Покращувати наше співчутливе служіння, наслідуючи Спасителя
“Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її,—навчав Спаситель,—а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже” (Лука 9:24).
Президент Томас С. Монсон так сказав стосовно цієї настанови: “Я вважаю, що Спаситель каже нам, що якщо ми не губимо себе у служінні іншим, то наше життя має небагато сенсу. Ті, хто живуть лише для себе, зрештою зсихаються і, образно кажучи, втрачають своє життя, у той час як ті, хто втрачають себе в служінні іншим, ростуть і розквітають—і в результаті рятують своє життя”1.
Буває важко знайти необхідний час і сили, щоб допомагати сім’ї, сусідам, приходу або членам приходу, громаді чи навіть незнайомим людям. Коли і як ми допомагаємо, особливо беручи до уваги те, що в кожного з нас є обмежена кількість часу? Як ми служимо, коли наші обставини обмежують наші можливості?
Звичайно ж, нашим прикладом є Спаситель Ісус Христос, який запросив нас іти за Ним (див. Maтвій 4:19). Хоча ми не розділяємо з Ним Його божественне покликання, однак ми можемо розділяти Його служіння. Описуючи Його служіння, апостол Павло сказав, що Ісус ходив, “добро чинячи” (Дії 10:38).
Ісус зцілював хворих і служив знедоленим (див. Maтвій 9:20–22; Maрк 8:22–25). Можливо, ми не будемо здійснювати такі ж надзвичайні чудеса, але ми можемо втішати й служити, допомагаючи тим, хто помирає, хворіє чи сумує.
Спаситель чудесним чином годував тих, у кого не було їжі (див. Maтвій 14:15–21). Ми можемо робити щедрі пожертвування від посту, брати участь у церковних проектах з вирощування сільськогосподарських культур за програмою благополуччя і допомагати в своїй громаді годувати нужденних.
Ісус знав окремих людей і служив їм (див. Лука 8:45–48). Коли ми намагаємося наслідувати Його приклад, Дух відкриє наші очі, щоб ми бачили стражденних, самотніх і покинутих. І ми будемо скеровані, щоб допомогти у вирішенні їхніх проблем.
Ісус проводив час з іншими людьми, навіть якщо і не планував цього (див. Лука 24:29) і навіть коли в Нього були власні проблеми (див. Maтвій 14). Нам радять служити мудро й за порядком та не бігти “швидше, ніж [нам] під силу” (Moсія 4:27). Але іноді найбільша можливість служити і благословляти виникає тоді, коли це найменш зручно. У притчі Спасителя добрий самарянин зупинив свою подорож, щоб відразу ж послужити постраждалому (див. Лука 10:30–37).
Спаситель ніколи не вважав, що хтось негідний Його уваги чи недостойний Його допомоги (див. Maтвій 9:9–13). Як і Спаситель, ми також можемо любити й надихати інших, навчати їх кращих шляхів і запрошувати приєднатися до нас та жити наповненим життям, яке пропонує Спаситель.
Небесний Батько знає наші унікальні здібності, обставини і бажання, і Він знає, як ми можемо користуватися ними для того, щоб благословляти інших. Коли ми наближаємося до Нього і прагнемо Його спрямування, Він допоможе нам знати, кому, де і як служити.
Крайня зліва: брат Чіроке, президент Товариства молодих чоловіків у Чулаканасі, Перу, працює разом з Алексом, членом кворуму вчителів, щоб виготовити милиці для скаліченого чоловіка з їхньої філії.
Вгорі зліва: фотографія Говарда Коллетта; вгорі справа: фотоілюстрація Джеррі Гарнса