А можна і мені христитися?
“Діти будуть охрищені для відпущення їхніх гріхів у вісім років” (УЗ 68:27).
“Нуно і Міріам, чи ви будете наслідувати приклад Ісуса Христа і охриститеся наступної неділі”,— запитала сестра Сільва.
Пауло не міг повірити своїм вухам. Сестри-місіонерки щойно запропонували його 10-річним брату і сестрі охриститися!
“Так! Так!”—радісно відповіли близнюки.
Міріам все усміхалася. Нуно дав сестрі Лопес “п’ять”. Бабуся просто сяяла у своєму великому червоному кріслі у куті кімнати.
Уже кілька тижнів сестри-місіонерки навчали Пауло і його брата й сестру в домі бабусі на зеленому острові Сан-Мігель, де постійно віє бриз, за 1600 км від Португалії. Пауло подобалося відкривати верхню частину бабусиних вхідних дверей і відчувати морський бриз, коли він дивився, як сестра Лопес і сестра Сільва йдуть по вулиці, щоб його навчати про євангелію.
Сестри-місіонерки сказали, що сьогодні буде особливий урок. Тепер Пауло зрозумів, чому. Нуно і Міріам будуть христитися, саме так, як навчав Ісус! Пауло також хотів наслідувати приклад Спасителя.
“Сестри, а можна і мені христитися наступної суботи?”—запитав він нетерпляче, притискуючи до себе ілюстровану Книгу Мормона.
Сестра Сільва усміхнулася, але заперечно похитала головою. “Мені шкода, Пауло. Господь сказав нам, що всім необхідно охриститися, але лише після того, як виповниться вісім років. Оскільки тобі лише шість, ти ще не відповідаєш за свої рішення”.
“Але ж, сестри,—запротестував Пауло.—Я молюся, читаю Книгу Мормона із сім’єю, як ви мене навчали. Я кожного тижня ходжу до Початкового товариства з бабусею і дядьком Маріо. Я знаю, що Церква істинна! Чи можна мені христитися з Нуно і Міріам?”
“Ти чудово виконуєш заповіді й вивчаєш євангелію,—сказала сестра Лопес.— Але тобі все ж доведеться зачекати два роки, перш ніж ти охристишся”.
У горлі Пауло з’явився клубок і гарячі сльози навернулися на очі. Він підстрибнув і побіг до своєї кімнати на горищі, де спав з братом і сестрою.
Після того як він кілька хвилин поплакав у подушку, Пауло почув, як хтось сходами піднімається на горище. Дядько Маріо сів на ліжко біля Пауло.
“Що сталося?”— запитав дядько Маріо.
“Сестра Сільва і сестра Лопес сказали, що я не можу охриститися, а Нуно і Міріам можуть,—сказав Пауло.— Я хочу бути членом Церкви! Мені подобається співати гімни на причасних зборах і вивчати Писання на Початковому товаристві. Я хочу бути з усіма”.
“Пауло, ти і будеш з усіма в Церкві, хоча ти ще й недостатньо дорослий, щоб христитися”,—лагідно сказав дядько Маріо.
“Як?”— схлипував Пауло у свою подушку.
“Ти знаєш, що Початкове товариство готує програму для причасних зборів,—сказав дядько Маріо.— Твоя вчителька Початкового товариства сказала, що шукає бажаючих поділитися своїм свідченням під час програми. Це один зі способів брати участь у житті приходу”,—пояснив дядько Маріо.
“Справді?— Пауло сів і подивився на дядька. Він хвильку подумав. “Можливо, я також можу скласти свідчення під час хрищення Нуно і Міріам!”
“Чудова ідея!— сказав дядько Маріо.— Хоча ти й надто малий, щоб христитися, ти можеш свідчити”.
Пауло зіскочив з ліжка і побіг вниз сходами.
“Куди ти йдеш, Пауло?”— покликав дядько Маріо.
“Я збираюся повчитися свідчити місіонеркам!— радісно відповів Пауло.— Я буду ділитися свідченням, поки чекатиму на своє хрищення”.
Ілюстрації Джереда Бекстренда