Серця, скріплені у праведності та єдності
У цей поворотний момент в історії Церкви, у цю 200-ту річницю, давайте присвятимо себе праведному життю і станемо більш об’єднаними, ніж будь-коли раніше.
Праведність і єдність є дуже важливими 1 . Коли люди люблять Бога всім своїм серцем та праведно намагаються стати подібними до Нього, у суспільстві стає менше суперечок та розбрату. З’являється більше єдності. Мені подобається реальна історія, яка це ілюструє.
Ще будучи молодим чоловіком, який не належав до нашої віри, генерал Томас Л. Кейн, допомагав святим і захищав їх, коли їм наказали тікати з Наву. Він захищав Церкву впродовж багатьох років 2 .
У 1872 році генерал Кейн, його талановита дружина, Елізабет Вуд Кейн, та двоє їхніх синів приїхали зі свого дому в Пенсільванії до Солт-Лейк-Сіті. Вони супроводжували Бригама Янга та його товаришів на південь до Сент-Джорджа, штат Юта. Приїхавши з візитом до Юти, Елізабет мала певні упередження щодо місцевих жінок. Дещо з того, про що вона дізналася, дуже її здивувало. Наприклад, вона дізналася, що для жінок в Юті була доступна будь-яка кар’єра, яка дозволяла їм заробляти на життя 3 . Вона також дізналася, що члени Церкви з добротою і розумінням ставилися до корінних американців 4 .
Під час подорожі вони зупинилися у Філлморі в будинку Томаса Р. та Матільди Робісон Кінг 5 .
Елізабет писала, що, коли Матільда готувала їжу для Президента Янга і тих, хто був з ним, до кімнати увійшли п’ятеро американських індіанців. Хоча їх не запрошували, було ясно, що вони збираються приєднатися до присутніх. Сестра Кінг звернулася до них “їхнім діалектом”. Вони порозсідалися на своїх ковдрах із задоволеним виглядом на обличчях. Елізабет запитала одного з дітей Кінгів: “Що твоя мама сказала цим чоловікам?”
Син Матільди відповів: “Вона сказала: “Ці гості прийшли першими, а я приготувала достатньо лише для них; але ваша їжа вже готується на вогні, і я покличу вас, щойно вона буде готова”.
Елізабет запитала: “Вона дійсно зробить це, чи просто дасть їм недоїдки біля кухонних дверей?” 6
Матільдин син відповів: “Мама служитиме їм так само, як і вам, і надасть їм місце за своїм столом”.
Вона так і зробила, і “вони їли абсолютно чемно”. Елізабет написала, що її враження про цю господиню на 100 відсотків покращилося 7 . Єдність зростає, коли до людей ставляться з гідністю та повагою, навіть якщо вони відрізняються за зовнішніми ознаками.
Ми, провідники, не маємо ілюзій, ніби в минулому всі стосунки були ідеальними, всі вчинки---подібними до Христових, а всі рішення---справедливими. Однак наша релігія навчає, що ми всі є дітьми Небесного Батька і поклоняємося Йому і Його Сину, Ісусу Христу, нашому Спасителю. Ми бажаємо, щоб наші серця та розум були скріплені у праведності та єдності, і щоб ми були з Ними одним 8 .
Праведність---це дуже широке поняття, але воно неодмінно включає в себе життя за Божими заповідями 9 . Набуваючи її, ми стаємо гідними отримувати священні обряди, з яких складається шлях завітів, і, завдяки їй, у нас є благословення мати супровід Духа у нашому житті 10 .
Бути праведним не означає, що кожен із нас має зараз у житті всі благословення. Можливо, зараз ми неодружені чи не маємо дітей або інших бажаних благословень. Але Господь пообіцяв, що праведні, які є вірними, “жити[муть] з Богом у стані нескінченного щастя” 11 .
Єдність---це також дуже широке поняття, але воно точно ілюструє суть першої і другої великих заповідей---любити Бога і любити наших ближніх 12 . Вона є визначальною рисою народу Сіону, чиї серця та розум скріплені разом у єдності 13 .
Контекстом для мого послання є порівняння та уроки зі Священних Писань.
Минуло 200 років з тих пір, як у 1820 році сталося перше явлення Батька та Його Сина, і Вони розпочали відновлення євангелії Ісуса Христа. У 4 Нефії в Книзі Мормона розповідається про подібний 200-річний період, що розпочався після того, як Спаситель явився і встановив Свою Церкву в давній Америці.
