Безпечного плавання на шляху додому
Хоча життєве море іноді може бути бурхливим, молоді святі останніх днів у Вісакапатнамі, Індія, знають, що гавань домівки є місцем небесного спокою.
Щодня рибалки у Вісакапатнамі, Індія, виходять у море. Майже завжди хвилі ласкаві, океан доброзичливий, а човни повертаються з уловом. Однак буває і так, що води стають бурхливими, небо темнішає, піднімаються загрозливі хвилі, і рибалки радіють хоча б тому, що безпечно повернулися в бухту.
Щодня молоді святі останніх днів у Вісакапатнамі спілкуються зі світом. Як правило, світ ставиться до них добре. Вони навчаються, знаходять друзів і повертаються додому, сповнені радістю життя. Однак іноді світ буває непривітним. Збентеження накочується хвилями, спокуси зростають, а сумніви затьмарюють духовний небокрай. У такі дні вони радіють, коли безпечно повертаються до місця небесного спокою, до бухти, яку вони називають домівкою.
Зображення на стіні
Двоє з тих молодих святих останніх днів—Нага Бушан Ратнам і Павані Котала Ратнам—живуть зі своїми батьками у маленькій квартирі далеко від міста, однак поруч зі сталеварним заводом, де працює їхній батько. Дивлячись на зображення на стінах квартири, ви можете сказати, якими є пріоритети сім’ї. На поличці поряд з вхідними дверима є багато сімейних фото, а стіни спальні прикрашені зображеннями Спасителя, храму і Першого Президентства.
“Коли я прокидаюся, то перше, що бачу—ці зображення,—каже Павані.—Коли я засинаю ввечері, то вони є останнім, що я бачу”.
Павані впевнена, що ми всі можемо мати небесний мир у домі. “Ось чому в мене завжди прибрано,—каже вона.—Це один зі способів зробити так, щоб Дух хотів перебувати в цьому місці”. А в школі вона завжди тримає “в портфелі буклет Заради зміцнення молоді . Кожного разу, коли я беру якусь книгу, я бачу буклет”.
Нага зрозумів, що розмови з сестрою приносять йому спокій. “Звичайно ж, ми розмовляємо з батьками і питаємо їхньої поради щодо багатьох питань,—каже він.—Наш батько є президентом округу, тож ми розмовляємо з ним постійно, як у формальній, так і в неформальній обстановці. І ми любимо поговорити з мамою. Але є щось особливе в наших розмовах з сестрою”. Коли Нага засмучується, Павані його заспокоює. Нага трохи відлюдний, тож Павані допомагає йому почуватися більш упевнено.
“Однак понад усе ми зміцнюємо одне одного завдяки дотриманню заповідей”,—каже Нага. Наприклад, Павані радиться з Нагою щодо скромності одягу. “Якщо він вважає, що якась річ не відповідає нормам Церкви, я її не одягну”,—каже дівчина. І часто вони розмовляють про служіння, як у Церкві, так і в громаді. Частково завдяки цим розмовам у Нага виникла мрія одного дня стати кардіологом (лікарем, який лікує серце). “Я хочу, щоб моя робота була пов’язана зі служінням”,—каже він.
Діти в сім’ї Ратнам розповідають, що наявність священства у їхньому домі також сприяє благополуччю сім’ї. Вони пригадують, як батько привів усіх їх до Церкви вісім років тому, хоча їм доводилося їздити—усім чотирьом—40 км у кожен кінець на одномісному мотоциклі лише для того, щоб дістатися на збори. Вони розповідають про молитви віри за Павані, коли вона захворіла в день татового хрищення, про благословення священства, яке батько надав Нагі, коли той сильно захворів під час шкільних екзаменів, і про те, як тато завжди радиться з мамою і з ними, а також з Небесним Батьком у молитві перед прийняттям важливих рішень.
“Я спостерігала зміни на краще, коли наша сім’я зростала в євангелії”,—каже Павані.— Приклад моїх батьків і приклад мого брата були для мене, наймолодшої в сім’ї, дороговказом. Я знаю, що Ісус Христос допомагав мені на кожній стадії життя. Навколо мене люди, які допомагають і люблять мене, і я відчуваю любов Спасителя. Та любов для мене важливіша за будь-що”.
Цю любов важко було не помітити, коли сім’я їхала до Гонконзького храму, Китай, для запечатування. Нага каже, що храм є найбезпечнішою бухтою на землі: “Це місце святості. Одна думка про нього наповнює наш дім святістю”. Саме тому так приємно знаходитися в квартирі сім’ї Ратнам.
Безпека Писань
Хепсіба, Сандіп і Суїт Бата, які живуть зі своїми батьками в центральному районі Вісак (як місцеві жителі називають місто), кажуть, що Писання—це якір у їхній бухті спокою. “Читаючи Писання, ми запрошуємо Духа бути нашим провідником, Який веде нас правильним шляхом, допомагає приймати правильні рішення в нашому житті,—каже Хепсіба.—Ми також запрошуємо Духа в наші домівки, коли проводимо домашній сімейний вечір і коли молимося сім’єю”.
В дійсності, за словами Сандіп, мама нагадує йому “молитися щодня, коли виходить з дому і повертається. Коли вона каже: “Будь ласка, будь вдячним”, це викликає в мені бажання бути вдячним за все”.
Суїт каже, що крім їхньої домівки є ще одне місце миру,—це збори філії, де члени Церкви навчаються євангелії разом і де кожного запрошують на богослужіння і на заходи, де молоді люди, які дотримуються однакових норм, можуть зміцнювати і підтримувати одне одного. “Господь каже нам, що ми є світлом для світу,—каже Суїт (див. Maтвій 5:14).—Коли ми збираємося разом, то наше світло горить яскравіше і нам легше ділитися ним”.
Щасливі вдома
Саме завдяки тому, що хтось поділився своїм світлом, євангелія прийшла в сім’ю Бутті. Сестри Сандха і Судха Бутті, а також їхня мама і тато невпинно посміхаються, коли розповідають, як познайомилися з Церквою.
“Ми приєдналися до Церкви всією сім’єю,—каже Сандха.—Ми вже давно шукали істинну церкву. Ми знали, що нам треба охриститися. Тоді одного дня наш батько побачив двох старійшин. На табличках був напис: “Церква Ісуса Христа” і він знав, що йому треба з ними поговорити”.
Обговорення були гарячими. “Ми дізналися, що, аби виконати волю Батька, Ісус Христос постраждав за нас, здійснив Спокуту і надав можливість повернутися до Небесного Батька, якщо ми будемо йти за Ним”,—каже Судха. З таким непохитним свідченням приєднання до Церкви було схожим на подорож додому спокійними водами моря. З того часу вся сім’я Бутті раділа, що прийняла таке рішення.
Кожного дня з Вісакапатнама вирушають човни. Кожного дня молодь Першої, Другої філії та філії Гаювака у Вісакапатнамі спілкується зі світом. Усі вони можуть повернутися безпечно до знайомої гавані. Але у випадку зі святими останніх днів ця гавань гарантує не лише тимчасову, але і вічну безпеку.
Фотографії Річарда М. Ромні
Церква і сім’я є безпечною гаванню для сім’ї Ратнам (попередня сторінка) і для (за годинниковою стрілкою, починаючи з верхнього лівого фото) Суїт, Сандіп та Хепсіби Бата; Павані і Нага Ратнам; сім’ї Бутті й інших молодих людей з Вісакапатнама, де нараховується три філії.