Очі, щоб бачити
Через силу Святого Духа Христос дасть нам можливість ставитися до себе та ставитися до інших, як Він.
Побачити руку Бога
Мені подобається історія зі Старого Завіту про юнака, який служив пророку Єлисею. Якось юнак прокинувся вранці, вийшов на вулицю і побачив, що місто оточене великою армією, яка мала намір знищити їх. Він побіг до Єлисея: “Ох, пане мій, що будемо робити?”
Єлисей відказав: “Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними”.
Єлисей знав, що юнаку було потрібно більше, ніж спокійне запевнення, йому було потрібне видіння. Тож “молився Єлисей: … “Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!” І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея” 1 .
Трапляються обставини, коли вам, як і слузі, важко побачити, як Бог працює у вашому житті,---обставини, коли ви відчуваєте себе в облозі, коли випробування смертності ставлять вас на коліна. Чекайте і довіряйте Богові та Його розкладу, оскільки ви можете всім своїм серцем довіряти Його серцю. Але тут є і другий урок. Мої дорогі сестри та брати, ви теж можете молитися, щоб Господь відкрив ваші очі, аби побачити речі, яких ви зазвичай не бачите.
Бачити себе такими, якими нас бачить Бог
Для нас, мабуть, найголовніше чітко зрозуміти, хто є Бог і ким насправді є ми---синами та дочками небесних батьків з “божественною природою та вічною долею” 2 . Попросіть Бога відкрити вам ці істини і як Він ставиться до вас. Чим краще ви зрозумієте свою справжню ідентичність і мету, глибину душі, тим більше це вплине на все у вашому житті.
Ставлення до інших
Розуміння того, як Бог ставиться до нас, допомагає нам ставитися до інших так, як Він. Журналіст Девід Брукс сказав: “Багато великих проблем нашого суспільства виникають через те, що люди відчувають, що їх ігнорують і не цінують. … [Є] важлива … риса, яку нам усім слід удосконалити, [і вона] полягає в тому, щоб краще ставитися одне до одного і щоб до нас ставилися краще 3 .
Ісус Христос бачить людей всебічно. Він ставиться до них як до особистостей, бачить їхні потреби і ким вони можуть стати. Там, де інші бачили рибалок, грішників або митників, Ісус бачив учнів; там, де інші бачили чоловіка, яким оволодів нечистий дух, Ісус не звернув увагу на його зовнішній вигляд, визнав як людину і зцілив 4 .
Навіть у нашому зайнятому житті ми можемо наслідувати приклад Ісуса і бачити людей---їхні потреби, віру, зусилля та ким вони можуть стати 5 .
Коли я молюсь Господу, щоб Він відкрив мої очі, аби я могла побачити те, що зазвичай не бачу, то часто ставлю собі два запитання і звертаю увагу на отримані відчуття: “Що я роблю з того, що я повинна припинити робити?” і “Чого я не роблю, що я повинна почати робити?” 6
Кілька місяців тому, під час причастя я запитала себе про це і мене здивувало відчуття, яке я отримала. “Перестань дивитися у свій телефон, стоячи у черзі”. Дивитися у свій телефон у черзі стало майже звичкою; для мене це був сприятливий час, щоб виконати багато завдань, перевірити електронну пошту, переглянути заголовки або прокрутити стрічку соціальних мереж.
Наступного ранку я опинилася у довгій черзі в магазині. Я дістала свій телефон і потім згадала про отримане відчуття. Я відклала телефон і озирнулася. У черзі попереду мене я побачила літнього чоловіка. Його візок був майже порожнім, за винятком кількох банок їжі для котів. Я почувалася трохи незручно, але сказала щось справді влучне на кшталт: “Я бачу, що у вас є кіт”. Він відповів, що наближається буря, і він не хоче залишитися без їжі для кота. Ми трішки поспілкувалися, і потім він повернувся до мене й сказав: “Ви знаєте, я нікому не говорив, але сьогодні мій день народження”. Моє серце розчулилося. Я побажала йому щасливого дня народження і подумки помолилася з вдячністю, що я не занурилася у свій телефон і не втратила нагоди дійсно побачити та поспілкуватися з людиною, якій це було потрібно.
Всім серцем я не хочу бути схожою на священика чи левита на дорозі до Єрихону---на того, хто дивиться і проходить мимо 7 . Але гадаю, дуже часто, я саме така.