В історичному літописі, наведеному у книзі 4 Нефій, описано народ, серед якого не було ані заздрощів, ані розбрату, ані заворушень, ані неправди, ані вбивств, і ніякої похітливості. Як сказано в літописі, завдяки такій праведності “певно не могло бути щасливішого народу серед усіх людей, яких було створено рукою Бога” 14 .
Стосовно єдності у 4 Нефії написано: “Не було суперечок на цій землі через любов Бога, яка жила в серцях людей” 15 .
На жаль, далі в 4 Нефії описано разючу зміну, яка почалася у “двісті і першому році” 16 , коли беззаконня та розділення зруйнували праведність і єдність. Глибока розбещеність, яка тоді настала, невдовзі стала настільки пагубною, що зрештою великий пророк Мормон скаржився, звертаючись до свого сина Моронія:
“Але, о сину мій, як може такий, як цей, народ, чия насолода є в такій великій мерзоті---
Як ми можемо сподіватися, що Бог стримає Свою руку з карою проти нас?” 17
У цьому розподілі, хоча ми й живемо в особливий час, світ не був благословенний праведністю та єдністю, описаними у 4 Нефії. Насправді, ми живемо в період, коли розділення є особливо сильним. Проте мільйони тих, хто прийняв євангелію Ісуса Христа, присвятили себе досягненню як праведності, так і єдності. Нам усім відомо, що ми можемо бути стараннішими, і це наше завдання на сьогодні. Ми можемо бути силою, яка надихатиме та благословлятиме суспільство в цілому. У цей поворотний момент в історії Церкви, у цю 200-ту річницю, давайте ми, члени Господньої Церкви, присвятимо себе праведному життю і станемо більш об’єднаними, ніж будь-коли раніше. Президент Рассел М. Нельсон попросив нас “бути більш ввічливими, сприяти злагоді між різними расами та етнічними групами та виявляти взаємоповагу” 18 . Це означає з любов’ю ставитися одне до одного, любити Бога та приймати всіх людей як братів і сестер, а також дійсно бути народом Сіону.
Завдяки нашій доктрині, яка рівною мірою стосується усіх людей, ми можемо стати оазисом єдності та шанувати розмаїтість. Єдність та розмаїтість не є протилежними поняттями. Ми можемо досягнути більшої єдності, плекаючи атмосферу інклюзії та поваги до розмаїтості. Упродовж періоду, коли я служив у президентстві колу в Сан-Франциско, Каліфорнія, у нас були іспано-, тонгано-, самоано-, тагало- та мандариномовні приходи. Членами наших англомовних приходів були люди, які належали до різних рас та культур. Там панували любов, праведність і єдність.
Приходи та філії в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів визначаються за географічними та мовними ознаками 19 , а не за расовими чи культурними. Расова приналежність не вказується у записі про членство.
На початку Книги Мормона, де описано події, що відбувалися приблизно за 550 років до Різдва Христового, ми дізнаємося про фундаментальну заповідь щодо стосунків між дітьми Небесного Батька. Усі повинні виконувати заповіді Господа, і всіх запрошено скуштувати від Його доброти; “і Він ні від кого не відмовиться, хто прийде до Нього, від чорного і білого, звʼязаного і вільного, чоловічої статі і жіночої; і Він памʼятає язичника; і всі є однаковими для Бога, що Юдей, і що Іновірець” 20 .
Своїм священнослужінням та у Своїх проповідях Спаситель постійно проголошував, що люди всіх рас і кольорів шкіри є дітьми Бога. Ми всі брати і сестри. За нашою доктриною, ми віримо, що в країні, де відбулося відновлення, у Сполучених Штатах, конституція США 21 та пов’язані з нею документи 22 , написані недосконалими чоловіками, були натхнені Богом, щоб благословляти всіх людей. Як написано в Ученні і Завітах, ці документи були “установ[лені] і… ма[ють] підтримуватися заради прав і захисту всякої плоті, згідно зі справедливими і святими принципами” 23 . Двома з цих принципів були свобода вибору та відповідальність за наші власні гріхи. Господь проголосив:
“Отже, це неправильно, щоб одна людина була в неволі в іншої.
І саме з цією метою встановив Я Конституцію цієї країни руками мудрих людей, яких Я поставив саме для цієї мети, і викупив землю пролиттям крові” 24 .
