Сміливість вистояти наодинці

Президент Томас С. Монсон, “Мати сміливість вистояти наодинці”, Ліягона, лист. 2011, с. 61–62.

“Думаю, що я вперше виявив сміливість, відстоюючи свої преконання, коли наприкінці Другої світової війти служив у Військового-Морських силах США. …

Завжди пам’ятатиму, як після першого тижня перебування в таборі [для новобранців] настала неділя. Старшина повідомив нам хорошу новину. Ми стояли шеренгами на плацу, повівав освіжаючий каліфорнійський вітерець, і пролунала команда: “Сьогодні всі йдуть до церкви—тобто всі, окрім мене. Я буду відпочивати!” Потім він вигукнув: “Усі католики збираються в таборі Декатур. І не повертайтеся раніше третьої години. Вперед, кроком руш!” Велика група присутніх помарширувала. Потім він прокричав наступну команду: “Всі іудеї збираються в таборі Генрі. І не повертайтеся до третьої години. Вперед, кроком руш!” Менша група солдатів помарширувала. Потім він сказав: “Решта з вас, протестанти, збирається у приміщеннях табору Фаррагут. І не повертайтеся до третьої години. Вперед, кроком руш!”

Миттєво в моїй голові промайнула думка: “Монсоне, ти не католик, не іудей і не протестант. Ти—мормон, тому просто залишайся стояти!” Можу вас завірити, що я почувався абсолютно самотнім. Я був сповнений сміливості й рішучості, але відчував самотність.

І потім я почув найприємніші слова, на які був здатен той старшина. Він подивився у мій бік і запитав: “А ви, хлопці, як себе називаєте?” До того моменту я не усвідомлював, що ще хтось стояв біля мене чи за мною на плацу. Майже в унісон кожен з нас відповів: “Мормони!” Важко описати радість, яка сповнила моє серце, коли я обернувся й побачив жменьку інших моряків.

Старшина замислено почухав потилицю і зрештою сказав: “Гаразд, хлопці, знайдіть собі якесь місце. І не повертайтеся до третьої години! Вперед, кроком руш!” …

І хоч історія закінчилася не так, як я очікував, все ж я був готовий відстоювати віру наодинці, якби виникла така необхідність.

З того часу бували випадки, коли за мною нікого не було і я відстоював віру наодинці. Я такий вдячний, що багато років тому прийняв рішення залишатися сильним і вірним, завжди готовим захищати свою релігію, якщо виникне в цьому необхідність”.

Питання для обдумування:

Як наша сміливість впливає на інших?
Чи можете ви пригадати випадок, коли ваша сміливість та переконання були випробувані? Якою була ваша реакція?
Що ми можемо робити, щоб підготуватися стояти непохитно?

Свої думки ви можете записати в щоденник або обговорити їх з іншими людьми.