Свідчення

Сесіл О. Самуельсон, мол.

Сімдесятник

Основні принципи отримання і збереження свідчення про євангелію Ісуса Христа є чіткими, зрозумілими і доступними кожній людині.

Одним з великих благословень мого життя протягом багатьох років була можливість знаходитися серед молоді Церкви і працювати з ними. Я вважаю це спілкування і сформовані дружні стосунки одними з найприємніших і найцінніших в моєму житті. Вони також є основою великого оптимізму, що я маю, стосовно майбутнього Церкви, суспільства і світу.

Під час такої взаємодії я також мав привілей розмовляти з тими, хто мав різні сумніви чи труднощі з їхнім свідченням. У той час як конкретні деталі могли відрізнятися і зрідка були унікальними, багато запитань і причин збентеження були дуже схожими. Більш того, ці проблеми й турботи не мають будь-яких вікових чи демографічних обмежень. Вони можуть тривожити тих, чиї предки багатьох поколінь є членами Церкви, нових членів Церкви, а також тих, хто лише знайомиться з Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Їхні запитання, як правило, є результатом щирих пошуків або допитливості. Оскільки їх наслідки дуже значні і серйозні для кожного з нас, то вважаю за доцільне розглянути питання про наші свідчення. Як святі останніх днів, ми дивимося на наші свідчення як на певне переконання про істинність євангелії Ісуса Христа, яке ми можемо отримати через одкровення від Святого Духа.

У той час як це визначення дає просте і чітке пояснення того, що таке свідчення, воно викликає кілька потенційних запитань типу: Хто має право отримати свідчення? Як можна отримати необхідне одкровення? Якими є кроки отримання свідчення? Отримання свідчення---це подія чи постійний процес? Кожне з цих запитань та подібні їм викликають ще й свої, пов’язані з ними питання, але основні принципи отримання і збереження свідчення про євангелію Ісуса Христа є чіткими, зрозумілими і доступними кожній людині.

Дозвольте мені коротко відповісти на цю можливу невизначеність і потім передати кілька думок, якими нещодавно поділилися мої молоді дорослі друзі, котрим я довіряю, хто мав особистий досвід отримання свідчень. У них також була можливість служити іншим, хто стикався з викликами чи труднощами в певних областях їхньої віри і переконань.

Перше---хто має право отримати свідчення? Кожен, хто готовий сплатити необхідну ціну---тобто дотримуватися заповідей---може отримати свідчення. “Ось чому голос Господа звучить аж до кінців землі, щоб усі, хто хоче чути, могли чути” (УЗ 1:11). Основною причиною для відновлення євангелії є та, щоб “кожна людина могла говорити в ім’я Господа Бога, саме Спасителя світу; щоб віра також могла збільшитися на землі” (УЗ 1:20–21).

Друге---як можна отримати необхідне одкровення і якими є основні кроки для цього? Порядок залишається чітким і незмінним протягом років. Обіцяння, дане для отримання свідчення про Книгу Мормона, також стосується всіх:

“І коли ви отримаєте їх (тобто ви прислухалися, читали, вивчали і роздумували над своїм питанням), …запита[йте] у Бога, Вічного Батька, в ім’я Христа, чи не істинні вони (тобто ви будете молитися обдумано, конкретно і благоговійно із твердим наміром виконувати те, що прийде у відповідь на вашу молитву); і якщо ви питатимете з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа, Він явить вам правду про це силою Святого Духа.

І силою Святого Духа ви можете пізнати правду про все” (Мороній 10:4–5).

Третє---отримання свідчення---це окрема подія, чи постійний процес? Свідчення схоже на живий організм, який росте і розвивається, якщо з ним правильно обходитися. Для зростання і розвитку воно потребує постійного живлення, піклування і захисту. Так само недостатня увага або відхід від способу життя, необхідного для втримання свідчення, може привести до його втрати або послаблення. Писання попереджають, що гріх або порушення заповідей Бога може привести до втрати Духа і навіть до того, що людина буде зрікатися свідчення, яке він або вона колись мали (див. УЗ 42:23).

Дозвольте мені тепер навести 10 спостережень і пропозицій моїх цінних і вірних молодих друзів. Ідеї, висловлені ними, основані на схожому мисленні і схожому досвіді; тому вони з великою вірогідністю нікого з вас не здивують. На жаль, і особливо, під час наших власних боротьби і страждань, ми можемо тимчасово забути чи не враховувати, що вони стосуються саме нас.

