Наші домівки, наші сім’ї
Сила праведного прикладу
У квітні 1992 року ми з сім’єю жили в Прово, шт. Юта, куди переїхали з Канади, щоб я міг здобути ступінь інженера в Університеті Бригама Янга. Мій син Джейс, якому було 17 років, подружився з дівчиною на ім’я Кріста.
Увечері в суботу, коли проходила генеральна конференція, Джейс увійшов до вітальні й запитав, чи може взяти машину, аби запросити Крісту на молочний коктейль. Я кинув йому ключі, й він пішов на кухню, щоб зателефонувати дівчині. Я чув лише те, що казав син. Розмова була приблизно такою:
“Привіт, Крісто. Це Джейс. Як ти дивишся на те, щоб нам разом випити молочного коктейлю”. Пауза. “Ти маєш на увазі після зборів священства? Гаразд. Я потім зателефоную тобі. Бувай”.
Джейс повісив слухавку й повернувся до вітальні.
“То ви йдете на коктейль?” —запитав я.
“Вона сказала, що піде із задоволенням,—відповів він,—але попросила передзвонити їй після того, як я повернуся із сесії священства”. З сумним виразом обличчя він тихенько пішов до своєї кімнати.
Я був настільки вражений, ніби на мене висипали тонну цегли. Я виріс на півдні провінції Альберта десь за 130 км від центру колу. Ніхто не розраховував, що я чи навіть мої батьки, які були провідниками в нашій філії, приїдуть дивитися сесії конференції, не кажучи вже про сесію священства. А тепер хтось цього очікував.
Якою мала бути моя реакція на сумний погляд сина, коли він пішов до своєї кімнати? Я знав, що моє рішення буде визначальним для майбутнього.
Я встав зі стільця й гукнув Джеса та свого іншого сина, якого щойно висвятили дияконом. “Переодягайтеся. У нас є 10 хвилин, щоб встигнути на сесію священства в центрі колу”. Я швидко пішов збиратися, а коли вийшов зі спальні, обоє хлопців уже були готові й ми попрямували до машини.
Я не дуже пам’ятаю виступи, однак пам’ятаю, що ми відчували Дух. Було так приємно слухати сесію священства зі своїми синами. Коли ми прийшли додому, Джес пишався собою, а це в свою чергу, викликало в мене приємні відчуття. Він зателефонував Крісті, і вони поїхали пити молочний коктейль.
За двадцять років, які минули з того дня, носії священства в нашому домі не пропустили жодної сесії священства під час генеральної конференції. Завдяки тому, що праведна молода жінка відстоювала свої вірування, наша сім’я отримала нагоду змінитися, і ми продовжуємо слухати слова пророків останніх днів та відчувати Духа під час сесії священства на генеральній конференції.
Ілюстрації Роджера Моцкуса