Служіння в Церкві
Керувати в Господній спосіб
Якщо ми, незалежно від своїх покликань, служимо і керуємо так, як каже Господь, то будемо і благословляти, і мати благословення.
Коли брата Джоунса з його сином призначили домашніми вчителями до сім’ї Уільямсів, вони почали щомісяця їх відвідувати. Завдяки цим відвідуванням Кім, дочка в тій сім’ї, зрозуміла, що про неї піклуються. У неї було багато запитань щодо євангелії, і їй подобалося розмовляти з учителями.
Одного літа, коли Кім намагалася зрозуміти, чи є у неї свідчення, брата Джоунса разом з іншим носієм Мелхиседекового священства попросили відвідати табір Товариства молодих жінок. Кім пізніше розповідала, як багато для неї значило те, що там був її домашній учитель. Вона розповіла сім’ї, що здобула свідчення про те, як Спаситель любить її, коли брат Джоунс та інший носій священства на її прохання дали їй у таборі благословення священства.
Її домашні вчителі були, в повному розумінні цього слова, друзями сім’ї Уільямсів. Те, що вони робили, мало значення для Кім, її батьків і для Господа.
Провідництво і покликання
У сьогоденному світі, як правило, оцінюють особисте зростання людини з огляду на розширення сфери її повноважень на роботі або збільшення заробітної плати, що і свідчить про особисті досягнення. Ми часто вважаємо посади з серйозними повноваженнями індикатором того, що людина робить важливий вклад у справу. Тому й не дивно, що багатьом людям важко зрозуміти, як краще вимірювати своє зростання в духовній сфері.
Я чув, що багато святих останніх днів сумніваються в своїх особистих досягненнях, оскільки їх не покликають на керівні посади в Церкві. Але чи дійсно вимірюється наш розвиток керівними посадами?
Насправді, для того, щоб бути провідником, не потрібно мати покликання. Деякі люди, які надихають і підбадьорюють інших, що і є справжнім провідництвом, роблять це без усякого покликання чи посади. У 121 розділі книги Учення і Завіти міститься кілька важливих уроків стосовно провідництва:
“Ми пізнали з сумного досвіду, що це в природі й характері майже всіх людей: як тільки вони отримують трохи влади, як вони вважають, вони починають одразу вдаватися до неправедного владарювання.
Тому багато покликаних, та вибраних мало.
Жодна влада чи жодний вплив не можуть і не повинні підтримуватися через священство інакше, як тільки через переконання, довготерпіння, м’якість, і лагідність, і любов нелицемірну;
Добротою і чистим знанням, що вельми звеличує душу без лицемірства і без підступності” (вірші 39–42).
Загальноприйнято плутати провідництво з бажанням казати людям, що їм треба робити. Це може призвести до неправедного владарювання. Недоречно казати: “Ви повинні робити те, що я кажу, бо я (носій священства або мене покликано носіями священства) наказую це”. Важливий урок у 121 розділі полягає в тому, що істинний провідник не дає вказівок і не сподівається, що їх будуть виконувати лише завдяки його посаді. Натомість провідництво у священстві більше нагадує запрошення. Лагідне запрошення, основане на чистому знанні й нелицемірній любові завжди буде сильнішим стимулом, ніж слова: “Тому що я так сказав”.
Правда в тому, що провідники, які прагнуть видавати накази, можуть досягти значних успіхів. Однак вони не керують у спосіб, відкритий Господом. І вони не дають можливості тим людям, якими керують, розвивати особисті здібності та впевненість у собі.
Справжнє провідництво
Зверніть увагу на те, що покликання або керівні посади не вказуються у віршах 41 або 42 як один з належних способів виявляти владу чи вплив. Натомість справжній провідник виявляє владу або вплив шляхом переконання, довготерпіння, м’якості і лагідності, любові нелицемірної, доброти і чистого знання. Ці якості справжнього провідництва можуть виявляти всі, незалежно від покликання або посади.
Провідництво можна порівняти з допоміжними боковими коліщатками у велосипеда. Допоміжні бокові коліщатка допомагають дитині навчитися тримати рівновагу і впевнено їхати. Посада провідника допомагає людині навчитися тому, як любити, бути терплячим і переконувати за допомогою чистого знання і доброти. Вони також можуть навчитися, що під час будь-якої спроби змусити людину до певного поводження Дух віддаляється, а ефективність зменшується.
Після свого відкликання ми зможемо побачити, наскільки зросли і чого навчилися у своєму покликанні. Чи залежить наша любов і служіння іншим від нашого покликання? Чи навчилися ми віддано служити іншим, справляючи на них позитивний вплив, лише завдяки тому, якими стали?
Господь буде неодноразово покликати нас упродовж життя. Він знає наше серце. Він покликатиме нас тоді, коли буде мати потребу в наших особливих навичках, знанні чи чутливості до Духа. Він покликатиме нас відповідно до нашої готовності почути Його голос і любити так, як любить Він.
Коли ми навчимося справляти позитивний вплив у Господній спосіб, то зуміємо надихати інших людей лише тому, що це буде частиною нашого єства. Покликання не будуть першопричиною нашого позитивного впливу. Однак, коли нас попросять, ми будемо служити добре там, куди нас призначать у Церкві.
Чи то ми служимо в Недільній школі, чи в молодіжних програмах, чи як домашні або візитні вчителі, чи навіть у якості єпископа чи президента Товариства допомоги, наше служіння іншим буде виявом нашої любові до Спасителя. Якщо ми, незалежно від своїх покликань, служимо і керуємо так, як каже Господь, то будемо і благословляти, і мати благословення.
Фотоілюстрацію копіювати заборонено