На місіонерській ниві
Бог відповів на обидві молитви
Коли я служив місіонером у Дуранго, Мексика, наш президент місії закликав місіонерів спробувати провести “тиждень жертвування”. Він попросив нас упродовж цього тижня докладати більше зусиль, ніж звичайно, наполегливо працюючи й ставлячи конкретні цілі. Ми з напарником вірили, що якщо будемо жертвувати таким чином, Господь благословить нас і ми знайдемо багато людей для навчання.
Однак під час тижня жертвування ми не досягнули значних успіхів. Ми не знайшли жодної сім’ї для навчання, тож були розчаровані.
Одного ранку, вже після того тижня, ми з напарником дивилися на карту нашого району. Наш район був дуже великим, але ми відчули, що нам потрібно піти в його найвіддаленішу частину.
Коли ми туди дісталися, то помолилися й запитали Небесного Батька, якою вулицею і до якого будинку нам іти. Коли ми закінчили, то озирнулися, щоб розгледіти вулиці. Поруч з нами ми помітили огорожу й зазирнули за неї. Там була жінка. Вона сиділа із заплющеними очима, тримаючи в руках мітлу.
Мій напарник сказав: “Добрий день!”, і коли жінка нас почула, то підвелася і продовжила підмітати, ніби нічого й не сталося. Тоді ми їй сказали, що ми місіонери Церкви Ісуса Христа і що у нас є послання для неї. Вона впустила нас у свій дім і між нами відбулася дуже духовна розмова. Ми розповіли їй про Джозефа Сміта і про те, як він пішов у гай помолитися, щоб знайти істину, а у відповідь на його молитву він побачив Бога Батька та Ісуса Христа.
Вона перебила нас і сказала: “Це правда. Я знаю, що Бог відповідає на наші молитви. Коли ви до мене заговорили, я молилася, просячи Господа послати мені когось, хто міг би спрямувати мене на Його шлях, і відразу ж з’явилися ви”.
Мі відчували Духа і свідчили, що Бог послав нас до неї і що ми також молилися в той час, аби знайти, хто з Його дітей потребує допомоги. Невдовзі сестра Руфіна охристилася. У наступні тижні її діти, онуки й навіть хтось із сусідів були охрищені—загалом 20 навернених у тій віддаленій частині нашого району. Господь скерував нас до сестри Руфіни, а вона була дверима, за допомогою яких знання євангелії відкрились її сім’ї та сусідам.
Я знаю, що Небесний Батько благословляє нас, якщо ми Його просимо, але не раніше, ніж випробує нашу віру. Я вдячний, що разом з напарником ми могли бути знаряддям у Господніх руках і знайти людей, готових почути євангельське послання. Я знаю, що Бог любить нас і буде вести, якщо ми цього попросимо.
Ілюстровано Діллін Марш