Бачити доручення Бога для мене
Нещодавно я отримала цінний урок від молодої жінки на ім’я Розлін про те, як краще ставитися до інших.
Історією поділилася зі мною моя подруга, яка була пригніченою, коли після 20-річного подружнього життя її чоловік пішов від неї. Оскільки її діти проводили час по черзі з обома батьками, перспектива відвідувати Церкву наодинці здавалася жахаючою. Вона розповідає:
“У церкві, де сім’я має першорядне значення, сидіти на самоті може бути боляче. Тієї першої неділі я йшла, молячись, щоб ніхто не заговорив зі мною. Я ледве трималася і була готова заплакати. Я сіла на своє звичайне місце, сподіваючись, що ніхто не помітить наскільки порожньою здається лава.
Молода жінка з нашого приходу повернулася і подивилася на мене. Я спробувала посміхнутися. Вона усміхнулася у відповідь. Я бачила занепокоєння на її обличчі. Я мовчки благала, щоб вона не почала говорити зі мною, бо я не могла сказати нічого втішного і знала, що почну плакати. Я перевела погляд на свої коліна, щоб не бачити її очей.
Протягом наступної години я помічала, що часом її погляд зупинявся на мені. Як тільки збори закінчилися, вона підійшла до мене. “Привіт, Розлін”,---прошепотіла я. Вона обняла мене своїми руками і сказала: “Сестро Сміт, я відчуваю, що у вас сьогодні поганий день. Мені шкода. Я люблю вас”. Як і передбачалося, коли вона знову обійняла мене, на мої очі навернулися сльози. Але, йдучи звідти, я думала собі: “Можливо, я все-таки зможу це пережити”.
Ця чудова 16-річна молода жінка, вдвічі молодша від мене, знаходила мене щонеділі до кінця того року, щоб обійняти і запитати: “Як справи?” Це дуже змінило мої почуття стосовно відвідування церкви. Правда була в тому, що я почала довіряти тим обіймам. Хтось помітив мене. Хтось знав, що я там. Хтось турбувався”.
Як і стосовно всіх дарів, які Батько так охоче пропонує, щоб мати дар всебічно бачити інших, нам слід просити Його, а потім діяти. Попросіть, щоб ви ставилися до інших так, як Він,---бачили їх, як Його справжніх синів та дочок з безмежним і божественним потенціалом. Потім дійте: любіть, служіть і підтверджуйте їхню цінність та потенціал за спонуканнями. Коли це стане моделлю нашого життя, ми побачимо, що стаємо “істинними послідовниками … Ісуса Христа” 8 . Інші зможуть довіряти нашим серцям свої серця. І завдяки цій моделі ми також розкриємо свою власну істинну ідентичність та мету.
Моя подруга згадала ще один випадок, який стався, коли вона сиділа на тій самій порожній лавці на самоті, розмірковуючи, чи не даремно протягом 20 років докладала зусилля, аби жити за євангелією в її домівці. Вона потребувала більшого, ніж спокійне запевнення, їй було потрібне видіння. Вона відчула, як її серце пронизує питання: “Чому ти це робила? Ти докладала ці зусилля заради винагороди, похвали інших чи бажаного результату?” Вона трохи завагалася, звернулася до свого серця, а потім змогла впевнено відповісти: “Я робила це, бо люблю Спасителя. І я люблю Його євангелію”. Господь відкрив її очі, щоб допомогти їй зрозуміти. Ця проста, але сильна зміна бачення допомогла їй продовжувати вірити в Христа, незважаючи на її обставини.
Я свідчу, що Ісус Христос любить нас і може дати нам очі, щоб бачити, навіть коли це важко, навіть коли ми втомилися, навіть коли ми самотні і навіть коли результати не такі, як ми сподівались. Завдяки Його благодаті Він благословить нас і збільшить нашу здатність. Через силу Святого Духа Христос дасть нам можливість ставитися до себе та ставитися до інших, як Він. З Його допомогою ми зможемо розпізнати, що є найбільш необхідним. Ми зможемо почати бачити, як рука Господа проявляється в звичайних дрібницях нашого життя та через них, і ми побачимо це всебічно.
І щоб потім, у той великий день, “коли Він явиться, ми могли бути такими, як Він, бо ми побачимо Його таким, як Він є; щоб ми могли мати цю надію” 9 , про це моя молитва в ім’я Ісуса Христа, амінь.