження на Ісусі Христі”5.