Перше, кожен має цінність, бо ми всі є дітьми Бога. Він знає нас, любить і бажає, щоб ми мали успіх і повернулися до Нього. Ми повинні навчитися покладатися на Його любов і Його розклад, а не наші, іноді нетерплячі і недосконалі, бажання.

Друге, у той час як ми беззаперечно віримо у “переміну в серці”, описану в Писаннях (див. Мосія 5:2; Алма 5:12–14, 26), ми маємо зрозуміти, що часто вона відбувається поступово, а не миттєво чи глобально, і приходить у відповідь на конкретні запитання, обставини або занепокоєння, так само як і через наше вивчення і нашу молитву.

Третє, нам необхідно пам’ятати, що головна мета життя полягає в тому, щоб бути випробуваними і перевіреними. Таким чином ми маємо навчитися зростати через наші труднощі і бути вдячними за уроки, які неможливо засвоїти легшим способом.

Четверте, нам необхідно навчитися довіряти тому, в що ми віримо або що знаємо, аби воно підтримало нас у непевні часи чи у вирішенні питань, над якими ми працюємо.

П’яте, як навчав Алма, отримання свідчення це, як правило, прогрес, який починається з надії, віри і зрештою приводить до пізнання істини про конкретний принцип, учення чи саму євангелію (див. Aлма 32).

Шосте, навчання когось тому, що ми знаємо, зміцнює наше власне свідчення у процесі нашого зміцнення чийогось. Коли ви даєте комусь гроші або їжу, у вас залишається менше. Однак, коли ви ділитеся своїм свідченням, воно зміцнюється і зростає і у того, хто його має, і у того, хто чує його.

Сьоме, ми повинні робити маленькі, але необхідні речі щодня і регулярно. Молитви, вивчення Писань і євангелії, відвідування церковних зборів, храмове поклоніння, виконання візитного вчителювання, домашнього вчителювання та інших завдань зміцнять нашу віру і запросять Духа у наше життя. Коли ми нехтуємо будь-яким з цих привілеїв, ми ставимо наші свідчення під загрозу.

Восьме, у нас не повинні бути для інших вищі стандарти, ніж для себе. Занадто часто ми можемо дозволяти помилкам або недолікам інших, особливо провідників або членів Церкви, впливати на те, які в нас є почуття до себе чи до нашого свідчення. Труднощі інших людей не є виправданням наших власних недоліків.

Дев’яте, корисно пам’ятати, що коли, зробивши помилку, ми занадто себе картаємо, то це може мати такий же негативний вплив, як і легковажність у той момент, коли вимагається справжнє покаяння.

І десяте, ми завжди маємо чітко усвідомлювати, що Спокута Христа повністю і постійно задіяна для кожного з нас, якщо ми їй дозволяємо це. Тоді все інше стає на свої місця, навіть коли ми продовжуємо працювати над певними деталями, звичками або, на наш погляд, втраченими частинами мозаїки нашої віри.

Я вдячний за підказки, силу та свідчення дуже багатьох моїх взірцевих молодих друзів і приятелів. Коли я з ними, я зміцнююся, і коли я знаю, що вони з іншими, мене підбадьорює знання про те добро, яке вони роблять, і служіння, яке вони виконують від імені Вчителя, Якому вони поклоняються і Якому намагаються бути слухняними.

Люди роблять добрі й важливі речі, оскільки вони мають свідчення. У той час як це істинно, ми також отримуємо свідчення завдяки нашим справам. Ісус сказав:

“Наука Моя---не Моя, а Того, Хто послав Мене.

Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я” (Іван 7:16–17).

“Якщо ви Мене любите,---Мої заповіді зберігайте” (Іван 14:15).

Так само, як і Нефій і Мормон в давнину, “я не знаю значення усього цього” (1 Нефій 11:17; див. також Слова Мормона 1:7), але дозвольте мені сказати те, що я дійсно знаю.

Я знаю, що Бог, наш Небесний Батько, живе і любить нас. Я знаю, що Його унікально особливий Син, Ісус Христос---наш Спаситель і Викупитель, Він очолює Церкву, яка носить Його ім’я. Я знаю, що з Джозефом Смітом відбулося усе, про що він розповідав і навчав стосовно відновлення євангелії в наші дні. Я знаю, що в наш час нас ведуть апостоли і пророки й Президент Томас С. Монсон має всі ключі священства, необхідні для того, щоб благословити наші життя і просувати роботу Господа. Я знаю, що ми усі маємо право на це знання і якщо у вас є з цим труднощі, ви можете покладатися на істинність свідчень, які ви чуєте з цієї трибуни на цій конференції. Ось що я знаю і про що свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.