Сила освіти
Мати наказала мені старанно вчитися в школі, бо то був єдиний спосіб подолати бідність.
Моя мама зростала, не знаючи нічого крім розлуки, голоду й бідності. Вона лише трохи навчалася у школі, однак розуміла цінність освіти і те, що вона має силу змінювати життя. Зшиваючи разом аркуші паперу, щоб зробити мені зошит, мама чітко пояснила мені одну річ: освіта може допомогти мені вибратися з бідності.
Скромний початок
Я народилася на півночі Бразилії більш як за три місяці до призначеного терміну. Тридцять років тому недоношені діти мали дуже мало шансів на виживання у державній лікарні, яка кишіла тарганами. Лікарі казали мамі, що за кілька годин я помру. Але я не померла. Господь допоміг мені вижити.
Коли мені було років п’ять, мій батько залишив матір і мене разом з чотирма братами і сестрами. Батьки моєї матері залишили її, коли вона була ще малою, тож їй не було до кого звернутися за підтримкою. У нас не було грошей, щоб орендувати будинок, тож натомість ми орендували клаптик землі. Ми побудували дім зі старих дошок, паперу й пластика, а дах зробили з сухого листя. У нас не було ніяких меблів, крім гамака, в якому спало двоє чи троє з нас, і ліжка, зробленого з кількох розкладених картонних коробок. У нас не було в домі води, електрики. У нас не було нічого.
Мама працювала покоївкою і прала людям білизну. Я ходила з нею до річки і допомагала всім, чим могла. Потім ми разом годинами розносили випрану білизну. Той час, коли ми разом працювали, був для мене дорогоцінним. Саме тоді між нами встановилися міцні стосунки.
Хоча ми багато працювали, у нас ніколи не було достатньо грошей. Іноді в нас не було чого їсти. Мама віддавала нам свою їжу, і бувало так, що вона днями нічого не їла. Ми пили воду й лягали спати, щоб живіт не болів від голоду.
Чи знаєте ви, як розділити одне яйце на шістьох? Я знаю.
В дитинстві у мене було кілька друзів, але коли ми виросли, то пішли різними шляхами. Дівчата почали продавати своє тіло, щоб заробити гроші, а хлопці почали красти. Коли вони запропонували мені робити те ж саме, щось всередині підказувало, що це неправильно. Я знаю, що Господь піклувався про мене навіть ще до того, як я стала членом Церкви, і я продовжувала бачити, як Його рука діє в моєму житті.
Не кидати навчання
Разом зі своїми братами і сестрами ми довго чекали, поки дійде до нас черга навчатися в безплатній громадській школі. Коли нарешті дійшла наша черга, мама казала мені про школу багато хорошого. Вона говорила, що якщо я буду серйозно ставитися до навчання, то одного дня виб’юся в люди. Я ніколи не забуду її слів: “Вибач, що я не змогла тобі дати хорошого життя. Вибач, що тобі так рано і так важко довелося тяжко працювати, але зараз у тебе буде нагода здобути освіту. Що б не сталося, ніколи не кидай навчання, бо це єдине, що допоможе тобі вибратися з цього життя”.
Коли я навчалася в школі, нам треба було бути винахідливими, щоб знаходити шкільне приладдя. Я знаходила чисті аркуші паперу в баках для сміття і приносила їх додому. Мама зшивала їх у зошит. Вона купувала олівець і ділила його на три частини, щоб дві мої сестри також мали чим писати у школі. Ще двоє дітей у нашій сім’ї були надто малими, щоб ходити до школи.
Нова віра
Оскільки моя мама так сильно страждала все своє життя, вона не вірила, що є Бог. В дитинстві я теж не вірила. Але коли подорослішала, то почала ставити запитання про Бога. Я запитувала у себе, чому моя сім’я ніколи не мала можливості жити добре і чому в мене ніколи не було іграшок, достатньо їжі чи нового одягу. Кожного разу, коли я ставила ці запитання, то якось відчувала серцем, що не самотня. Це відчуття втішало мене багато років.
Коли мені було років 13, в наш дім прийшли місіонери-святі останніх днів. Вони відповіли на всі мої запитання і навчали про Ісуса Христа. Вони сказали, що є церква, де я можу більше дізнатися про євангелію на заняттях, спеціально організованих для людей мого віку. Вони навчили мене молитися. Вони розповіли про Книгу Мормона. Ніхто з моєї сім’ї не прийшов на моє хрищення.
Я відчувала самотність, однак знала, що чиню правильно. Я познайомилася з новим життям—життям, сповненим надії, щастя, віри і любові. Мої однолітки, як я знала, шукали втішення в наркотиках та аморальному стилі життя. Своє втішення я знайшла завдяки люблячому Небесному Батькові та євангелії Його Сина. Після хрищення я знала, що Господь піклувався про мене все моє життя.
Я багато всього дізналася про євангелію. Я познайомилася з людьми, які поділяли мої вірування. Дехто з членів Церкви трохи більше дізнався про моє життя, коли відвідав мене вдома. Вони великодушно допомагали мені купувати одяг і взуття, щоб я ходила до церкви, та зошити для школи. Я постійно допомагала членам Церкви доглядати за дітьми і заробляла більше грошей, ніж будь-коли у своєму житті. Оскільки я була такою юною, то легко могла відійти від євангелії. Однак за підтримки членів Церкви я твердо трималася своєї нової віри.
