Спокій після паралічу
Коли після аварії, в якій мою машину перекинуло, мене паралізувало, я продовжувала запитувати: “Чому я?” Але деякі дії допомогли мені відчути спокій.
Фотографії люб’язно надані сім’єю Тревеллер
У 2022 році ми з друзями їхали пустелею на невеликому позашяховику, і з нами сталася аварія, під час якої наша машина перекинулася. Я отямилася на землі, на мені була кров. Я нічого не відчувала. Невдовзі прибув гелікоптер, який доставив мене до лікарні. Я дізналася, що у мене була зламана шия у двох місцях і що від плечей і донизу я була паралізована.
Спочатку це дуже сильно похитнуло моє свідчення. Я продовжувала запитувати: “Чому я?” Я не розуміла, чому всі мої друзі ходили після тієї аварії, а я не могла цього робити. Як 16-річна гімнастка і чирлідерка, я уявляла своє життя зовсім іншим.
Виберіть вдячність
Якось, вже після аварії, у мене видався дуже поганий день, і я не хотіла полишати ліжко і їхати на фізіотерапію. Але я поїхала і побачила там паралізованого чоловіка з опіками. Він усміхався і розмовляв з усім персоналом, і я подумала: “Якщо він так може, то зможу і я”.
Після того випадку я змогла краще зосереджуватися на вдячності. Я усвідомила, як мені пощастило, і змогла трохи краще приймати свою ситуацію. Я зрозуміла, що мені слід було вирішити прокинутися і зосередитися на хорошому, наприклад, на моїй дивовижній сім’ї та на євангелії Ісуса Христа.
Дивіться поверх ярликів
Я зрозуміла, що допомога іншим допомагає мені. Пам’ятаю, як побачила на фізіотерапії двох паралізованих підлітків. Я під’їхала до них і поговорила, оскільки була б дуже щаслива, якби хтось зробив це для мене.
Так багато людей проходять через складні випробування. На фізіотерапії ви бачите навколо усі ці випробування, які стають такими видимими. У старших класах усі теж проходять через багато випробувань, але ніхто, насправді, про це не знає. Це більш приховано. І є всі ці ярлики, як-от, “футболіст” та “чирлідерка”. Іноді страшно виходити за межі тих ярликів і знаходити нових друзів. Мені подобаються активність та гімнастичні трюки, і я завжди думала, що все це визначало те, ким я є.
Але я усвідомила, що ті ярлики — це ще не все життя. Те, як люди виглядають, наскільки від вас відрізняються — усе це неважливе. Ви можете робити крок назустріч кожному і зосереджуватися на допомозі їм. І деякі з моїх найкращих друзів — це люди, дружбу з якими я ніколи раніше не могла б уявити.
Довіряйте Спасителю
Провівши певний час у реабілітаційному центрі, я змогла відновити рухливість рук і почала трохи відчувати ноги. Я продовжую робити прогрес щодня.
Я не знаю, яким буде моє майбутнє, і без допомоги Господа я б дуже боялася. Але недавно я отримала патріарше благословення, і воно дає мені впевненість, що, що б не сталося, все буде добре. Щоденне читання Писань і молитви також допомогли мені багато через що пройти. Я знаю, що без Ісуса Христа мої випробування здавались би набагато гіршими. Він допомагає мені відчувати спокій, навіть коли все йде важко.
Авторка живе в штаті Юта, США.