Я молилася, щоб мати сміливість

Фай Тіанарівело, Мадагаскар

Мої батьки були членами Церкви, однак неактивними. Іноді це призводить до конфліктів, оскільки моя сім’я вважає, що сімейні заходи є найважливішими—важливішими за відвідування церкви, звеличування церковних покликань і участь у інших заходах.

Оскільки я провідник Початкового товариства і співаю в хорі приходу, мої Церковні збори іноді стають на заваді виконанню моїх сімейних обов’язків. Одного дня, коли я готувалася іти на трансляцію генеральної конференції у нашому домі зборів в Атананаріво, батьки нагадали, що до нас приходять гості.

“Тобі доведеться вибирати між сім’єю і Церквою,—сказала мама.—Або ти залишаєшся тут з нами і не йдеш на конференцію, або йдеш на конференцію, але будеш покарана”.

Я вирішила не сперечатися з мамою. Натомість я вибрала хвилинку, щоб попросити у Небесного Батька сміливості й сили. Я також попросила Його допомогти мені дізнатися, що ж робити. Чи залишатися мені вдома із сім’єю, чи йти до церкви і слухати голос пророка?

Як тільки я закінчила молитву, то відчула Святого Духа. Я відчула, що Дух заохочує мене сказати мамі, наскільки важливо для мене піти й послухати пророка. Я відчула спонукання сказати їй, що отримаю пораду не лише для мого сьогоденного життя, але й для майбутнього.

Бог може творити дивовижні речі, і Він пом’якшив серця батьків. Тож вони дозволили мені піти на генеральну конференцію без покарання. То був надзвичайний випадок у моєму житті. Він підтвердив мені істинність вірша з Писань, у якому сказано: “Силою Святого Духа [ми] мож[емо] пізнати правду про все” (Мороній 10:5).

Я знаю, що якщо ми у своїх вчинках керуємося євангельськими принципами і слухаємося Духа, ми завжди можемо мати радість від свого вибору. Цей випадок зміцнив моє свідчення про те, що Бог поруч з нами і що Святий Дух допомагає в нашому житті.

Як тільки я закінчила молитву, то відчула, що Святий Дух заохочує мене сказати мамі, наскільки важливо для мене піти й послухати пророка.