Мій досвід відкритого серця

Картер Томас

Ілюстрації Адама Нікла

Я дуже активно займаюся спортом, особливо баскетболом. Мені просто подобається змагатися. І це одна з причин, чому мені мали зробити восьмигодинну операцію на відкритому серці, коли мені було 14 років.

Я народився із пороком в одному з моїх серцевих клапанів. Спочатку лікарі казали, що мені, вірогідно, потрібна буде операція у похилому віці, може на пенсії. Але з часом проблема поглибилася, великою мірою завдяки великій інтенсивності моїх занять спортом.

Восени, під час відвідування лікаря, він сказав, що мені можливо, знадобиться операція у наступні рік чи два. І на той час у школі я займався бігом на довгі дистанції. Але замість того, аби покращуватися, мої результати погіршувалися. Ось як я зрозумів, що у мене була якась серйозна проблема.

Ми знову пішли до лікаря у березні. Під час розмови у мене було відчуття, що операцію потрібно було зробити навіть раніше, ніж ми планували. У моїй душі почало виникати тепле відчуття Духа. Це особисте одкровення дало мені певну розраду. Несподівано для себе я сказав, що хочу зробити операцію якомога швидше. Мої батьки спочатку дуже боялися, але я сказав їм: “Я спокійний. Як скоро ми зможемо це зробити?” Ми запланували операцію на квітень.

У важкі часи я знаю, що Ісус Христос завжди поруч. Я завжди можу молитися Небесному Батькові, і це допомагає.

Я вірив, що зрештою все спрацює на благо, але у день операції все ще було страшно. Коли я зайшов до операційної, то наче вперше усвідомив серйозність того, що мало відбутися. Я пам’ятаю, що мене трусило. Мій анестезіолог дуже мені тоді допоміг. Я вдячний за всіх людей, які допомогли мені все це пережити. У мене також була допомога небес. Наприклад, увесь мій приход постився за мене, і я дуже сильно відчував силу посту і молитви.

Фотографія люб’язно надана сім’єю Томас

Зараз моє серце у чудовому стані. Якби не операція, я б, можливо, не прожив і двох років. Тепер я можу прожити довге і повноцінне життя.

Цей випадок повністю змінив мій погляд на речі. Я по-іншому дивлюся на всіх людей, коли вони проходять через випробування. Я маю до них більше співчуття. Час від часу я бачу когось і відчуваю, що ця людина переживає щось складне, і тоді я йду й допомагаю їй.

На мою думку, бути учнем Ісуса Христа означає бути прикладом іншим і ставитись до людей так, як це робив би Він. Ми всі в цьому разом. Бог — наш Батько, а ми Його сини і дочки. Усі ми маємо мету і цінність. Є багато негативного, тому я намагаюсь допомагати людям усміхатися і бути позитивними.

Я свідчу, що можу отримувати особисте скерування від Господа щодня. Він може зробити мене сильнішою людиною і додати мені витривалості. Я все можу в Христі (див. Филип’янам 4:13).