Це одкровення було отримано в 1833 році, коли святі в Міссурі потерпали від серйозних переслідувань. У вступі до розділу 101 в Ученні і Завітах крім усього іншого описано наступне: “Натовпами черні їх було вигнано з домівок в окрузі Джексон. … [Членам] Церкви багато разів погрожували смертю” 25 .
Це був час напруженості з різних питань. Багато мешканців Міссурі вважали корінних американців безжалісними ворогами і воліли вигнати їх з тих земель. Крім того, багато поселенців у Міссурі були рабовласниками і відчували загрозу від усіх, хто був проти рабства.
У нашій доктрині, навпаки, наголошувалося на повазі до корінних американців і ми бажали навчати їх євангелії Ісуса Христа. Щодо рабства в наших Писаннях чітко говориться, що жодна людина не повинна бути поневолена іншою 26 .
Зрештою, святих силою вигнали з Міссурі 27 , а потім змусили переїхати на Захід 28 . Святі процвітали і знайшли мир, який приходить до тих, хто живе праведно, в єдності та за євангелією Ісуса Христа.
Я радію тому, що сказав Спаситель у Своїй заступницькій молитві (записаній в євангелії від Івана). Спаситель визнав, що це Батько послав Його, і що Він, Спаситель, довершив те діло, що було дано Йому виконати. Він молився за Своїх учнів та за тих, хто віритиме у Христа: “Щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я---у Тобі, щоб одно були в Нас і вони” 29 . Єдність---ось про що молився Христос перед тим, як Його зрадили і розп’яли.
У перший рік після відновлення євангелії Ісуса Христа, як написано в розділі 38 в Ученні і Завітах, Господь говорить про війни та злочестивість і проголошує: “Я кажу вам, будьте єдиними; а якщо ви не єдині, ви не Мої” 30 .
Культура нашої Церкви походить з євангелії Ісуса Христа. Яка глибина міститься в Посланні апостола Павла до Римлян! 31 Членами первинної Церкви в Римі були юдеї та іновірці. Ці тогочасні юдеї мали юдейську культуру та “здобули собі певну свободу, а їхня чисельність почала збільшуватися, й вони стали процвітати” 32 .
Іновірці в Римі мали культуру, яка зазнала значного елліністичного впливу. Апостол Павло добре розумів її завдяки своєму перебуванню в Афінах та Коринфі.
Павло подає всеохоплюючий виклад євангелії Ісуса Христа. Він зазначає відповідні аспекти обох культур---юдеїв та іновірців 33 ,---які суперечать істинній євангелії Ісуса Христа. Він, по суті, просить кожного з них відмовитися від того в їхніх віруваннях та культурах, що не узгоджується з євангелією Ісуса Христа. Павло закликає юдеїв та іновірців виконувати заповіді та любити одне одного, а також підтверджує, що праведність веде до спасіння 34 .
Культура євангелії Ісуса Христа не є культурою іновірців чи юдеїв. Вона не визначається кольором шкіри чи місцем проживання людини. І хоча ми захоплюємося своєрідністю культур, нам слід відмовитися від того у цих культурах, що суперечить євангелії Ісуса Христа. Члени нашої Церкви та новонавернені часто належать до різних рас і походять із різних культур. Якщо ми бажаємо відгукнутися на заклик Президента Нельсона---збирати розсіяний Ізраїль,---ми зрозуміємо, що ми настільки ж різні, як і юдеї з іновірцями в часи Павла. Утім, ми можемо бути єдиними в нашій любові і вірі в Ісуса Христа. У Посланні до Римлян апостола Павла сформульовано принцип---нам слід дотримуватися культури та доктрини євангелії Ісуса Христа. Це є зразком для нас навіть сьогодні 35 . Храмові обряди особливим чином єднають нас і, завдяки їм, ми стаємо єдиними в кожному важливому для вічності сенсі.
Ми шануємо наших членів Церкви-піонерів по всьому світу---не тому що вони були досконалими, а тому, що вони долали труднощі, жертвували, прагнули бути подібними до Христа та намагалися зміцнювати віру і бути єдиними зі Спасителем. Завдяки їхній єдності зі Спасителем, вони стали єдиними одне з одним. Цей принцип стосується і нас з вами сьогодні.
Членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів голосно закликають прагнути бути народом Сіону, який є одного серця і одного розуму і перебуває у праведності 36 .
Я молюся, щоб ми були праведними та єдиними і повністю зосередженими на служінні та поклонінні нашому Спасителю, Ісусу Христу, про Якого я свідчу. В ім’я Ісуса Христа, амінь.