Євангелія дійсно змінила моє життя. Після хрищення я навчалася в школі з більшим ентузіазмом. Я багато чого дізналася і стала помічником учителя. Якщо я не знала предмет, то вивчала його доти, доки не знала настільки добре, що могла викладати. Заробленими грошима я допомагала сім’ї.
Я отримала патріарше благословення, в якому отримала пораду служити на місії, бо Господь приготував особливе благословення для моєї місії, яке змінить моє життя назавжди. Я не знала про що йдеться, проте усвідомлювала, що з часом зрозумію, якщо буду слухняна.
Нові можливості
Я служила в Бразильській місії Курітіба з 2000 по 2002 рік. Завдяки дружбі з однією з напарниць, я змогла поїхати на навчання до Сполучених Штатів. Я знала, що це дійсно назавжди змінить моє життя. Я знала, що мій Небесний Батько опікувався мною і мав особливий для мене план. Ця можливість продовжити освіту була відповіддю на мої молитви.
Я знала, що буде нелегко вивчати другу мову, але також знала, що це можливо, якщо я буду наполегливо працювати. Я навчалася в Центрі англійської мови Університету Бригама Янга і по 10 годин проводила в бібліотеці. Один з моїх викладачів порадив, щоб ми молилися про дар мов, тож кожного вечора я молилася і просила Небесного Батька дати мені цей дар. Звичайно ж, Він допоміг мені.
Коли я закінчила своє навчання в Центрі англійської мови, то була прийнята до кількох університетів. Я вирішила навчатися в Університеті Бригама Янга–Айдахо і подала документи на програму підготовки медсестер. Я чула, що було важко потрапити до цієї програми, особливо іноземним студентам. Тому я навчалася з усіх сил. Мої друзі жартома казали, що мені краще поселитися в бібліотеці, бо я там проводжу так багато часу. Навіть коли бібліотека закривалася, я йшла додому й продовжувала навчатися.
Коли було важко, я згадувала слова Президента Гордона Б. Хінклі (1910–2008): “Вам необхідна вся освіта, яку лише можна здобути. Пожертвуйте автомобілем; пожертвуйте всім необхідним заради того, щоб підготуватися до мирської роботи”1. Я знала, що то були слова пророка Божого, і я серйозно до них ставилася.
Коли мене прийняли на програму підготовки медсестер, моє серце переповнювали вдячність і щастя. Я знала, що буде важко і мені доведеться й надалі йти на жертви, але я знала й те, що зі мною буде Господь.
Під час навчання я зустріла свого чоловіка і ми одружилися в 2007 році. Того ж року моя мама також приєдналася до Церкви. Вона сказала, що ніколи не розуміла, чому я така щаслива, незважаючи на весь жах, у якому ми жили. Але як тільки вона приєдналася до Церкви, то зрозуміла. Євангелія Ісуса Христа благословила мою сім’ю, і я щаслива бачити, які благословення отримує моя мама після всіх жертв, на які вона пішла. Я завжди буду за неї вдячна.
На початку 2010 року я готувалася до випуску і була вагітна першою дитиною. За два місяці до випуску за програмою підготовки медсестер у мене під час вагітності виникли ускладнення, тому наша дитина народилася шляхом кесаревого розтину. Мої викладачі говорили, що я маю взяти академвідпустку і закінчити навчання пізніше. Але випуск був зовсім поруч—лише за два місяці!
Тож ми з чоловіком ретельно спланували свій час, щоб належно збалансувати пріоритети і я змогла завершити свою освіту. Я склала для себе розклад навчання, щоб приділяти чоловікові й дитині належну увагу. Іноді батьки чоловіка залишалися з нашим сином, поки я була на заняттях. Двоє чудових одногрупників допомогали мені опрацьовувати конспекти. Я відчувала, щоб Бог послав усіх цих людей, аби підтримати мене в цей важкий час.
Краще життя
Після випуску я здала екзамен на отримання сертифікату і почала працювати медсестрою, щоб допомагати утримувати нашу сім’ю, поки чоловік закінчить свою освіту. Хоча я і не планую працювати після того, як чоловік розпочне свою кар’єру, однак якщо трагедія чи економічні труднощі змусять мене працювати в майбутньому, моя освіта допомагає мені бути до цього готовою.
Мама була права: освіта дійсно здатна змінювати життя. Вона змінила моє життя і змінить життя моїх дітей. Я сподіваюся, що вони зрозуміють: я здобула успіх завдяки тому, що жила згідно з Господнім планом для мене. Він хотів, щоб я здобула освіту, і Він допомагав мені зробити кожен крок на цьому шляху. Я сподіваюся, що мої діти навчаться працювати так, як працювала я, і вони будуть цінувати освіту так само, як ціную її я.
Коли мене прийняли на програму підготовки медсестер, я знала, що буде важко, але я також знала, що Господь буде зі мною.
Ілюстровано ДЕНОМ БУРОМ
Фотографія Президента Хінклі зроблена Дрейком Бусатом