На місіонерській ниві
Мова Духа
Служачи на місії повного дня в Домініканській Республіці, я щойно переїхав до нового району, який славився тим, що в ньому було важко знайти людей для навчання. Коли я приїхав, у нас був лише один зацікавлений. Його звали Орів’ядес. Він раніше ходив до церкви, але оскільки був глухим і спілкувався за допомогою мови жестів, попередні місіонери не могли його навчати.
Одного дня ми з напарником вирішили поститися і молитися, щоб сталося диво, яке допоможе нам навчати Орів’ядеса. Ми призначили зустріч на той час, коли хтось із його сім’ї буде вдома й зможе нам перекладати, оскільки ні я, ні мій напарник не знали мови жестів.
Однак коли ми прийшли на зустріч з Орів’ядесом, нікого з його сім’ї не було вдома. Коли Орів’ядес ненадовго вийшов, щоб принести стілець, ми з напарником скористалися нагодою, щоб помолитися й попросити Духа скеровувати нас. Ще до того як ми закінчили молитися, я відчув сильну присутність Духа.
Орів’ядес почав щось казати за допомогою знаків, але ми не могли його зрозуміти. Ми просто посміхалися й дивилися один на одного, намагаючись зрозуміти, що ж нам робити. Ми вирішили написати записку і вказати час наступної зустрічі, сподіваючись, що наступного разу в нас буде перекладач. Але раптом ми обоє отримали сильне відчуття, що нам слід залишитися й навчати цього чоловіка. “Давай принаймні спробуємо—Дух допоможе нам”,—сказав я своєму напарнику.
Ми намагалися використовувати малюнки й найпростіші жести, коли викладали урок. Поступово ми почали розуміти жести Орів’ядеса і змогли жестами відповідати йому. Здавалося, що він нас прекрасно розуміє.
Ми відчули спонукання поділитися з ним своїми свідченнями. Ми показали зображення Першого видіння і я написав на аркуші паперу: “Я знаю, що це істина”.
Потім за допомогою жестів Орів’ядес відповів: “Я знаю, що це істина. Бог сказав мені. Я молився і знаю, що це істина”.
Ми з напарником пішли з цієї зустрічі зі сльозами на очах. Я знаю, що Бог дав нам можливість свідчити про відновлену євангелію цьому зацікавленому і що Святий Дух доніс наше послання до його серця (див. 2 Нефій 33:1). Я дізнався, що не потрібно говорити досконало чи красномовно, коли ми ділимося євангелією. Іноді нам зовсім не потрібно говорити.
Неймовірно, як такі прості речі як піст, молитва й віра можуть здійснювати могутні чудеса в нашому житті й у житті тих, кому ми служимо.
Ілюстрації ДІЛЛІНА МАРША